Поняття про ІПСШ. Шляхи заражен-ня ІПСШ. Причини, умови розвитку й наслідків СНІД ІПСШ

https://youtu.be/vjPM_mniDz8

https://youtu.be/OcWBFL0p6cg

Поняття про ІПСШ. Шляхи заражен-ня ІПСШ. Причини, умови розвитку й наслідків СНІД

ІПСШ

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) – національна проблема охорони здоров'я України. За даними МОЗ в Україні щорічно реєструється близько 400 тисяч нових випадків сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу та трихомонозу. Офіційна статистка відображає, за різними оцінками, від 30% до 40% реальної кількості випадків ІПСШ. Це пов’язано зі збільшенням прихованих форм і тим, що окремі групи населення не отримують належної дерматовенерологічної допомоги.

Проблему ІПСШ не можна відокремлювати від епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, оскільки одним з основних шляхів передачі ВІЛ-інфекції є статевий. Відповідно до оперативної інформації, наданої Українським центром профілактики і боротьби зі СНІДом, станом на 1 грудня 2008 року частка випадків зараження ВІЛ внаслідок введення наркотичних речовин ін’єкційним шляхом (37,3 %) вперше за останні 12 років поступилася долі випадків інфікування ВІЛ статевим шляхом, що зросла до 41,7 %. Це зумовлює необхідність інтенсифікації заходів з діагностики та лікування ІПСШ в групах ризику щодо ВІЛ з метою попередження подальшого розповсюдження ВІЛ в Україні.

За результатами численних досліджень встановлено, що наявність ІПСШ суттєво підвищує ризик передачі та інфікування ВІЛ статевим шляхом. Зокрема передачі ВІЛ сприяють сифіліс, генітальний герпес, гонорея, хламідіоз, трихомоноз, кандидоз, мікоплазмоз та інші венеричні інфекції. Ерозії та виразки, запалення, пошкодження тканин, що зумовлено ІПСШ, ослаблюють чинники захисту організму від інфікування ВІЛ.

СНІД

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США в 1983 році. Упродовж двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч осіб заражується цією хворобою. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть простий нежить може призвести до смерті людини.

Збудник — вірус, що має вигляд спіралі в трикутній серцевині. Він носить назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) і має три типи: ВІЛ 1 та ВІЛ 2, що є дуже поширеними в Західній Європі, та ВІЛ 3, від якого страждають переважно американці та африканці. Вірус уражає Т-лімфоцити, що слугують для його розмноження, та макрофаги, що розносять його по організму.

ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

Джерело інфекції — безпосередній носій ВІЛ. Зараження можливе у таких випадках:

• статевому контакті з інфікованим незалежно від статевої орієнтації
• при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін'єкційному вживанні наркотиків, пересадці органів інфікованої людини здоровій)
• вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір'ю малюка.

• Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, то, за останніми дослідженнями, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передачі вірусу від матері до дитини знижується до 6 відсотків.

ВІЛ не передається у таких випадках:

• через обійми або поцілунок (ВІЛ може передатися, якщо у обох партнерів є відкрита рана в ротовій порожнині)
• через рукостискання
• через кашель та чхання
• при проживанні в одній квартирі; використанні спільної ванни або туалету, спільного посуду для їжі; користуванні спільним басейном
• через укуси комах
• при використанні спільного телефону
• через піт або сльози.
• 
  
• ( Використані Джерела-http://www.lit.dp.ua/oz/9.html)

 Шляхи передачі ВІЛ

Хоча ВІЛ можна виділити з багатьох рідин організму (слини, сліз,

поту, сечі), його небезпечні концентрації є лише у крові, виділеннях

зі статевих органів і в грудному молоці. З огляду на це виокремлюють

три шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

Уцьому параграфі ви:

• пригадаєте шляхи передачі і методи захисту від ВІЛ;

• вчитиметесь оцінювати ризики ВІЛ-інфікування у життє-

вих ситуаціях;

• дізнаєтеся про найдостовірніший метод діагностики ВІЛ;

• відпрацюєте життєві навички лідерства у сфері профілак-

тики ВІЛ/СНІДу.

172

1. ВІЛ передається через кров

• Людина може бути інфікована під час переливання крові

або пересадки донорських органів. Щоб запобігти цьому,

на державному рівні здійснюють тестування донорської

крові та органів.

• Можна інфікувати людину у разі використання нестериль-

них інструментів для косметичних процедур (наприклад,

під час виконання пірсингу чи татуажу).

• Можливе інфікування у разі використання нестерильних

інструментів для ін’єкцій, щеплень, хірургічних операцій

або стоматологічних маніпуляцій.

• Існує небезпека інфікування під час контакту з кров’ю

ВІЛ-інфікованого (наприклад, при потраплянні зараженої

крові в очі).

2. ВІЛ передається через незахищені статеві контакти

• Більшість людей у світі інфікувалися через незахищені

статеві контакти.

• Незахищені статеві контакти — це статеві стосунки без

презерватива.

3. ВІЛ передається від ВІЛ-інфікованої матері до дитини

• Діти, народжені ВІЛ-інфікованими жінками, можуть

заразитися під час вагітності чи пологів. Імовірність інфі-

кування — 30 %. ВІЛ-позитивним жінкам рекомендують

пройти курс профілактичного лікування, яке суттєво зни-

жує ризик інфікування дитини.

• Іноді інфікування дитини відбувається під час вигодову-

вання грудним молоком.