Лабораторне дослідження

 

Тема: Розвиток втоми при статичному та динамічному навантаженні. Вплив ритму й навантаження на розвиток втоми

 

Мета: визначити, при якому навантаженні – статичному чи динамічному – раніше наступає стомлення; з'ясувати вплив навантаження й ритму на розвиток стомлення Обладнання: годинник, гантелі різної ваги..

Обладнання: секундомір, гантелі.

 

Хід роботи

 

1.       Виконати завдання за інструкцією та заповнити таблицю.

 

НАСТАННЯ ВТОМИ ПРИ ДИНАМІЧНІЙ І СТАТИЧНІЙ РОБОТІ
Інструктивна картка	Вага (кг)	Вид роботи	Початок втоми
1. Візьми вантаж вагою 3кг і утримуй в руці, яка відведена горизонтально (на рівні плеча). 2. Зафіксуй час (у секундах), коли рука почне опускатися, тремтіти.	3
3. Після відпочинку візьми цей самий вантаж в руку і піднімай його на той самий рівень, що в попередньому досліді, але тепер поперемінно опускай. 4. Зафіксуй час, коли настане втома у цьому випадку.	3

 

 

2.       Виконати завдання за інструкцією та заповнити таблицю.

 

ВПЛИВ ВЕЛИЧИНИ НАВАНТАЖЕННЯ НА РОБОТУ М’ЯЗІВ
Інструктивна картка	Вага (кг)	Кількість рухів	Початок втоми
Послідовно згинай і розгинай руку з вантажем (1,2,3 кг ) з однаковою швидкістю. У кожному випадку лічіть кількість рухів і фіксуйте настання втоми (у секундах)	1
	2
	3

 

 

3.       Виконати завдання за інструкцією та заповнити таблицю.

 

ВПЛИВ ТЕМПУ НА РОБОТУ М’ЯЗІВ
Інструктивна картка	Темп	Кількість рухів	Початок втоми
Згинай та розгинай руку з вантажем 2 кг у різному темпі, фіксуючи настання втоми (у секундах)	Повільний
	Середній
	Швидкий

 

4.       Зробіть висновки відповівши на запитання:

1.       За якої роботи (динамічної чи статичної) швидше настає втома? Чому?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

2.       За якого навантаження м’язи почали втомлюватись? Чому?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

3.       Як впливає темп скорочення м’язів на їх роботу? Чому?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Функції і будова скелетних м’язів. Робота м’язів

https://youtu.be/dxv1Sp_YhuA

https://youtu.be/0WHYpmRLOCE 

https://youtu.be/bBKnCyJiVs4

https://youtu.be/0WHYpmRLOCE

Будова скелета людини

 

З’єднання кісток. Огляд будови скелета людини

Пригадайте особливості будови скелета ссавців.

З’єднання кісток. Кістки, якими утворений скелет, з’єднані між собою. Розрізняють три типи з’єднань кісток: нерухоме, напіврухоме й рухоме. Нерухоме з’єднання утворюється внаслідок зростання кісток. Наприклад, кістки черепної коробки з’єднані за допомогою швів (іл. 81 а).

Іл. 81. Типи з’єднання кісток: а — нерухоме; б — напіврухоме; в — рухоме

Іл. 82. Типи суглобів

Напіврухоме з’єднання забезпечують хрящові прошарки, наприклад, міжхребцеві диски між тілами хребців (іл. 81 б). Оскільки хрящова тканина є еластичною, диски можуть стискатись і розтягуватись. Тим самим вони забезпечують рухомість хребта, амортизацію поштовхів, що виникають під час стрибків, бігу тощо.

Суглоб — це рухоме з’єднання кісток. Здебільшого він складається із двох кісток (іл. 81 в), одна з яких має суглобову западину, куди входить головка іншої. Суглобова западина і головка відповідають одна одній за формою та розміром, а їхні поверхні вкриті тонким шаром гіалінового хряща. Суглобові поверхні кісток тісно прилягають одна до одної. Це забезпечується наявністю суглобових зв’язок — тяжів зі щільної сполучної тканини. Суглоб оточений суглобовою сумкою, зовнішній шар якої переходить в окістя. Внутрішній її шар виділяє в порожнину суглобову рідину, яка зменшує тертя між кістками та полегшує ковзання головки однієї кістки в суглобовій западині іншої (іл. 81 в).

Кожен рух тієї чи іншої частини тіла людини зумовлений відповідною формою суглобів. Характер руху залежить від кількості осей, навколо яких можуть відбуватися рухи (іл. 82). Тому розрізняють такі типи суглобів: кулясті (плечовий), сідлоподібні (один із суглобів великого пальця руки), циліндричні (один із суглобів передпліччя) тощо.

