Сапротрофні – цвільові гриби; паразитичні (на прикладі трутовиків та збудників мікозів людини).

 

1. Гриби паразити рослин.

   Ріжки, житні ріжки. Паразитичний гриб, уражає понад 170 видів дикорослих і культурних злаків. Спора гриба заражає зернівку і з неї утворюється так званий склероцій гриба. Збирають ріжки вручну під час жнив. Склероції містять дуже отруйні       алкалоїди, які викликають галюцинації, сильний біль у шлунку, судоми і смерть людини. У медицині препарати із ріжків застосовують в акушерсько-гінекологічній практиці для зупинки кровотечі у жінок після пологів.

                  Сажкові гриби.  До них належать гриби, що паразитують на культурних і дикорослих рослинах родини злакових, осокових, гречкових, жовтецевих, лілійних та ін. Їх відомо близько 700 видів.

Злаки, уражені сажкою, врожаю звичайно не дають, бо колоски їх або зовсім або частково зруйновані і заповнені чорним пилом — спорами сажкового гриба. Спори сажки дрібні, їх дуже багато. От чому сажка може поширюватися надзвичайно швидко. Спори сажки здатні проростати і заражувати нові врожаї протягом 10 років. Колоски і волоті злаків, уражені сажкою, можна легко помітити в полі, бо колоски руйнуються, чорніють від спор, що скупчилися на них. Колоски набирають якби обгорілого вигляду, через що хвороба і. дістала назву «сажка».

На різних злаках паразитують певні види сажки, і тому, наприклад, спори сажки вівса не можуть заражувати ячмінь і т. д. Найбільш поширені: сажка вівса; сажка проса; сажка пшениці; сажка ячменю; пухирчаста сажка кукурудзи. Крім того, поширені:  тверда сажка пшениці; тверда сажка жита. 

   Фітофтора. Фітофтора розмножується нестатево, а саме зооспорами. Спори фітофтори зимують на заражених бульбах, особливо на тих, які залишилися в землі після збору врожаю, в купах бадилля, ґрунті або заражених рослинах і швидко поширюються в теплих і вологих умовах.(мал.1) Це може мати руйнівні ефекти, завдаючи шкоди сільськогосподарським культурам.

Спори розвиваються на листках і поширюються від рослини до рослини, коли температура повітря вище 10 ° C, а вологість зберігається на рівні 75% і вище протягом двох або більше днів. Дощ може вимити заразу в ґрунт, де вони заражають молоді бульби. Інший спосіб розповсюдження — рознос інфекції вітром на багато кілометрів від джерела зараження.

Ранні стадії хвороби легко можуть бути не помічені,                           Мал. 1

до того ж не всі рослини уражаються одночасно. Ознаки захворювання включають появу темних плям на листових пластинах і стеблах рослини. У вологих умовах зі зворотного боку листя з'являється білий пухнастий наліт спороношення патогена, і вся рослина може бути знищеною. У заражених бульбах з'являються сірі або темні ділянки, які під шкіркою мають червонувато-коричневий колір.

   Іржасті гриби. Іржасті гриби - облігатні фітопаразити з вузькою спеціалізацією. Назва їхнього порядку пов'язана з наявністю у спорах грибів пігменту, близького за хімічним складом до каротину (з лат.: uredo - іржа). Уражені рослини вкриваються подушечками (пустулами) різних відтінків рожевого або червоно-бурого кольорів, тому і хвороби, що спричинюють ці гриби, отримали назву іржасті. В іржастих грибів складний цикл розвитку. Характерним для них є декілька послідовних спороношень, що закінчуються утворенням зимуючих спор. Бура листкова іржа – найпоширеніша      Фото 2

 з усіх видів іржі.Вражає злакові рослини. Хвороба проявляється в основному на верхньому боці листків у вигляді іржасто-бурих подушечок, заповнених спорами гриба. Листки сприйнятливих сортів можуть повністю покриватися                                

іржастими пустулами, що призводить до їхнього скручування              

і передчасного відмирання.(фото 2) Процес зараження рослин збудником бурої іржі відбувається лише в краплині води і починається з проростання урединіоспор шляхом утворення ними росткових трубок. Інфекційний гіф проникає у тканину рослини-господаря через тканинні продихи. 

