Самореалізація особистості Самореалізація у підлітковому та юнацькому віці. Складові самореалізації.

 Самореалізація – це здатність людини пізнати себе і здійснити своє покликання. Кожна людина має потребу у самореалізації, однак не всі усвідомлюють ї ї значення. Автор теорії потреб А. Маслоу вважав, що люди часто відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі, якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов'язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації.

Мистецтво самореалізації – це здатність усвідомити і реалізувати свій особистий потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі й досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе й оточення.

Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію – шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення. Стратегія самореалізації має п'ять складових: 

1. Самопізнання і самооцінка.
2. Самовизначення.
3. Саморегуляція.
4. Самоосвіта.
5. Самовиховання. 

Самопізнання у підлітковому віці зосереджено на пошуку відповідей на запитання про себе самого: «Хто я?», «Який я?», «Для чого прийшов у цей світ?». Пошук власної ідентичності в чомусь подібний до складання пазла, на часточках якого зображено:

• ваші інтереси; 
• ваші цілі і плани; 
• ваші уподобання (що ви любите і чого не любите); 
• ваші таланти і здібності; 
• ваші можливості і обмеження; 
• те, що ви цінуєте, у що вірите; 
• ваші досягнення і життєвий досвід. 

Самооцінка – це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Самооцінка є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей.

Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже над міру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків.

Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою.

Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдачі переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей.

Однак низька самооцінка у дитинстві – це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили.

Так, Альберта Ейнштейна – геніального фізика, засновника теорії відносності – у дитинстві вважали тугодумом. Викладач фізики казав йому: «З вас, Ейнштейне, нічого путнього не вийде». У вищому технічному училищі його мали за старанного, але нездібного студента. Автора періодичної системи елементів Дмитра Менделєєва у дитинстві дражнили «великим хіміком» через його погані успіхи з цього предмета, а майбутній видатний математик Лобачевський отримував двійки з математики. Геніального співака Федора Шаляпіна в юності не прийняли до хору. Замість нього узяли майбутнього письменника Максима Горького, якого, до речі, не зарахували на літературний факультет Казанського університету. 

Важливим інструментом самопізнання і самооцінки є оцінювання свого психологічного потенціалу (ресурсу) за такими складовими: інтелектуальність – здатність шукати й обробляти інформацію, уміння читати, обговорювати, спостерігати, аналізувати, критично і творчо мислити, робити висновки, приймати рішення, планувати дії; самоконтроль – здатність контролювати свою поведінку, керувати емоціями і стресом; соціальна компетентність – здатність налагоджувати контакти, підтримувати здорові стосунки, бути приємним у спілкуванні, працювати в команді, ефективно розв'язувати конфлікти; упевненість – знання себе й віра у власні сили; енергійність – зарядженість, сила волі, наполегливість, здатність досягати поставленої мети. Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів.

У процесі самовизначення людина усвідомлює не лише те, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для ї х реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради:

1. Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе. 
2. Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички. 
3. Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини. 
4. Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?» 
5. Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями. 

Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів.

У  процесі  самовизначення людина  усвідомлює  не лишете, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для їх реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради:

1. Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе.
2. Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички.
3. Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини.
4. Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?»
5. Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями.

Мати Терезу називають найвпливовішою жінкою світу, 

а її життя — найбільшою подією ХХ століття. 

Досягнення маленької тендітної черниці справді вражають, а її особистість виняткова за значенням для всього людства.

• Життя — це шанс. Скористайся ним.
• Життя — це краса. Милуйся нею.
• Життя — це мрія. Здійснюй її.
• Життя — це виклик. Прийми його.
• Життя — це обов'язок. Виконай його.
• Життя — це гра. Стань гравцем.
• Життя — це цінність. Цінуй його!
• Життя — це скарб. Бережи його.
• Життя — це любов. Насолоджуйся нею.
• Життя — це таэмниця. Пізнай її.
• Життя — це юдоль бід. Перебори усе.
• Життя — це пісня. Доспівай її.
• Життя — це боротьба. Почни її.
• Життя — безодня невідомого. Не бійся, вступи в неї.
• Життя — удача. Шукай цю мить!
• Життя таке чудове — не загуби його.
• Це твоє життя. Борони його.
• https://youtu.be/yAGlAIr_r3Y
  

Компоненти життєвого самовизначення 

Який варіант професійного самовизначення можна вважати вдалим? Той, що відповідає формулі: «Хочу. Можу. Треба».

Коли всі три компоненти збігаються, людина отримує задоволення, у неї все виходить, вона має перспективи професійного зростання і гідний заробіток. Можливість розкриття своїх здібностей підвищує мотивацію й результативність праці, забезпечує досягнення високого рівня професійної майстерності. За це людину заслужено поважають. У свою чергу, це ще більше стимулює її ентузіазм.

Професія – від латинського «оголошую свою справу». Професія визначається характером продукту, який виготовляється, засобами і специфічними умовами виробництва в одній з галузей народного господарства.

Спеціальність – це підвид професії, який зумовлюється подальшим розподілом праці в рамках однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; педагог – професія, а викладач-математик – спеціальність; слюсар – професія, слюсар-складальник – спеціальність.

Кваліфікація – визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, яка виконується.

З розвитком суспільного розподілу праці, кількість професій безперервно збільшувалася. Випробовувала зміни і якісна сторона професій – залежно від складності технології, форм, організації праці і умов підготовки робочих. По деяких підрахунках, понад 50% професій і спеціальностей, що існують в наші дні, ще 30 років тому були невідомі. Поява нових професій пов'язана не тільки з механізацією і іншими напрямами науково-технічного процесу, але й з появою нових галузей виробництва.

Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії вимагають від людини сили і спритності, інші – переважно розуму і акуратності, ще інші – комунікабельності і стриманості.

Деякі професії вимагають від людини практично однакових особливостей і рис характеру. Їх можна об'єднати в групи, які можна представити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, які займають на карті певне положення.

Тип професії вказує на те, з чим людині доводиться мати справу в процесі своєї професійної діяльності, тобто на предмет праці. Предметом праці можуть бути інші люди, техніка, інформація, художні твори або природа.

Клас професій свідчить про ступінь складності і потрібної кваліфікації людини, тобто про характер праці. Характер праці може бути виконавчим або творчим.

Найбільш популярною в профорієнтації є психологічна класифікація професій, запропонована Е. Клімовим. Її основою є ділення на типи професій за предметом праці.

За «предметом праці» можна виділити 5 типів професій:

• «Людина – людина» 
• «Людина – техніка» 
• «Людина – знакова система» 
• «Людина – художній образ» 
• «Людина – природа» 

До типу професій «людина-людина» відносяться професії, де предметом праці виступають люди. Прикладом цього типу професій можуть бути професії: вчитель, бібліотекар, лікар, продавець, телефоніст, медсестра, вихователь, офіціант.

Тип професій «людина-техніка» вказує на те, що людина в процесі праці свою діяльність спрямовує на технічні об’єкти (машини, механізми). Найбільш поширеними професіями цього типу є: токар, слюсар, сталевар, шахтар, електромонтажник, технік-електрик, інженер-технолог, водій.

Тип професій «людина-знакова система» включає професії, де людина має справу з кресленнями, картами, текстами, символами. До цього типу відносяться, наприклад, такі професії: секретар-друкарка, редактор, бухгалтер, програміст, оператор зв’язку, телеграфіст, кресляр, топограф.

Тип професій «людина-художній образ» об’єднує професії, пов’язані з образотворчою, музичною, акторсько-сценічною діяльністю. Це такі професії, як художник, артист ансамблю, актор, композитор, скульптор, маляр-альфрейник (декоративна штукатурка), конструктор-модельєр одягу, письменник.

Тип професії «людина-природа» об`єднує професії, предметом праці яких є жива природа. До цього типу відносяться такі професії, як агроном, тракторист широкого профілю, зоотехнік, лісник, птахівник, ветеринар.

За «характером праці» виділяють два класи професій:

I. Професії виконавчого класу. Пов’язані з виконанням рішень, роботою за заданим зразком, дотриманням правил, що діють, і нормативів, дотриманням інструкцій, стереотипним підходом до вирішення проблем (агент, медсестра, продавець, приймальник замовлень, соціальний працівник, машиніст, оператор, верстатник, столяр, касир, друкарка, телефоніст, перукар). В більшості випадків професії цього класу не вимагають вищої освіти.

II. Професії творчого класу. Пов’язані з аналізом, дослідженням, випробуванням, контролем, плануванням, організацією і управлінням, конструюванням, проектуванням, розробкою нових зразків, ухваленням нестандартних рішень, вимагають незалежного і оригінального мислення, високого рівня розумового розвитку і, як правило, вищої освіти (лікар, менеджер, референт, психолог, вчитель, юрист, інженер, економіст, математик, архітектор, фізик).

Мотиви вибору професії:

• Соціальні – виражаються у прагненні приносити користь суспільству. 
• Моральні – є одними з головних. Естетичні, пізнавальні і творчі перспективи майбутньої професії оцінюються із моральних позицій. 
• Естетичні – виражаються у прагненні до естетики праці, її краси, гармонії. 
• Пізнавальні – характеризуються прагненням розширити свій світогляд, розвинути здібності, досягнути високих показників. 
• Творчі – проявляються у прагненні бути оригінальним, робити нові відкриття. 
• Матеріальні – пов’язані з прагненням мати добре оплачувану професію і гарантію стабільного майбутнього. 
• Престижні – виражають прагнення обрати професії, які цінуються серед друзів і знайомих, дозволяють досягти привабливого становища у суспільстві, забезпечують швидке просування по службі. 
• Утилітарні – пов’язані з бажанням обрати професію, що дає змогу управляти людьми. 

Професійний інтерес – це спрямованість людини на певний вид професійної діяльності (педагогічної, художньої, медичної тощо). Він є найважливішою спонукальною силою у поповненні знань людини про відповідну галузь трудової діяльності.

Алгоритм професійного самовизначення

• Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є прагнення, існують принципові можливості їхнього успішного освоєння й працевлаштування. 
• Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють. 
• Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх. 
• Скласти список істотних можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока зарплата тощо) і проаналізувати його щодо своєї мети, очікувань, мрій. 
• Визначити фізичні й психологічні риси, необхідні для кожної з професій. 
• Звернутися до психолога із проханням визначити, діагностувати інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, мислення тощо. 
• Прислухатися до своїх почуттів, інтуїції. 
• «Приміряти» до себе кожну із професій. Зіставити, зважити всі «плюси» і «мінуси». 
• Зробити вибір. 
• Упевнено йти до мети. 

---

Підлітковий вік відіграє важливу роль у житті людини: в цей період формуються світогляд, система цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення, у тому числі й вибір майбутньої професії.

Рівень благополуччя людини пов'язаний із можливістю її самореалізації у різних сферах життя.