Будова скелета людини. Скелет людини подібний за будовою до скелета ссавців. Він утворений скелетом голови — черепом, скелетом тулуба — грудною кліткою та хребтом, скелетом вільних кінцівок та їх поясів (іл. 86).

Череп людини (іл. 83) має великий об’єм черепної, або мозкової, коробки.

Іл. 83. Череп

Череп складається з двох відділів: мозкового та лицьового. Мозковий відділ утворений парними (тім’яна, скронева) й непарними (лобова, потилична) кістками. Лицьовий відділ утворений дрібними кістками, з яких найбільші — верхньощелепна, вилична (парні кістки) та нижньощелепна (непарна кістка). Частина кісток, що утворюють череп, зрослися.

Осьовою частиною скелета тулуба є хребет (іл. 84 а), який має п’ять відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий. У шийному відділі хребта, як і в усіх ссавців, 7 хребців.

Хребці грудного відділу хребта, грудина та дванадцять пар ребер утворюють грудну клітку. Ребра — це плоскі дугоподібні кістки, які задніми кінцями рухомо з’єднані з грудними хребцями. Перші сім пар ребер (I-VII) передніми кінцями за допомогою хрящів з’єднані з грудиною. Наступні три пари (VIII-X), з’єднуючись хрящами між собою, утворюють реберну дугу, якою кріпляться до грудини. Передні кінці останніх двох пар ребер (ХІ-ХІІ) вільно лежать у товщі м’язів (іл. 85). Крижові хребці зрослись у крижі, а куприкові — у куприк.

Іл. 84. Будова хребта: а — відділи хребта; б — будова грудного хребця

Хребет утворений 33-34 хребцями. Хребець (іл. 84 б) складається з тіла, дуги та кількох відростків, до яких кріпляться м’язи. Тіло та дуга замикаються в кільце й утворюють отвір. Отвори всіх хребців утворюють хребетний канал, у якому міститься спинний мозок.

Пояс верхніх кінцівок, або плечовий пояс, складається з парних кісток (лопатки та ключиці). До нього кріпиться скелет вільних верхніх кінцівок (іл. 86). Він утворений плечовою кісткою, двома кістками передпліччя (ліктьова й променева) та кістками кисті.

Пояс нижніх кінцівок, або тазовий пояс, складається із трьох пар великих кісток (сідничні, лобкові й клубові). Як і в більшості ссавців, ці кістки зростаються з крижовими хребцями. До поясу нижніх кінцівок кріпиться скелет вільних нижніх кінцівок (іл. 86), утворений стегновою кісткою, великою і малою гомілковими кістками та кістками стопи.

Особливості скелета людини. Порівняно із ссавцями будова скелета людини має специфічні особливості. Вони пов’язані передусім із прямоходінням. Тіло людини займає вертикальне положення та спирається на нижні кінцівки.

Хребет має 4 нормальні фізіологічні вигини (близько 4 см): два вперед — шийний і поперековий та два назад — грудний і крижовий (іл. 84 а). Завдяки цим вигинам хребет має S-подібну форму, що забезпечує його пружність під час ходіння та пом’якшує поштовхи тіла. Тіла хребців збільшуються за розмірами та масою, починаючи від шийного та закінчуючи крижовим відділом. Це пов’язано зі збільшенням навантаження на нижні відділи хребта.

За вертикального положення тіла внутрішні органи тиснуть своєю масою в напрямку, протилежному грудині. Це спричинило розвиток плоскої та широкої грудної клітки.

Пояс нижніх кінцівок людини широкий, чашоподібний. Він є опорою для внутрішніх органів черевної порожнини. Кістки нижніх кінцівок масивні, довші й міцніші, ніж кістки верхніх кінцівок.

Іл. 85. Скелет грудної клітки

Іл. 86. Скелет людини

Стопа та пальці ноги під час ходьби та бігу витримують масу тіла, пересувають його та зберігають рівновагу. Пружні подушечки стопи та її склепіння пом’якшують поштовхи тіла під час ходіння, бігу, стрибків.

Одна з найхарактерніших рис скелета людини — будова руки, що є органом праці. Великий палець кисті руки протиставлений іншим. Рухи пальців є диференційованими. За допомогою кисті руки людина виконує різноманітні дії, у тому числі найточніші маніпуляції.