    Борошни́ста роса́ — хвороба рослин, спричинювана паразитними грибами одини борошнисторосяних . Характеризується утворенням на уражених частинах рослин (листках, стеблах, плодах) грибниці у вигляді білих або сіруватих борошнистих нальотів. Найбільш відомими є борошниста роса аґрусу, винограду, борошниста роса дуба, інших рослин. Уражені листки деформуються, засихають і обпадають. На нестиглих ягодах наліт легко стирається, пізніше він стає темно-бурим, повстяним. Уражені ягоди перестають рости, засихають і обпадають. У пагоні уражуються верхівки приросту, ріст їх припиняється, верхівки скривлюються, засихають, стають коричневими, пізніше чорніють.

   Трутовики. Трутовики або трутові гриби - група грибів, що оселяються на стовбурах дерев, тому їх називають руйнівниками деревних насаджень, особливо лісових(фото 3).                                

Гриби-трутовики за зовнішнім виглядом нагадують копита тварин. Але це лише плодові тіла, а сама грибниця знаходиться в стовбурі.                  Щоб зрозуміти живий гриб-трутовик чи вже завмер                           Фото 3

і не росте, можна дізнатися за зовнішнім виглядом: якщо по краю плодового тіла інтенсивно утворюються численні крапельки рідини, він живий і трубчастий шар ще наростає. Їхні розміри можуть досягати, навіть, 450 см у діаметрі. Це багаторічні організми . Існують і однорічні види грибів-трутовиків, але вони тонкі, шкірясті, інколи пробкові і невеликі за розміром.  Лісове господарство щодо цих грибів-паразитів притримується різних точок зору. По-перше, вони руйнують цінні деревні породи. По-друге, якби не вони, то ліси були б захаращені стовбурами мертвої деревини, сучками, пнями. А ці гриби допомагають їх розкладати і завдяки цьому приймати участь у колообігу речовин на планеті.

   Парша. небезпечна хвороба рослин, що викликається переважно мікроскопічними патогенними грибами (інколи актиноміцетами і бактеріями) і що характеризується поразкою поверхневих тканин листя, плодів, квіток, втеч, бульб, коренеплодів. Виявляється у вигляді лущення кутикули або шкірки, утворення плям, виразок, пустул або бородавочок. Найбільш                        Фото 4

шкідлива парша яблуні і груш (фото 4).

  2. Хвороби людини, викликані грибами(розповідь вчителя):

— парша — гриб ахоріон (оселяється на волосяній поверхні голови);

— стригучий лишай — гриб трихофітон;

— пліснявка (у немовлят) — дріжджовий гриб — сидіум;

— кандидоз (молочниця) — викликається грибком кандиди.

4. Дріжджі.

А) Розповідь вчителя. Робота з таблицею.

   Дріжджі - одноклітинні нерухомі організми овальної або витягнутої форми, завбільшки 8-10 мкм. Об'єднує близько 1500 видів. Живуть дріжджі в рідких або напіврідких субстратах, в яких багато органічних речовин. Поширені на рослинах (на субстратах, багатих глюкозою, у нектарі квітів, на поверхні солодких плодів), у ґрунті. Дріжджові клітини нерухомі і мають овальну форму. Ріст і розмноження дріжджів відбувається з величезною швидкістю, провокуючи при цьому характерні зміни в навколишньому середовищі. Розмноження дріжджів здійснюється брунькуванням (поділом). Можливий і статевий шлях розмноження. Зигота, яка при цьому утворюється, трансформується в «сумку», в якій містяться 4-8 спори. У одноклітинному стані дріжджі здатні здійснювати вегетативне розмноження. Так, можуть брунькуватися спори або зиготи.