У наш час кожен має можливості для самореалізації.

Важливими компонентами стратегії самореалізації є самопізнання і розбудова позитивної самооцінки, самовизначення (в тому числі й професійне), саморегуляція, самоосвіта і самовиховання.

джерело-

https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-temi-samorealizaciya-v-pidlitkovomu-ta-yunackomu-vici-205049.html

https://sites.google.com/site/osnovizdorova9klas/navcanna/1-samorealizacia-osobistosti

Самореалізація особистості

 

Самореалізація особистості

Самореалізація у підлітковому та юнацькому віці.  Складові самореалізації.  Самопізнання і формування особистості. Формування самооцінки.  Поняття життєвого самовизначення.  Складові життєвого самовизначення.  Критерії і мотиви для вибору професії.  Профорієнтація. Самореалізація – це здатність людини пізнати себе і здійснити своє покликання. Кожна людина має потребу у самореалізації, однак не всі усвідомлюють ї ї значення. Автор теорії потреб А. Маслоу вважав, що люди часто відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі, якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов'язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації. Мистецтво самореалізації – це здатність усвідомити і реалізувати свій особистий потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі й досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе й оточення. Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію – шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення. Стратегія самореалізації має п'ять складових:  Самопізнання і самооцінка. Самовизначення. Саморегуляція. Самоосвіта. Самовиховання.  Самопізнання у підлітковому віці зосереджено на пошуку відповідей на запитання про себе самого: «Хто я?», «Який я?», «Для чого прийшов у цей світ?». Пошук власної ідентичності в чомусь подібний до складання пазла, на часточках якого зображено: ваші інтереси;  ваші цілі і плани;  ваші уподобання (що ви любите і чого не любите);  ваші таланти і здібності;  ваші можливості і обмеження;  те, що ви цінуєте, у що вірите;  ваші досягнення і життєвий досвід.  Самооцінка – це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Самооцінка є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей. Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже над міру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків. Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою. Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдачі переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей. Однак низька самооцінка у дитинстві – це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили. Так, Альберта Ейнштейна – геніального фізика, засновника теорії відносності – у дитинстві вважали тугодумом. Викладач фізики казав йому: «З вас, Ейнштейне, нічого путнього не вийде». У вищому технічному училищі його мали за старанного, але нездібного студента. Автора періодичної системи елементів Дмитра Менделєєва у дитинстві дражнили «великим хіміком» через його погані успіхи з цього предмета, а майбутній видатний математик Лобачевський отримував двійки з математики. Геніального співака Федора Шаляпіна в юності не прийняли до хору. Замість нього узяли майбутнього письменника Максима Горького, якого, до речі, не зарахували на літературний факультет Казанського університету.  Важливим інструментом самопізнання і самооцінки є оцінювання свого психологічного потенціалу (ресурсу) за такими складовими: інтелектуальність – здатність шукати й обробляти інформацію, уміння читати, обговорювати, спостерігати, аналізувати, критично і творчо мислити, робити висновки, приймати рішення, планувати дії; самоконтроль – здатність контролювати свою поведінку, керувати емоціями і стресом; соціальна компетентність – здатність налагоджувати контакти, підтримувати здорові стосунки, бути приємним у спілкуванні, працювати в команді, ефективно розв'язувати конфлікти; упевненість – знання себе й віра у власні сили; енергійність – зарядженість, сила волі, наполегливість, здатність досягати поставленої мети. Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів. У процесі самовизначення людина усвідомлює не лише те, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для ї х реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради: Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе.  Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички.  Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини.  Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?»  Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями.  Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих компонентів. У  процесі  самовизначення людина  усвідомлює  не лишете, чого вона хоче досягти у майбутньому, а й те, які кроки треба зробити на цьому шляху. Отже, це не лише мрії про майбутнє, а й формування стійких прагнень і щоденні зусилля для їх реалізації. У процесі самовизначення вам допоможуть такі поради: Ставтеся до свого життя як до унікального й дуже відповідального шансу реалізувати себе. Не зациклюйтесь передчасно на чомусь одному, дайте простір своїй уяві, приміряйте різні соціальні ролі та розвивайте необхідні для їх виконання життєві навички. Завжди намагайтеся брати на себе відповідальність за те, що відбувається у вашому житті, не перекладайте відповідальність на інших людей чи обставини. Плануючи віддалене майбутнє, завжди запитуйте себе: «А що я можу зробити для цього вже сьогодні?» Підтримуйте баланс між довго і короткостроковими цілями. Мати Терезу називають найвпливовішою жінкою світу,  а її життя — найбільшою подією ХХ століття.  Досягнення маленької тендітної черниці справді вражають, а її особистість виняткова за значенням для всього людства. Життя — це шанс. Скористайся ним. Життя — це краса. Милуйся нею. Життя — це мрія. Здійснюй її. Життя — це виклик. Прийми його. Життя — це обов'язок. Виконай його. Життя — це гра. Стань гравцем. Життя — це цінність. Цінуй його! Життя — це скарб. Бережи його. Життя — це любов. Насолоджуйся нею. Життя — це таэмниця. Пізнай її. Життя — це юдоль бід. Перебори усе. Життя — це пісня. Доспівай її. Життя — це боротьба. Почни її. Життя — безодня невідомого. Не бійся, вступи в неї. Життя — удача. Шукай цю мить! Життя таке чудове — не загуби його. Це твоє життя. Борони його. Компоненти життєвого самовизначення  Який варіант професійного самовизначення можна вважати вдалим? Той, що відповідає формулі: «Хочу. Можу. Треба». Коли всі три компоненти збігаються, людина отримує задоволення, у неї все виходить, вона має перспективи професійного зростання і гідний заробіток. Можливість розкриття своїх здібностей підвищує мотивацію й результативність праці, забезпечує досягнення високого рівня професійної майстерності. За це людину заслужено поважають. У свою чергу, це ще більше стимулює її ентузіазм. Професія – від латинського «оголошую свою справу». Професія визначається характером продукту, який виготовляється, засобами і специфічними умовами виробництва в одній з галузей народного господарства. Спеціальність – це підвид професії, який зумовлюється подальшим розподілом праці в рамках однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; педагог – професія, а викладач-математик – спеціальність; слюсар – професія, слюсар-складальник – спеціальність. Кваліфікація – визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, яка виконується. З розвитком суспільного розподілу праці, кількість професій безперервно збільшувалася. Випробовувала зміни і якісна сторона професій – залежно від складності технології, форм, організації праці і умов підготовки робочих. По деяких підрахунках, понад 50% професій і спеціальностей, що існують в наші дні, ще 30 років тому були невідомі. Поява нових професій пов'язана не тільки з механізацією і іншими напрямами науково-технічного процесу, але й з появою нових галузей виробництва. Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії вимагають від людини сили і спритності, інші – переважно розуму і акуратності, ще інші – комунікабельності і стриманості. Деякі професії вимагають від людини практично однакових особливостей і рис характеру. Їх можна об'єднати в групи, які можна представити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, які займають на карті певне положення. Тип професії вказує на те, з чим людині доводиться мати справу в процесі своєї професійної діяльності, тобто на предмет праці. Предметом праці можуть бути інші люди, техніка, інформація, художні твори або природа. Клас професій свідчить про ступінь складності і потрібної кваліфікації людини, тобто про характер праці. Характер праці може бути виконавчим або творчим. Найбільш популярною в профорієнтації є психологічна класифікація професій, запропонована Е. Клімовим. Її основою є ділення на типи професій за предметом праці. За «предметом праці» можна виділити 5 типів професій: «Людина – людина»  «Людина – техніка»  «Людина – знакова система»  «Людина – художній образ»  «Людина – природа»  До типу професій «людина-людина» відносяться професії, де предметом праці виступають люди. Прикладом цього типу професій можуть бути професії: вчитель, бібліотекар, лікар, продавець, телефоніст, медсестра, вихователь, офіціант. Тип професій «людина-техніка» вказує на те, що людина в процесі праці свою діяльність спрямовує на технічні об’єкти (машини, механізми). Найбільш поширеними професіями цього типу є: токар, слюсар, сталевар, шахтар, електромонтажник, технік-електрик, інженер-технолог, водій. Тип професій «людина-знакова система» включає професії, де людина має справу з кресленнями, картами, текстами, символами. До цього типу відносяться, наприклад, такі професії: секретар-друкарка, редактор, бухгалтер, програміст, оператор зв’язку, телеграфіст, кресляр, топограф. Тип професій «людина-художній образ» об’єднує професії, пов’язані з образотворчою, музичною, акторсько-сценічною діяльністю. Це такі професії, як художник, артист ансамблю, актор, композитор, скульптор, маляр-альфрейник (декоративна штукатурка), конструктор-модельєр одягу, письменник. Тип професії «людина-природа» об`єднує професії, предметом праці яких є жива природа. До цього типу відносяться такі професії, як агроном, тракторист широкого профілю, зоотехнік, лісник, птахівник, ветеринар. За «характером праці» виділяють два класи професій: I. Професії виконавчого класу. Пов’язані з виконанням рішень, роботою за заданим зразком, дотриманням правил, що діють, і нормативів, дотриманням інструкцій, стереотипним підходом до вирішення проблем (агент, медсестра, продавець, приймальник замовлень, соціальний працівник, машиніст, оператор, верстатник, столяр, касир, друкарка, телефоніст, перукар). В більшості випадків професії цього класу не вимагають вищої освіти. II. Професії творчого класу. Пов’язані з аналізом, дослідженням, випробуванням, контролем, плануванням, організацією і управлінням, конструюванням, проектуванням, розробкою нових зразків, ухваленням нестандартних рішень, вимагають незалежного і оригінального мислення, високого рівня розумового розвитку і, як правило, вищої освіти (лікар, менеджер, референт, психолог, вчитель, юрист, інженер, економіст, математик, архітектор, фізик). Мотиви вибору професії: Соціальні – виражаються у прагненні приносити користь суспільству.  Моральні – є одними з головних. Естетичні, пізнавальні і творчі перспективи майбутньої професії оцінюються із моральних позицій.  Естетичні – виражаються у прагненні до естетики праці, її краси, гармонії.  Пізнавальні – характеризуються прагненням розширити свій світогляд, розвинути здібності, досягнути високих показників.  Творчі – проявляються у прагненні бути оригінальним, робити нові відкриття.  Матеріальні – пов’язані з прагненням мати добре оплачувану професію і гарантію стабільного майбутнього.  Престижні – виражають прагнення обрати професії, які цінуються серед друзів і знайомих, дозволяють досягти привабливого становища у суспільстві, забезпечують швидке просування по службі.  Утилітарні – пов’язані з бажанням обрати професію, що дає змогу управляти людьми.  Професійний інтерес – це спрямованість людини на певний вид професійної діяльності (педагогічної, художньої, медичної тощо). Він є найважливішою спонукальною силою у поповненні знань людини про відповідну галузь трудової діяльності. Алгоритм професійного самовизначення Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є прагнення, існують принципові можливості їхнього успішного освоєння й працевлаштування.  Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.  Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.  Скласти список істотних можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока зарплата тощо) і проаналізувати його щодо своєї мети, очікувань, мрій.  Визначити фізичні й психологічні риси, необхідні для кожної з професій.  Звернутися до психолога із проханням визначити, діагностувати інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, мислення тощо.  Прислухатися до своїх почуттів, інтуїції.  «Приміряти» до себе кожну із професій. Зіставити, зважити всі «плюси» і «мінуси».  Зробити вибір.  Упевнено йти до мети.  Підлітковий вік відіграє важливу роль у житті людини: в цей період формуються світогляд, система цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення, у тому числі й вибір майбутньої професії. Рівень благополуччя людини пов'язаний із можливістю її самореалізації у різних сферах життя. У наш час кожен має можливості для самореалізації. Важливими компонентами стратегії самореалізації є самопізнання і розбудова позитивної самооцінки, самовизначення (в тому числі й професійне), саморегуляція, самоосвіта і самовиховання. джерело-https://sites.google.com/site/osnovizdorova9klas/navcanna/1-samorealizacia-osobistosti