Типи з’єднань кісток. Скелет. Будова відділів скелета. Особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням

У скелеті людини діють певні залежності між різними частинами тіла. Так, довжина долоні приблизно дорівнює довжині обличчя. Довжина передпліччя дорівнює довжині стопи. Переконатись, чи підходить вам шкарпетка, можна, обернувши її навколо кисті, стиснутої в кулак, а дібрати необхідний розмір взуття — порівнявши довжину підошви взуття з довжиною передпліччя. Віддаль між кистями розведених рук дорівнює сумі довжини ніг.

 

Цікаві факти про кістки та скелет людини

Ви знали що:
✅в тілі дорослої людини налічується 206 кісток;
✅стопа складається з 26 кісток, тобто в ній зосереджено 12% всього кісткового матеріалу скелета;
✅рука, разом із зап'ястям, складається з 54 кісток;
✅ найдовшою кісткою людського тіла є стегнова кістка. Вона також сама "сильна" - здатна витримувати великі навантаження;
✅ найменша і легка кісточка захована в середньому вусі - це стремено або слухова кістка;
✅ згідно зі статистикою, кістки рук ламаються найчастіше. На них припадає половина всіх переломів. Найбільш часто від цього страждають діти. Також 50-70% звернень до ортопеда трапляється через травми коліна;
✅ кістки ростуть в тілі людини аж до статевого дозрівання. Однак, склад і щільність кісткової тканини змінюються протягом усього життя. Це залежить від способу життя: харчування та рухової активності;
✅ всі кістки в тілі пов'язані між собою, крім однієї - під'язикової. Вона має V-подібну форму і розташована біля основи язика не стикаючись з жодною іншою кісткою в тілі;
✅ основою кісткового матеріалу є мінерали: кальцій, фосфор, натрій. У ньому також міститься білок колаген.

✅ крім функції пересування, скелет також виконує інші завдання: наприклад, захищає органи від ушкоджень, виробляє червоні і білі клітини крові.

Кістковий мозок

Розрізняють два типи кісткового мозку: червоний кістковий мозок (складається в основному з мієлоїдної тканини) та жовтий кістковий мозок (складається головним чином з жирової тканини, яка й визначає його колір). Еритроцити, тромбоцити та більшість лейкоцитів утворюються в червоному кістковому мозку; частина лейкоцитів — у жовтому. Обидва типи кісткового мозку містять розгалужену систему капілярів.

https://youtu.be/SRhtdKmqNrEОсобливості скелета людини, зумовлені прямоходінням

Прямоходіння й трудова діяльність істотно вплинули на будову ске­лета людини. Вертикальне положення тіла, що спирається тільки на ниж­ні кінцівки, звільнило руки від необхідності спиратися на землю під час ходьби. Рука стала органом праці, пальці руки рухливі. Великий палець протиставлений іншим пальцям. Така будова руки дає можливість людині здійснювати й розмашисті рухи, й дрібні маніпуляції.

Масивні кістки нижніх кінцівок людини набагато товщі й міцніші, аніж кістки рук, тому що ноги несуть на собі всю вагу тіла. Склепінчаста стопа людини при ходьбі, бігові, стрибках пружинить, пом'якшуючи по­штовхи. 

У зв'язку з вертикальним положенням тіла людини пояс її нижніх Кінцівок дуже широкий і має вигляд чаші, на відміну від ссавців, таз яких значно вужчий. У такому положенні таз підтримує внутрішні органи черевної порожнини.    

Хребет утворює чотири плавних вигини, які пружинять і пом'якшують поштовхи під час швидких різких рухів, що зазнає тіло. У ссавців, які спираються на чотири кінцівки, хребет таких вигинів не має.

Грудна клітка людини стиснута в спинно-черевному напрямку, а ні з боків, як у решти ссавців.

У зв'язку з прямоходінням об'єм мозкового відділу черепа людині переважає об'єм лицьового. У тварин, навпаки, лицьовий відділ черепа розвинений значно більше, ніж мозковий, тому що головний мозок у них відносно невеликий, а щелепи добре розвинені, оскільки є органами здобування їжі й захисту.

 

Роль рухової активності для збереження здоров'я

Рухова активність призводить до посилення функцій опорно-рухового апарату, активізації обміну речовин, підвищення стійкості організму до хвороб. Значення рухової активності в життєдіяльності людей має важливі роль. Наприклад, розвиток дрібної моторики рук у дитини сприяє функції зональному розвитку структур мозку.

Лише фізично активна людина є здоровою. Малорухливий спосіб життя (гіподинамія) може сприяти розвитку низки захворювань, порушений роботи опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, кровообігу, дихання, травлення.

 

Анатомо-фізіологічні відмінності організмів жінок і чоловіків 

Будова чоловічого і жіночого організмів має багато спільного і в той  же час значно відрізняється. Ця відмінність спостерігається ще в ранньому дитинстві, але найвиразніше проявляється при досягненні статевої зрілості.

