Самореалізація – це здатність людини пізнати себе і здійснити своє покликання. Кожна людина має потребу у самореалізації, однак не всі усвідомлюють ї ї значення. Автор теорії потреб А. Маслоу вважав, що люди часто відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі, якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов'язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації.
Мистецтво самореалізації – це здатність усвідомити і реалізувати свій особистий потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі й досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе й оточення.
Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію – шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення. Стратегія самореалізації має п'ять складових:
- Самопізнання і самооцінка.
- Самовизначення.
- Саморегуляція.
- Самоосвіта.
- Самовиховання.
- ваші інтереси;
- ваші цілі і плани;
- ваші уподобання (що ви любите і чого не любите);
- ваші таланти і здібності;
- ваші можливості і обмеження;
- те, що ви цінуєте, у що вірите;
- ваші досягнення і життєвий досвід.
Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже над міру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків.
Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою.
Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдачі переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей.
Однак низька самооцінка у дитинстві – це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили.
Так, Альберта Ейнштейна – геніального фізика, засновника теорії відносності – у дитинстві вважали тугодумом. Викладач фізики казав йому: «З вас, Ейнштейне, нічого путнього не вийде». У вищому технічному училищі його мали за старанного, але нездібного студента. Автора періодичної системи елементів Дмитра Менделєєва у дитинстві дражнили «великим хіміком» через його погані успіхи з цього предмета, а майбутній видатний математик Лобачевський отримував двійки з математики. Геніального співака Федора Шаляпіна в юності не прийняли до хору. Замість нього узяли майбутнього письменника Максима Горького, якого, до речі, не зарахували на літературний факультет Казанського університету.
Важливим інструментом самопізнання і самооцінки є оцінювання свого психологічного потенціалу (ресурсу) за такими складовими: інтелектуальність – здатність шукати й обробляти інформацію, уміння читати, обговорювати, спостерігати, аналізувати, критично і творчо мислити, робити висновки, приймати рішення, планувати дії; самоконтроль – здатність контролювати свою поведінку, керувати емоціями і стресом; соціальна компетентність – здатність налагоджувати контакти, підтримувати здорові стосунки, бути приємним у спілкуванні, працювати в команді, ефективно розв'язувати конфлікти; упевненість – знання себе й віра у власні сили; енергійність – зарядженість, сила волі, наполегливість, здатність досягати поставленої мети. Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів.
У процесі самовизначення людина усвідомлює не лише те, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для ї х реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради:
- Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе.
- Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички.
- Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини.
- Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?»
- Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями.
Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів.
У процесі самовизначення людина усвідомлює не лишете, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для їх реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради:
- Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе.
- Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички.
- Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини.
- Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?»
- Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями.
а її життя — найбільшою подією ХХ століття.
Досягнення маленької тендітної черниці справді вражають, а її особистість виняткова за значенням для всього людства.
- Життя — це шанс. Скористайся ним.
- Життя — це краса. Милуйся нею.
- Життя — це мрія. Здійснюй її.
- Життя — це виклик. Прийми його.
- Життя — це обов'язок. Виконай його.
- Життя — це гра. Стань гравцем.
- Життя — це цінність. Цінуй його!
- Життя — це скарб. Бережи його.
- Життя — це любов. Насолоджуйся нею.
- Життя — це таэмниця. Пізнай її.
- Життя — це юдоль бід. Перебори усе.
- Життя — це пісня. Доспівай її.
- Життя — це боротьба. Почни її.
- Життя — безодня невідомого. Не бійся, вступи в неї.
- Життя — удача. Шукай цю мить!
- Життя таке чудове — не загуби його.
- Це твоє життя. Борони його.
- https://youtu.be/yAGlAIr_r3Y
Компоненти життєвого самовизначення
Який варіант професійного самовизначення можна вважати вдалим? Той, що відповідає формулі: «Хочу. Можу. Треба».
Коли всі три компоненти збігаються, людина отримує задоволення, у неї все виходить, вона має перспективи професійного зростання і гідний заробіток. Можливість розкриття своїх здібностей підвищує мотивацію й результативність праці, забезпечує досягнення високого рівня професійної майстерності. За це людину заслужено поважають. У свою чергу, це ще більше стимулює її ентузіазм.
Професія – від латинського «оголошую свою справу». Професія визначається характером продукту, який виготовляється, засобами і специфічними умовами виробництва в одній з галузей народного господарства.
Спеціальність – це підвид професії, який зумовлюється подальшим розподілом праці в рамках однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; педагог – професія, а викладач-математик – спеціальність; слюсар – професія, слюсар-складальник – спеціальність.
Кваліфікація – визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, яка виконується.
З розвитком суспільного розподілу праці, кількість професій безперервно збільшувалася. Випробовувала зміни і якісна сторона професій – залежно від складності технології, форм, організації праці і умов підготовки робочих. По деяких підрахунках, понад 50% професій і спеціальностей, що існують в наші дні, ще 30 років тому були невідомі. Поява нових професій пов'язана не тільки з механізацією і іншими напрямами науково-технічного процесу, але й з появою нових галузей виробництва.
Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії вимагають від людини сили і спритності, інші – переважно розуму і акуратності, ще інші – комунікабельності і стриманості.