 

Шкіра і здоров’я

У цьому параграфі ти:

• пригадаєш основні функції шкіри;
• ознайомишся з її будовою;
• проаналізуєш вплив на здоров’я шкіри способу життя людини та умов навколишнього середовища.

Шкіра — зовнішнє покриття організму людини, його найбільший орган. Площа шкіри дорослої людини — більш як 2 м2, її вага — близько 5 кг. Вона така еластична, що дає змогу вільно рухатись, і настільки міцна, що надійно захищає внутрішні органи.

Шкіра виконує безліч функцій, зокрема підтримує сталу температуру тіла, захищає від сонячної радіації та мікробів. Шкіра пронизана рецепторами, за допомогою яких ми відчуваємо дотик, температуру, біль.

Пригадайте матеріал, який ви вивчали у 6-му класі:

• Яка функція шкіри допомагає знижувати температуру тіла?
• Як ця функція шкіри може сприяти розмноженню інфекцій (бактерій, мікроскопічних грибків)?

Будова шкіри

Шкіра складається з трьох шарів (мал. 33). Верхній шар — епідерміс. Активні клітини в основі епідермісу розмножуються, а коли відмирають, то піднімаються на поверхню шкіри і відлущуються. Зазвичай повне оновлення верхнього шару шкіри триває від 21 до 41 дня. З віком цей процес уповільнюється.

Середній шар — дерма. Він містить кровоносні судини, больові і теплові рецептори, потові та сальні залози, волосяні фолікули.

Під дермою міститься підшкірна жирова клітковина, що складається з жирових клітин і великої кількості кровоносних судин.

Мал. 33. Будова шкіри

Що впливає на здоров’я шкіри

Люди витрачають чимало коштів і часу на догляд за шкірою, однак іноді забувають, що шкіра — дзеркало всього організму. На шкірі відображається все, що шкодить здоров’ю: неправильне харчування, порушення травлення, недосипання, куріння, вживання алкоголю. Повноцінний сон, велика кількість води, овочів і фруктів у щоденному раціоні поліпшують стан шкіри і загальне самопочуття.

Отже, стан і зовнішній вигляд шкіри насамперед залежать від способу життя людини та умов навколишнього середовища.

Об’єднайтесь у 5 груп. За допомогою матеріалу цього параграфа підготуйте презентації про вплив на здоров’я шкіри:

• група 1: харчування;
• група 2: фізичних вправ;
• група 3: сну і стресу;
• група 4: куріння і алкоголю;
• група 5: кліматичних умов.

Харчування

Для здоров’я шкіри важливо вживати різноманітні продукти. Деякі інгредієнти є особливо важливими (таблиця 4).

Таблиця 4

Речовина	Як впливає на шкіру	У яких продуктах міститься
Вода	Сприяє зволоженню і живленню шкіри, поліпшує обмін речовин. Зневоднення організму миттєво позначається на стані шкіри.	Трав’яні чаї, фруктові напої, соки, свіжі овочі, фрукти, супи.
Вітамін А	Необхідний для росту і відновлення тканин. Дефіцит цього вітаміну робить шкіру сухою і шорсткою.	Печінка, нирки, яєчний жовток, молочні продукти, морква, шпинат, абрикоси, персики.
Вітамін С	Необхідний для формування і збереження колагену — речовини, яка робить шкіру гладкою і пружною.	Цитрусові, брюссельська капуста, чорна смородина, шипшина, солодкий перець.
Вітамін Е	Сприяє збереженню нормальної вологості шкіри, загоюванню ран, послаблює негативний вплив сонячної радіації, запобігає процесам старіння.	Горіхи, соняшникове насіння, олія, зародки пшениці, авокадо.
Цинк	Сприяє нормальному функціонуванню сальних залоз, забезпечує пружність шкіри.	Свинина, м’ясо індички, йогурт.

Бідний на поживні речовини раціон зменшує приплив крові до шкіри, робить її уразливішою до інфекцій, порушує структуру шкіри, погіршує її здатність до відновлення.

У людини з підвищеною чутливістю до деяких продуктів харчування (зокрема таких як мед, яйця, молоко, полуниці, томати, цитрусові, а також деякі ліки) їх вживання може спричинити алергію — висипання на шкірі. У разі появи алергічної реакції треба звернутися до лікаря.