Жінки зазвичай мають менший зріст і масу тіла, більш розвинений
підшкірно-жировий шар живота і стегон. Тіло дорослої жінки ширше в області тазу, чоловіка - в плечах. Кістки тазу у жінки тонші і з'єднані більш рухливо.         

У жінок переважає грудний тип дихання, грудна клітка коротша, у чоловіків - черевний тип дихання (діафрагмальний), відповідно грудна клітка більша, ніж у жінок.

Загалом анатомо-фізіологічні відмінності організмів жінок і чоловіків і пов'язані з їх різними функціями в процесі репродукції.

 

 

Розбудова самооцінки

 

Мета. Ознайомити учнів з поняттям «психологічна рівновага» та способами формування здорової самооцінки.

 

Психологічна рівновага

Ти вже знаєш, що всі наші почуття є важливими. Та це не означає, що нам однаково, які з них ми переживаємо. Кожному хочеться якнайдовше перебувати у хорошому настрої. Почуватися задоволеним і щасливим краще, ніж пригніченим і нещасним.

Душевного комфорту можна досягти лише в гармонії емоційної, інтелектуальної і духовної сфер. Такий стан називають психологічною рівновагою або психологічним благополуччям.

Найпершою і найголовнішою передумовою психологічної рівноваги є позитивне ставлення до себе. Твоє ставлення до себе називають самооцінкою.

Самооцінка формується під впливом досвіду (успіхів і невдач) і залежить від того, як тебе оцінюють інші люди. Розрізняють самооцінку завищену, занижену і адекватну. Здоровою вважають адекватну позитивну самооцінку, коли людина реально оцінює себе і при цьому вважає себе унікальною, неповторною, вартою любові, поваги і всього найкращого в житті.

На відміну від завищеної самооцінки, яка нечасто буває у підлітків, занижена, навпаки, не рідкість. Її формують чинники, якими у дорослому житті не дуже переймаються. Передусім це проблеми із зовнішністю та болісне сприйняття критики з боку дорослих і однолітків.

 

Підлітки із заниженою самооцінкою:

•• легко піддаються впливу однолітків;

•• надто переживають з приводу того, що про них подумають;

•• поводяться зухвало, щоб приховати невпевненість;

•• руйнують себе, набуваючи шкідливих звичок;

•• заздрять і не вміють радіти успіхам друзів.

 

Поради для підвищення самооцінки

Не можеш чогось змінити у своєму тілі — подумай, як виграшно «обіграти» це одягом, зачіскою, косметикою. Нині кожен може вдягатись у те, що йому личить, створювати власний образ, підкреслювати свою індивідуальність.

Відома російська співачка Крістіна Орбакайте в підлітковому віці зіграла у фільмі «Опудало» дівчинку, яка ненавидить себе за свою зовнішність. Доросла Крістіна започаткувала особливий стиль, який наслідують тисячі дівчат. Навіть модельєри нерідко гримують манекенниць «під Орбакайте».

Усвідомивши свою індивідуальність, ти зробиш перший крок до підвищення самооцінки. А далі? Все дуже просто. Високу самооцінку, повагу (навіть до самого себе) треба заслужити.

Випробуй себе у спорті, мистецтві, музиці. Розвивай свої здібності. Намагайся досягти успіху в тому, що робиш, і сприймай успіх як належну винагороду за свою працю. Людина, яка не любить себе, схильна применшувати свої досягнення, вважати їх випадковими.

Деякі наші слова і вчинки підвищують самоповагу, а деякі — навпаки, знижують її. Наприклад, виконуючи те, що пообіцяв самому собі, ти відчуваєш, що володієш ситуацією. Це підвищує самоповагу. А порушивши своє слово — відчуваєш розчарування, і самоповага знижується.

Критика з боку інших людей — ще одна  поширена причина заниженої самооцінки у підлітків. Однак критика буває різною: справедливою і несправедливою, висловленою у тактовній чи у принизливій формі.

Несправедлива критика, зневажливі репліки з приводу особистих якостей, результатів праці чи інших важливих для тебе речей здатні суттєво вплинути на самооцінку. Та чи варто так гостро реагувати на них? Адже найбільше критикують ті, хто сам відчуває свою недосконалість і намагається самоствердитися, принижуючи інших.

 

Віслюк

Східна притча

Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:

— Поглянь на цього бідолашного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. А жорстокий батько не знає жалю.

Чоловік узяв ці слова близько до серця. Він зліз з віслюка і звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями і хитати головами:

— Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом.

Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього.

— Люди добрі, подивіться на це, — заголосила жінка під чадрою. — Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет провис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі.

Батько з сином мовчки злізли з віслюка і, понуривши голови, побрели далі. За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатися з них:

— Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?

Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою і сказав синові:

— Хоч би що ми робили, хлопче, неодмінно знайдеться той, хто з нами не погодиться. Гадаю, ми самі маємо вирішувати, як нам мандрувати.

 

Які ж у мене найкращі риси?

Висновки

•• Здорова самооцінка — основа психологічного благополуччя.

•• Для розбудови здорової самооцінки треба усвідомити свою унікальність, розвивати здібності, не брати близько до серця критику сторонніх людей і пам’ятати, що маленькі добрі справи — ключ до підвищення самоповаги.

 

Міні-проект "Листопад"

 

https://youtu.be/0WHYpmRLOCE

https://youtu.be/DMFjpiBnnlE

 

Функції опорно-рухової системи	В чому проявляються дані функції
1.Опорна	Не дає зміщуватися внутрішнім органам
2.Захисна	Головний мозок захищений кістками черепа, спинним хребтом.  Грудна клітка захищає серце, легені, дих. шляхи, великі судини. Хребет, м’язи черевного преса, тазові кістки захищають органи травлення, сечовиділення, статеві органи.
3.Рухова	Більшість кісток скелета пов’язане рухливо один з одним за допомогою суглобів. Саме м’язи, скорочуючись, приводять в рух кісткові важелі.
4.Депонуюча	Приймає участь в обміні речовин

Лабораторне дослідження № 4 мікроскопічна будова кісткової, хрящової та м'язової тканин

МЕТА: навчитися визначати взаємозв’язок будови та функцій тканин організму людини.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: малюнки мікроскопічної будови цих тканин.

ХІД РОБОТИ

1. Розгляньте готові малюнки мікроскопічної будови  кісткової, хрящової та м’язової тканин.

2 Дайте відповіді на запитання:

Який існує взаємозв'язок між будовою та функціями тканин, що вивчаються? У чому полягає фізіологічне значення цих тканин для організму?

ВИСНОВОК

Охарактеризуйте взаємозалежність будови та функцій тканин.

ВИКОНАННЯ РОБОТИ 

Кісткова та хрящова тканини відносяться до сполучної тканини, тому й мають подібну будову та виконують схожі функції. Сполучна тканина, крім клітин, мас міжклітинну речовину, яку виділяють ці клітини.

 Хрящова тканина

Хрящова тканина складається з хрящових клітин (хондроцитів), які розміщуються поодинці або групами (по 2-4) серед основної речовини, ще* мас консистенцію надзвичайно щільного гелю.

 Кісткові тканина

Кісткова тканина відрізняється особливою щільністю та особливими механічними властивостями; вона складається з кісткових клітин, замурованих у звапнену міжклітинну речовину.

М'язова тканина

 Посмугована серцева

 Посмугована скелетна

Непосмугована

М'язова тканина відноситься до окремого типу тканин, який забезпечує процеси руху. В організмі людини 40% його маси становлять м'язи. М’язова тканина мас спеціальні скоротливі волокна — міофібрили. Розрізняють посмуговану (поперечносмугасту), непосмуговану (гладеньку) і серцеву м’язові тканини. Із посмугованої м’язової тканини складаються скелетні м’язи, які скорочуються свідомо під впливом нервових імпульсів, що надходять із головного мозку.

 М’язова тканина складається з багато ядерних клітин, що утворюють посмуговані м’язові волокна складної будови Через особливе розташування міофібрил у цитоплазмі цих клітин під мікроскопом видно чергування світлих і темних ділянок уздовж м’язового волокна. Скелетні м’язи забезпечують пересування людини, а також рухи частин її тіла. Непосмуговаяі м’язи складаються з клітин веретеноподібної форми, які утворюють середню моторну стінку шлунка,кишечнику, матки, кровоносних судин Вони виконують функцію проштовхування, наприклад, їжі у травних шляхах або сечі в сечових, чи плоду маткою коли настає час народитися дитині. Ці м’язи не підкоряються нашій волі. Серцевий м’яз подібний до посмугованих і непосмугованих м’язів. За будовою він подібний до скелетного м’яза але виконує функції непосмугованого.

Таким чином, є прямий зв’язок між будовою та функцією тканин. Хрящова та кісткова тканини виконують опорну функцію. М’язова тканина забезпечує процеси руху (пересування людини, рухи частин її тіла, скорочення стінок шлунка, кишечнику, матки, кровоносних судин, серця та інші).