Самореалізація особистості

 

Самореалізація особистості

Самореалізація у підлітковому та юнацькому віці.  Складові самореалізації.  Самопізнання і формування особистості. Формування самооцінки.  Поняття життєвого самовизначення.  Складові життєвого самовизначення.  Критерії і мотиви для вибору професії.  Профорієнтація. Самореалізація – це здатність людини пізнати себе і здійснити своє покликання. Кожна людина має потребу у самореалізації, однак не всі усвідомлюють ї ї значення. Автор теорії потреб А. Маслоу вважав, що люди часто відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі, якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов'язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації. Мистецтво самореалізації – це здатність усвідомити і реалізувати свій особистий потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі й досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе й оточення. Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію – шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення. Стратегія самореалізації має п'ять складових:  Самопізнання і самооцінка. Самовизначення. Саморегуляція. Самоосвіта. Самовиховання.  Самопізнання у підлітковому віці зосереджено на пошуку відповідей на запитання про себе самого: «Хто я?», «Який я?», «Для чого прийшов у цей світ?». Пошук власної ідентичності в чомусь подібний до складання пазла, на часточках якого зображено: ваші інтереси;  ваші цілі і плани;  ваші уподобання (що ви любите і чого не любите);  ваші таланти і здібності;  ваші можливості і обмеження;  те, що ви цінуєте, у що вірите;  ваші досягнення і життєвий досвід.  Самооцінка – це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Самооцінка є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей. Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже над міру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків. Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою. Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдачі переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей. Однак низька самооцінка у дитинстві – це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили. Так, Альберта Ейнштейна – геніального фізика, засновника теорії відносності – у дитинстві вважали тугодумом. Викладач фізики казав йому: «З вас, Ейнштейне, нічого путнього не вийде». У вищому технічному училищі його мали за старанного, але нездібного студента. Автора періодичної системи елементів Дмитра Менделєєва у дитинстві дражнили «великим хіміком» через його погані успіхи з цього предмета, а майбутній видатний математик Лобачевський отримував двійки з математики. Геніального співака Федора Шаляпіна в юності не прийняли до хору. Замість нього узяли майбутнього письменника Максима Горького, якого, до речі, не зарахували на літературний факультет Казанського університету.  Важливим інструментом самопізнання і самооцінки є оцінювання свого психологічного потенціалу (ресурсу) за такими складовими: інтелектуальність – здатність шукати й обробляти інформацію, уміння читати, обговорювати, спостерігати, аналізувати, критично і творчо мислити, робити висновки, приймати рішення, планувати дії; самоконтроль – здатність контролювати свою поведінку, керувати емоціями і стресом; соціальна компетентність – здатність налагоджувати контакти, підтримувати здорові стосунки, бути приємним у спілкуванні, працювати в команді, ефективно розв'язувати конфлікти; упевненість – знання себе й віра у власні сили; енергійність – зарядженість, сила волі, наполегливість, здатність досягати поставленої мети. Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів. У процесі самовизначення людина усвідомлює не лише те, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для ї х реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради: Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе.  Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички.  Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини.  Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?»  Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями.  Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів. У  процесі  самовизначення людина  усвідомлює  не лишете, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для їх реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради: Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе. Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички. Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини. Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?» Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями. Мати Терезу називають найвпливовішою жінкою світу,  а її життя — найбільшою подією ХХ століття.  Досягнення маленької тендітної черниці справді вражають, а її особистість виняткова за значенням для всього людства. Життя — це шанс. Скористайся ним. Життя — це краса. Милуйся нею. Життя — це мрія. Здійснюй її. Життя — це виклик. Прийми його. Життя — це обов'язок. Виконай його. Життя — це гра. Стань гравцем. Життя — це цінність. Цінуй його! Життя — це скарб. Бережи його. Життя — це любов. Насолоджуйся нею. Життя — це таэмниця. Пізнай її. Життя — це юдоль бід. Перебори усе. Життя — це пісня. Доспівай її. Життя — це боротьба. Почни її. Життя — безодня невідомого. Не бійся, вступи в неї. Життя — удача. Шукай цю мить! Життя таке чудове — не загуби його. Це твоє життя. Борони його. Компоненти життєвого самовизначення  Який варіант професійного самовизначення можна вважати вдалим? Той, що відповідає формулі: «Хочу. Можу. Треба». Коли всі три компоненти збігаються, людина отримує задоволення, у неї все виходить, вона має перспективи професійного зростання і гідний заробіток. Можливість розкриття своїх здібностей підвищує мотивацію й результативність праці, забезпечує досягнення високого рівня професійної майстерності. За це людину заслужено поважають. У свою чергу, це ще більше стимулює її ентузіазм. Професія – від латинського «оголошую свою справу». Професія визначається характером продукту, який виготовляється, засобами і специфічними умовами виробництва в одній з галузей народного господарства. Спеціальність – це підвид професії, який зумовлюється подальшим розподілом праці в рамках однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; педагог – професія, а викладач-математик – спеціальність; слюсар – професія, слюсар-складальник – спеціальність. Кваліфікація – визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, яка виконується. З розвитком суспільного розподілу праці, кількість професій безперервно збільшувалася. Випробовувала зміни і якісна сторона професій – залежно від складності технології, форм, організації праці і умов підготовки робочих. По деяких підрахунках, понад 50% професій і спеціальностей, що існують в наші дні, ще 30 років тому були невідомі. Поява нових професій пов'язана не тільки з механізацією і іншими напрямами науково-технічного процесу, але й з появою нових галузей виробництва. Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії вимагають від людини сили і спритності, інші – переважно розуму і акуратності, ще інші – комунікабельності і стриманості. Деякі професії вимагають від людини практично однакових особливостей і рис характеру. Їх можна об'єднати в групи, які можна представити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, які займають на карті певне положення. Тип професії вказує на те, з чим людині доводиться мати справу в процесі своєї професійної діяльності, тобто на предмет праці. Предметом праці можуть бути інші люди, техніка, інформація, художні твори або природа. Клас професій свідчить про ступінь складності і потрібної кваліфікації людини, тобто про характер праці. Характер праці може бути виконавчим або творчим. Найбільш популярною в профорієнтації є психологічна класифікація професій, запропонована Е. Клімовим. Її основою є ділення на типи професій за предметом праці. За «предметом праці» можна виділити 5 типів професій: «Людина – людина»  «Людина – техніка»  «Людина – знакова система»  «Людина – художній образ»  «Людина – природа»  До типу професій «людина-людина» відносяться професії, де предметом праці виступають люди. Прикладом цього типу професій можуть бути професії: вчитель, бібліотекар, лікар, продавець, телефоніст, медсестра, вихователь, офіціант. Тип професій «людина-техніка» вказує на те, що людина в процесі праці свою діяльність спрямовує на технічні об’єкти (машини, механізми). Найбільш поширеними професіями цього типу є: токар, слюсар, сталевар, шахтар, електромонтажник, технік-електрик, інженер-технолог, водій. Тип професій «людина-знакова система» включає професії, де людина має справу з кресленнями, картами, текстами, символами. До цього типу відносяться, наприклад, такі професії: секретар-друкарка, редактор, бухгалтер, програміст, оператор зв’язку, телеграфіст, кресляр, топограф. Тип професій «людина-художній образ» об’єднує професії, пов’язані з образотворчою, музичною, акторсько-сценічною діяльністю. Це такі професії, як художник, артист ансамблю, актор, композитор, скульптор, маляр-альфрейник (декоративна штукатурка), конструктор-модельєр одягу, письменник. Тип професії «людина-природа» об`єднує професії, предметом праці яких є жива природа. До цього типу відносяться такі професії, як агроном, тракторист широкого профілю, зоотехнік, лісник, птахівник, ветеринар. За «характером праці» виділяють два класи професій: I. Професії виконавчого класу. Пов’язані з виконанням рішень, роботою за заданим зразком, дотриманням правил, що діють, і нормативів, дотриманням інструкцій, стереотипним підходом до вирішення проблем (агент, медсестра, продавець, приймальник замовлень, соціальний працівник, машиніст, оператор, верстатник, столяр, касир, друкарка, телефоніст, перукар). В більшості випадків професії цього класу не вимагають вищої освіти. II. Професії творчого класу. Пов’язані з аналізом, дослідженням, випробуванням, контролем, плануванням, організацією і управлінням, конструюванням, проектуванням, розробкою нових зразків, ухваленням нестандартних рішень, вимагають незалежного і оригінального мислення, високого рівня розумового розвитку і, як правило, вищої освіти (лікар, менеджер, референт, психолог, вчитель, юрист, інженер, економіст, математик, архітектор, фізик). Мотиви вибору професії: Соціальні – виражаються у прагненні приносити користь суспільству.  Моральні – є одними з головних. Естетичні, пізнавальні і творчі перспективи майбутньої професії оцінюються із моральних позицій.  Естетичні – виражаються у прагненні до естетики праці, її краси, гармонії.  Пізнавальні – характеризуються прагненням розширити свій світогляд, розвинути здібності, досягнути високих показників.  Творчі – проявляються у прагненні бути оригінальним, робити нові відкриття.  Матеріальні – пов’язані з прагненням мати добре оплачувану професію і гарантію стабільного майбутнього.  Престижні – виражають прагнення обрати професії, які цінуються серед друзів і знайомих, дозволяють досягти привабливого становища у суспільстві, забезпечують швидке просування по службі.  Утилітарні – пов’язані з бажанням обрати професію, що дає змогу управляти людьми.  Професійний інтерес – це спрямованість людини на певний вид професійної діяльності (педагогічної, художньої, медичної тощо). Він є найважливішою спонукальною силою у поповненні знань людини про відповідну галузь трудової діяльності. Алгоритм професійного самовизначення Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є прагнення, існують принципові можливості їхнього успішного освоєння й працевлаштування.  Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.  Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.  Скласти список істотних можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока зарплата тощо) і проаналізувати його щодо своєї мети, очікувань, мрій.  Визначити фізичні й психологічні риси, необхідні для кожної з професій.  Звернутися до психолога із проханням визначити, діагностувати інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, мислення тощо.  Прислухатися до своїх почуттів, інтуїції.  «Приміряти» до себе кожну із професій. Зіставити, зважити всі «плюси» і «мінуси».  Зробити вибір.  Упевнено йти до мети.  Підлітковий вік відіграє важливу роль у житті людини: в цей період формуються світогляд, система цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення, у тому числі й вибір майбутньої професії. Рівень благополуччя людини пов'язаний із можливістю її самореалізації у різних сферах життя. У наш час кожен має можливості для самореалізації. Важливими компонентами стратегії самореалізації є самопізнання і розбудова позитивної самооцінки, самовизначення (в тому числі й професійне), саморегуляція, самоосвіта і самовиховання. джерело-https://sites.google.com/site/osnovizdorova9klas/navcanna/1-samorealizacia-osobistosti