Фізичні вправи

Завдяки фізичним вправам шкіра стає свіжою, з’являється здоровий рум’янець на обличчі. Це тому, що активізується кровообіг і всі клітини краще насичуються киснем та поживними речовинами. Потовиділення звільняє шкіру від токсинів.

Мал. 34

Однак заняття спортом можуть породити і деякі проблеми. Неправильно підібране спортивне взуття може натерти шкіру, спричинити виникнення мозолів.

Унаслідок інтенсивного пітніння організм втрачає багато води. Щоб запобігти зневодненню, до і після занять треба більше пити.

Якщо після занять не змити з тіла піт і бруд, на шкірі починають розмножуватися мікроби. Як наслідок — неприємний запах і висипання (так звана пітниця).

У душі чи басейні існує ризик інфікування грибком. Особливо часто він уражує шкіру ніг (так звана «стопа атлета»). Якщо його не лікувати, є небезпека занесення інфекції з ніг на інші ділянки тіла.

Тому у громадських душових і біля басейну не слід ходити босоніж. Оскільки грибок інтенсивно розмножується у теплому вологому середовищі, після миття треба ретельно витирати ноги, особливо між пальцями. Для тіла і ніг найкраще мати окремі рушники (щоразу чисті).

У разі зараження грибком необхідно порадитися з лікарем і використати один із багатьох лікарських засобів, які випускають у вигляді кремів, лосьйонів чи присипок.

Куріння і алкоголь

Мал. 35. Негативний вплив на шкіру куріння і зловживання алкоголем

Сон і стрес

Здоровий сон забезпечує свіжість і здоров’я шкіри. Під час сну прискорюються обмін речовин, відновлення і ріст клітин шкіри. Якщо ми недосипаємо, ці процеси відбуваються недостатньо швидко. Недосипання одразу позначається на зовнішньому вигляді шкіри. Вона втрачає свіжість, пружність, стає блідою, плямистою, під очима з’являються темні кола, набряки.

Відомо також про негативний вплив стресів. Коли людина переживає сильний стрес, судини звужуються, погіршується кровообіг, дихання стає поверхневим. Унаслідок цього погіршується живлення клітин, їм бракує кисню і поживних речовин. Тому шкіра стає блідою, сірою, загострюються деякі її захворювання.

Кліматичні умови

Несприятливі погодні умови (спека, холод, підвищена вологість або надмірна сухість повітря, сильний вітер) можуть негативно впливати на стан і зовнішній вигляд шкіри.

Спека. Під дією сонячних променів організм людини виробляє вітамін D, необхідний для профілактики рахіту і формування міцних кісток. Однак тривале «підсмажування» на пляжі шкідливе для людини, передусім для її шкіри. Сонячне проміння руйнує структуру шкіри, спричиняє опіки, алергічну реакцію, передчасне старіння, підвищує ризик виникнення злоякісних захворювань. Тому у спеку необхідно обмежувати час перебування на сонці.

Для захисту шкіри від сонця треба носити головний убір і легкий одяг з натуральних тканин. Відкриті ділянки тіла можна захищати спеціальними кремами чи лосьйонами.

Холод. Низькі температури і вітер роблять шкіру сухою і надміру чутливою. В холодну погоду важливо захищати губи, їх слід змащувати гігієнічною помадою. У сильні морози треба носити рукавички, інакше шкіра на руках стане сухою і шорсткою.

Намалюйте правила поведінки, сприятливі для здоров’я вашої шкіри, у вигляді піктограм.

Шкіра — зовнішній покрив організму людини. Стан і зовнішній вигляд шкіри залежать насамперед від способу життя людини.

На шкірі відображається все, що шкодить здоров’ю: неправильне харчування, порушення травлення, недосипання, куріння, вживання алкоголю.

Повноцінний сон, фізичні вправи на свіжому повітрі, велика кількість води, овочів і фруктів у раціоні поліпшують стан шкіри і загальне самопочуття.

Тривале перебування на сонці руйнує структуру шкіри, спричиняє опіки, алергічну реакцію, передчасне старіння, підвищує ризик виникнення злоякісних захворювань.

Низькі температури і сильний вітер роблять шкіру сухою і надміру чутливою.

 Косметичні проблеми підлітків

У цьому параграфі ти:

• дізнаєшся про особливості функціонування шкіри у підлітковому віці;
• проаналізуєш, які захворювання шкіри найбільше хвилюють твоїх однолітків;
• визначиш тип своєї шкіри і волосся;
• вчитимешся обирати косметичні засоби і правильно користуватися ними.

На кожному етапі життя людини її шкіра є іншою і функціонує по-різному.

• 1. Ніжна шкіра немовлят чутлива до подразнень. Які косметичні засоби використовують для догляду за шкірою немовлят (дитяче мило, присипки...)?
• 2. Коли діти підростають, шкіра стає менш чутливою. Однак вони надзвичайно рухливі і часто падають. Тож у подряпину може проникнути інфекція і спричинити запалення. Що треба зробити, коли дитина подряпала шкіру (промити з милом, обробити йодом, зеленкою...)?
• 3. Які проблеми зі шкірою виникають у дорослих і людей похилого віку (передчасне старіння, пігментні плями...)?