Деякі професії вимагають від людини практично однакових особливостей і рис характеру. Їх можна об'єднати в групи, які можна представити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, які займають на карті певне положення.
Тип професії вказує на те, з чим людині доводиться мати справу в процесі своєї професійної діяльності, тобто на предмет праці. Предметом праці можуть бути інші люди, техніка, інформація, художні твори або природа.
Клас професій свідчить про ступінь складності і потрібної кваліфікації людини, тобто про характер праці. Характер праці може бути виконавчим або творчим.
Найбільш популярною в профорієнтації є психологічна класифікація професій, запропонована Е. Клімовим. Її основою є ділення на типи професій за предметом праці.
- «Людина – людина»
- «Людина – техніка»
- «Людина – знакова система»
- «Людина – художній образ»
- «Людина – природа»
До типу професій «людина-людина» відносяться професії, де предметом праці виступають люди. Прикладом цього типу професій можуть бути професії: вчитель, бібліотекар, лікар, продавець, телефоніст, медсестра, вихователь, офіціант.
Тип професій «людина-техніка» вказує на те, що людина в процесі праці свою діяльність спрямовує на технічні об’єкти (машини, механізми). Найбільш поширеними професіями цього типу є: токар, слюсар, сталевар, шахтар, електромонтажник, технік-електрик, інженер-технолог, водій.
Тип професій «людина-знакова система» включає професії, де людина має справу з кресленнями, картами, текстами, символами. До цього типу відносяться, наприклад, такі професії: секретар-друкарка, редактор, бухгалтер, програміст, оператор зв’язку, телеграфіст, кресляр, топограф.
Тип професій «людина-художній образ» об’єднує професії, пов’язані з образотворчою, музичною, акторсько-сценічною діяльністю. Це такі професії, як художник, артист ансамблю, актор, композитор, скульптор, маляр-альфрейник (декоративна штукатурка), конструктор-модельєр одягу, письменник.
Тип професії «людина-природа» об`єднує професії, предметом праці яких є жива природа. До цього типу відносяться такі професії, як агроном, тракторист широкого профілю, зоотехнік, лісник, птахівник, ветеринар.
За «характером праці» виділяють два класи професій:
I. Професії виконавчого класу. Пов’язані з виконанням рішень, роботою за заданим зразком, дотриманням правил, що діють, і нормативів, дотриманням інструкцій, стереотипним підходом до вирішення проблем (агент, медсестра, продавець, приймальник замовлень, соціальний працівник, машиніст, оператор, верстатник, столяр, касир, друкарка, телефоніст, перукар). В більшості випадків професії цього класу не вимагають вищої освіти.
II. Професії творчого класу. Пов’язані з аналізом, дослідженням, випробуванням, контролем, плануванням, організацією і управлінням, конструюванням, проектуванням, розробкою нових зразків, ухваленням нестандартних рішень, вимагають незалежного і оригінального мислення, високого рівня розумового розвитку і, як правило, вищої освіти (лікар, менеджер, референт, психолог, вчитель, юрист, інженер, економіст, математик, архітектор, фізик).
Мотиви вибору професії:
- Соціальні – виражаються у прагненні приносити користь суспільству.
- Моральні – є одними з головних. Естетичні, пізнавальні і творчі перспективи майбутньої професії оцінюються із моральних позицій.
- Естетичні – виражаються у прагненні до естетики праці, її краси, гармонії.
- Пізнавальні – характеризуються прагненням розширити свій світогляд, розвинути здібності, досягнути високих показників.
- Творчі – проявляються у прагненні бути оригінальним, робити нові відкриття.
- Матеріальні – пов’язані з прагненням мати добре оплачувану професію і гарантію стабільного майбутнього.
- Престижні – виражають прагнення обрати професії, які цінуються серед друзів і знайомих, дозволяють досягти привабливого становища у суспільстві, забезпечують швидке просування по службі.
- Утилітарні – пов’язані з бажанням обрати професію, що дає змогу управляти людьми.
Алгоритм професійного самовизначення
- Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є прагнення, існують принципові можливості їхнього успішного освоєння й працевлаштування.
- Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.
- Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.
- Скласти список істотних можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока зарплата тощо) і проаналізувати його щодо своєї мети, очікувань, мрій.
- Визначити фізичні й психологічні риси, необхідні для кожної з професій.
- Звернутися до психолога із проханням визначити, діагностувати інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, мислення тощо.
- Прислухатися до своїх почуттів, інтуїції.
- «Приміряти» до себе кожну із професій. Зіставити, зважити всі «плюси» і «мінуси».
- Зробити вибір.
- Упевнено йти до мети.
Підлітковий вік відіграє важливу роль у житті людини: в цей період формуються світогляд, система цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення, у тому числі й вибір майбутньої професії.
Рівень благополуччя людини пов'язаний із можливістю її самореалізації у різних сферах життя.
У наш час кожен має можливості для самореалізації.
Важливими компонентами стратегії самореалізації є самопізнання і розбудова позитивної самооцінки, самовизначення (в тому числі й професійне), саморегуляція, самоосвіта і самовиховання.
джерело-
https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-temi-samorealizaciya-v-pidlitkovomu-ta-yunackomu-vici-205049.html
https://sites.google.com/site/osnovizdorova9klas/navcanna/1-samorealizacia-osobistosti
Немає коментарів:
Дописати коментар