https://vseosvita.ua/test/start/vgc534
Аналізатори (сенсорні системи)
Органи чуттів забезпечують організм інформацією про предмети навколишнього світу, сприймають різні зміни зовнішнього сере-довища, дозволяють організму правильно орієнтуватися в оточуючій обстановці і відповідно реагувати на її зміни. Кінцевим резуль- татом роботи органів чуттів є виникнення відчуття, розпізнавання подразників. Органами чуттів називається сукупність рецепторів (подразнення яких викликає у людини певні відчуття) разом з допоміж-ними утворами, що сприяють сприйняттю подразнень. Вони є периферичною частиною деяких аналізаторів і містять велику кількість чутливих клітин і зв'язаних з ними допоміжних пристосувань. У рецепторах органів чуттів відбувається перетворення різних видів енергії в електричний сигнал (нервовий імпульс). Прикладами є органи зору, слуху, нюху, шкірної чутливості. У формуванні відчуттів беруть участь нервові структур (рецепторів, провідних шляхів, нервових центрів) І. П. Павлов назвав аналізаторами . Пошкодження будь-якої частини аналізатора чи зв'язку між його компонентами призводить до втрати здатності розрізняти окремі подразнення. Основні функції сенсорних систем (операції з сенсорними сигналами): виявлення сигналів, їхнє розпізнавання, передача, перетворення, кодування, детектування ознак сенсорного образу та його опізнання. Навколишнє середовище людина сприймає завдяки роботі багатьох аналізаторів - зорового, слухового, нюхового, смакового, вестибулярного, больового (ноцицептивного), інтероцептивного , шкірного, пропріоцептивного, просторового, температурного. До основних закономірностей діяльності аналізаторів відносяться: - специфічність відчуттів, які виникають при подразненні даної групи рецепторів; - закон відносних порогів відчуттів (закон Вебера-Фехнера); - здатність до адаптації (зниження збудливості при тривалій дії подразників). Сенсорна адаптація - це загальна властивість сенсорних систем, яка полягає в пристосуванні (переважно зниженні збудливості) до тривало діючого (фонового) подразника. В наявності адаптації можна переконатись на прикладі відчуття холоду і тепла. В результаті адаптації до тепла сильніше відчувається холод і навпаки. Подразники, їх класифікація Збудження в збудливих клітинах виникає під впливом подразника - різкої зміни у зовнішньому або внутрішньому середовищах організму достатньої сили та інтенсивності (механічні, хімічні, звукові тасвітлові впливи тощо), яка викликає збудження. Закон "Все або нічого" - емпіричний закон, що встановив співвідношення між силою впливу подразника і величиною відповідної реакції збудливої структури. Згідно цього закону збудлива структура дає максимальну відповідну реакцію ("все" при силі подразника, що відповідає або перевищує порогову) і не дає ніякої відповіді ("нічого") при підпороговому подразненні. Вплив подразника на живий організм (клітину або тканину) розглядається як процес подразнення. Подразливість - особлива здатність клітин, тканин посилювати або зменшувати активність (рівень обміну речовин) у відповідь на вплив подразника. Подразники характеризуються якістю, силою та інтенсивністю. Різноманітні подразники насамперед класифікують за якістю (модальністю), тобто за тією формою енергії, яка властива кожному з них. Так, подразники поділяють на механічні, хімічні, теплові, осмотичні, світлові, електричні тощо. Ці подразники передаються за допомогою різних форм енергії: світло - фотонами, хімічні подразники - молекулами та іонами, теплові - за допомогою температури, механічні - шляхом механічної форми енергії. Незалежно від модальності всі подразники за біологічним значенням можна розділити на адекватні та неадекватні. Адекватними є ті подразники, які впливають на дану клітину або тканину за природних умов, до сприйняття яких вони спеціально пристосовані і саме до них мають високу чутливість, тобто вони відповідають за модальністю даному виду клітин і здатні викликати збудження навіть при досить малій енергії (дозі) впливу на відміну від решти подразників - неадекватних. Неадекватними є ті подразники, які не впливають на данну клітину або тканину за приподних умов, до сприйняття яких вони спеціально не пристосовані і не мають високої чутливості. За силою подразники поділяються на підпорогові, порогові та надпорогові. Пороговий подразник характеризується мінімальною силою, яка достатня для того, щоб викликати специфічний ефект у подразнюваній клітині чи тканині. Сила подразника, що буде вища порогу, називаються надпороговою. При дії подразника надпорогової сили у деяких тканинах збільшується величина біологічної реакції (збудження). Але подальше збільшення сили подразника не спричинює її зростання - система досягає межі своїх функціональних можливостей. При надто великій силі подразнення збудження може навіть зменшуватись (песимальна сила). В такому разі оптимальною є така найменша сила подразника, при якій спостерігається найбільша біологічна реакція. Рецептори, їх класифікація Найважливішю частиною будь-якої аналізаторної системи є її рецептори - спеціалізовані чутливі нервові закінчення та спеціалізовані клітини, еволюційно пристосовані до сприйняття із зовнішнього або внутрішнього середовищ певного подразника і перетворення його енергії з фізичної або хімічної форм у форму нервового збудження - нервові імпульси. Залежно від приподи подразника рецептори поділяють на механічні - збуджувані при механічному подразненні звуковою хвилею (слухові), дотиком, тиском (дотикові); хімічні - рецептори смаку, нюху світлові - рецептори ока; температурні рецептори; положення тіла і його частин у просторі (у м'язах, суглобах, зв'язках, внутрішньому вусі). Поряд із класифікацією рецепторів відповідно до природи і якості подразників їх поділяють на дві великі групи: зовнішні (слухові, зорові, нюхові, смакові, дотикові) і внутрішні (рецептори внутрішніх органів та опорно-рухового апарату). Також рецептори поділяють на дистантні - ті, що отримують інформацію на певній відстані від джерела подразнення (зорові, слухові, нюхові) та контактні, які збуджуються лише за безпосереднього контакту подразника з ними (дотикові, больові - ноцирецептори). Однак така класифікація є відносною, оскільки для більшості рецепторів принципи сприйняття подразників та їх кодування встановлено лише побіжно. Прийнято розрізняти процеси відчуття і сприйняття подразника. Відчуття подразника - усвідомлення наявності стимулу при наджодженні сенсорної інформації до мозку. Сприйняття подразника - розуміння відчуття, здатність описати його словами. використані джерела https://sites.google.com/site/biologiavidadoa/biologia ludini/ analizatori-sensorni-sistemi |
Немає коментарів:
Дописати коментар