Отже, проблеми зі шкірою виникають у будь-якому віці. Деякі з них найбільше турбують у періоди гормональних потрясінь — у підлітковому віці, під час вагітності, в разі вживання гормональних препаратів тощо. Це тому, що деякі гормони стимулюють функцію сальних залоз, шкіра стає жирною і створюється живильне середовище для мікробів. З огляду на це догляд за шкірою у підлітковому віці має важливе значення.

Чому змінюється запах тіла

Під час статевого дозрівання змінюється не лише зовнішній вигляд шкіри, а й запах тіла. Річ у тому, що в дітей від народження функціонують лише одні потові залози, а в період статевого дозрівання активізуються й інші потові залози (мал. 33 на с. 79), які виділяють речовину зі специфічним запахом. Якщо вчасно не митися, то під впливом бактерій запах стає неприємним. Він різкіший, коли на людині синтетичний одяг. Та регулярний душ і білизна з натуральних тканин запобігають цьому.

Після душу (а не замість нього) слід користуватися дезодорантом чи антиперспірантом. Дезодоранти — це парфуми, які не запобігають потовиділенню, а лише маскують запах поту. У спеку чи коли вдягаєш синтетичний одяг, краще скористатися антиперспірантом, який має приємний запах і на певний час запобігає інтенсивному виділенню поту.

Типи шкіри

Існує п’ять типів шкіри: нормальна, жирна, суха, комбінована, чутлива. Нормальна — свіжа, гладка, еластична, добре зволожена, без надмірного блиску, на ній рідко виникають запалення і подразнення.

Жирна — має розширені пори, блищить. Схильна до утворення вугрів.

Суха — тонка, матова з малопомітними порами, часто бліда, чутлива і схильна до подразнень.

Комбінована — поєднання ділянок сухої, жирної і нормальної шкіри. Чутлива — схильна до подразнень і алергічних реакцій, у тому числі й на косметику.

Визначивши тип своєї шкіри, ти зможеш обрати косметичні засоби, які найкраще підходять саме тобі. Визнач тип своєї шкіри. Для цього:

• очисти шкіру водою кімнатної температури з милом;
• через 1—2 години після вмивання візьми тонку паперову серветку і щільно притисни до обличчя;
• суха шкіра не залишить на серветці жодних слідів;
• нормальна шкіра залишить легкий слід;
• якщо на серветці залишаться жирні плями — у тебе жирна шкіра;
• якщо на деяких ділянках серветки знайдеш жирні сліди, а на інших ні — у тебе комбінований тип шкіри.

Як позбутися вугрів

У підлітковому віці на шкіру впливають гормональні зміни, а також піт, інфекції та атмосферні забруднення. При закупорюванні сальних залоз і волосяних фолікулів на шкірі утворюються вугри (наукова назва — акне). Досі точно не встановлено причину їх появи, але відомо, що до 20—25 років вони зазвичай зникають самі по собі.

Існує декілька видів вугрів. Найпоширеніші — комедони, пустули й кісти.

Комедони — невеличкі чорні цяточки, що з’являються переважно біля носа й на підборідді. Утворюються внаслідок закупорювання волосяних фолікулів. Самостійно видавлювати комедони не рекомендують, оскільки це може спричинити їх запалення й виникнення пустул.

Пустули — запалені прищі з білою серцевиною. Утворюються при інфікуванні закупореного волосяного фолікула. У разі самостійного видавлювання пустул можуть утворюватися кісти.

Кісти — рубці навколо підшкірного запалення. Іноді залишають стійкі шрами.

Головна зброя проти вугрів — гігієна, адже чиста шкіра має природні антибактеріальні властивості: через 20 хвилин на ній гине більш як 90% бактерій, а на брудній — лише 5%.

З огляду на це рекомендують двічі на день ретельно мити обличчя чистою водою з відповідним для твого типу шкіри миючим засобом (милом, гелем або косметичним молочком).

Відтак обличчя корисно сполоснути прохолодною водою чи трав’яним настоєм. Для витирання користуйся лише чистими рушниками або одноразовими серветками, стеж за чистотою постільної білизни.

Особливо ретельного догляду шкіра потребує в спекотну погоду. Якщо вирушаєш у подорож, візьми з собою упаковку вологих гігієнічних серветок.

Мал. 36. Природні компоненти, які використовують у косметології для проблемної шкіри

Цілком позбутися вугрів у підлітковому віці не завжди вдається, але дотримання гігієни і рекомендацій лікаря дає чудові результати, адже нині є чимало ефективних засобів для подолання цієї проблеми.

З невеликими висипаннями на шкірі можна боротися самостійно. Для профілактики і лікування вугрів використовують антибактеріальне мило, скраби, лосьйони. Найкраще купувати їх в аптеках. Однак часте користування ними може спричинити подразнення, тому завжди слід радитися з лікарем.

Багатьом допомагають народні засоби: маски зі свіжих огірків чи запареної вівсянки. Вони підсушують шкіру і водночас пом’якшують її. Чимало природних компонентів використовують у косметичних засобах для догляду за проблемною шкірою (мал. 36).

Догляд за волоссям

Стильна зачіска, здорове й доглянуте волосся додають упевненості й гарного настрою. Але іноді волосся тьмяніє, втрачає блиск, його кінчики січуться, з’являється лупа.

Лупа — надмірне відлущення шкіри. Найчастіше уражує волосяну частину голови та окремі ділянки шкіри на обличчі. Раніше вважали, що це захворювання є спадковим. Нині переважає думка про його інфекційну природу. Підлітки інфікуються частіше, оскільки їхня шкіра стає жирною. Пам’ятай про це, коли позичатимеш друзям (чи у них) речі особистого користування — гребінець, головний убір, рушник.

У догляді за волоссям важливо підібрати відповідний твоєму типу волосся шампунь. Високоякісні шампуні містять мінімум барвників і ароматизаторів, мають прозоро-білий колір і ледь відчутний запах. Якщо у тебе лупа, користуйся шампунем проти лупи. Найкраще аптечним. Хоча він і дорожчий, ніж звичайні шампуні, зате ефективніший.

Частота миття голови залежить від місця твого проживання (там, де забруднена атмосфера, голову треба мити частіше), шампуню, яким ти користуєшся, і твого бажання. Дехто миє голову раз на тиждень, хтось — щоранку. Якщо миєш голову часто, користуйся шампунем для щоденного миття. Він менш концентрований.

Типи волосся

Нормальне — здорове на вигляд, еластичне, блискуче, по всій довжині має однакову товщину і колір. Легко вкладається у зачіску, не січеться, не склеюється в пасма.

Сухе — ламке, без блиску. Часто буває посіченим на кінчиках, повільно росте, погано вкладається.

Жирне — втрачає охайний вигляд уже через день-два після миття.

Комбіноване — жирне біля коренів і сухе на кінчиках.

Помивши голову шампунем, можна скористатися бальзамом-ополіскувачем. Після нього волосся легко розчісуватиметься і краще вкладатиметься у зачіску. Волосся можна підсушити м’яким рушником, а потім негарячим феном (з відстані 15—20 см). Довге волосся треба розчісувати обережно, від кінчиків.

Про інші захворювання шкіри

У підлітковому віці може з’явитися алергія на продукти, які раніше її не спричиняли. Отже, виявивши на шкірі висипання невідомого походження, негайно звернись до лікаря. Якщо це алергія, доведеться зробити аналіз на алерген або методом спостереження визначити продукт, який спричиняє алергічну реакцію. Це може бути й косметика. В такому разі користуйся лише гіпоалергенною косметикою без барвників і ароматизаторів.

Підлітки нерідко потерпають від таких вірусних захворювань шкіри, як бородавки і герпес.

Бородавки — доброякісні пухлини вірусного походження. З часом вони зникають самі по собі, але мало хто захоче чекати цього упродовж місяців чи навіть років. Особливо дошкуляють бородавки на стопах, тому що ростуть не назовні, а всередину і спричиняють біль при ходьбі. У такому разі не варто відкладати візит до лікаря. На сьогодні розроблено ефективні препарати для видалення бородавок, які у багатьох випадках допомагають легко і безболісно позбутися їх.

Герпес — хронічне вірусне захворювання, що проявляється у вигляді висипання на губах. Потрапивши одного разу в організм, він залишається там на довгі роки. Але проявляється лише за ослабленої імунної системи, наприклад при застуді.

Для лікування герпесу існують препарати, які відпускають в аптеках без рецепта. Якщо вони не допомагають, звернись до лікаря, який призначить додаткове лікування.

Чи можна підліткам користуватися декоративною косметикою

Можна, але тільки тією, що призначена для молодої шкіри. Ніколи не користуйся кремами з косметички дорослих, адже косметика для дорослої шкіри має жирну основу і тобі не підходить. Для підлітків розробляють спеціальну косметику. Зазвичай вона не спричиняє алергії і запобігає виникненню комедонів.

Не радимо тобі купувати дешеву косметику невідомих виробників. Пам’ятай, що це засіб індивідуального користування, не позичай її навіть найближчим друзям. Дівчатка, які спільно користуються помадою та іншою декоративною косметикою, ризикують обмінятися герпесом та багатьма іншими інфекціями.

Вибір косметичних засобів і правила користування ними

Разом з однокласниками виконай проект. Для цього:

1. Проаналізуй косметичні засоби, якими користуєшся. Чи підходять вони для твого типу шкіри?

2. Люди старшого віку знають чимало рецептів краси з природних компонентів. Розпитай їх та запиши кілька порад.

3*. Об’єднайтесь у дві групи (хлопці і дівчата).

• завітайте до найближчої аптеки чи магазину косметики, порадьтесь із фахівцем і складіть перелік косметичних засобів для догляду за молодою шкірою;
• зберіть колекцію косметичних засобів для різних типів шкіри і волосся (можна у вигляді малюнків, фотографій чи порожніх упаковок).
• Підготуйте презентацію цих засобів у вигляді реклами. Зверніть особливу увагу на застереження, якщо вони є.

4. Запросіть на урок лікаря-дерматолога (якщо маєте таку змогу). Поставте йому запитання, які вас цікавлять. Дізнайтесь, як можна отримати в нього індивідуальну консультацію.

У підлітковому віці на шкіру впливають гормональні зміни, а також піт, інфекції та атмосферні забруднення.

При закупорюванні сальних залоз і волосяних фолікулів на шкірі утворюються вугри (наукова назва — акне).

Головна зброя проти вугрів — гігієна, адже чиста шкіра має природні антибактеріальні властивості.

Лупа — надмірне лущення клітин епідермісу. Найчастіше уражує волосяну частину голови та окремі ділянки шкіри на обличчі.

Підлітки нерідко потерпають від таких захворювань шкіри, як алергія, бородавки і герпес.

У твоєму віці можна користуватися лише декоративною косметикою для молодої шкіри.

https://uahistory.co/pidruchniki/beh-health-basics-7-class-2015/13.php

http://vasyl-zal.blogspot.com/2018/08/7.html