   Багато видів (але не всі) здатні до спиртового бродіння (пивні, винні дріжджі). Деякі види використовуються для виготовлення молочних продуктів (кефір, кумис та ін.)    

Б) Повідомлення учня.

    «Чайний гриб". Напевно, багато хто з вас тримав чи тримає цього гриба вдома. Його заливають слабким розчином солодкого чаю і через кілька (7-8, або менше) днів, залежно від розмірів гриба і кількості рідини, отримують приємний газований кисло-солодкий  напій, який добре втамовує спрагу, поліпшує обмін речовин і зміцнює захисні сили організму. Чайний гриб є симбіотичним організмом, поєднанням дріжджів та оцтовокислих бактерій. Настій гриба знижує артеріальний тиск і рівень холестерину в крові, регулює діяльність травного каналу, має антибіотичні, протизапальні та знеболювальні властивості. Настоєм гриба добре полоскати горло при ангіні та застудних захворюваннях.

Соціальна поведінка тварин

https://youtu.be/fSVeitMFgvU

 

Природні небезпеки

https://youtu.be/jvTDEw-6OWI 

https://youtu.be/4-aVBMy6aAI

https://youtu.be/yEnicRiFgoc

https://youtu.be/8wz2dUgDZwU

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ДІЙ НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ПОВЕНІ

 

Фактори небезпеки повеней і паводків:

- руйнування будинків і будівель, мостів;

- розмив залізничних та автомобільних доріг;

- аварії на інженерних мережах;

- зсуви та обвали.

 

Дії у випадку загрози виникнення повені, паводка:

1. Сирени та переривчасті гудки підприємств та транспортних засобів - це сигнал “Увага всім”. Негайно ввімкніть радіоприймач або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуйтеся без потреби телефоном, щоб він був вільним для зв'язку з вами.

2. Попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

3. Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування місце збору мешканців для евакуації та готуйтеся до неї.

4. Підготуйте документи, одяг, найбільш необхідні речі, запас продуктів харчування на декілька днів, медикаменти. Складіть усе у валізу. Документи зберігайте у водонепроникному пакеті.

5. Від'єднайте всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкніть газ.

6. Перенесіть більш цінні речі та продовольство на верхні поверхи або підніміть на верхні полиці.

7. Переженіть худобу, яка є у вашому господарстві, на підвищену місцевість.

 

Дії в зоні раптового затоплення під час повені, паводка:

1. Зберігайте спокій, уникайте паніки.

2. Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі.

3. Надайте допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу.

4. По можливості негайно залишіть зону затоплення.

5. Перед виходом з будинку вимкніть електрику та газ, загасіть вогонь у грубах. Зачиніть вікна та двері, якщо є час - закрийте вікна та двері першого поверху дошками (щитами).

6. Відчиніть хлів - дайте худобі можливість рятуватися.

7. Підніміться на верхні поверхи. Якщо будинок одноповерховий - займіть горішні приміщення.

8. До прибуття допомоги залишайтеся на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших підвищеннях, сигналізуйте рятівникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти.

9. Перевірте чи немає поблизу постраждалих, надайте їм, по можливості, допомогу.

10. Потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг і взуття, відшукайте поблизу предмети, якими можна скористатися до одержання допомоги.

11. Не переповнюйте рятувальні засоби (катери, човни, плоти тощо).

 

Дії після повені, паводка:

1. Переконайтесь, що ваше житло не отримало внаслідок повені ніяких ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і навколо нього, не розбите скло і немає небезпечних уламків та сміття.

2. Не користуйтесь електромережею до повного осушення будинку.

3. Обов'язково кип'ятіть питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені.

4. Просушіть будинок, проведіть ретельне очищення та дезинфекцію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території.

5. Електроприладами можна користуватися тільки після їх ретельного просушування.

6. Заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Позбавтеся від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження.
7. Все майно, що було затопленим, підлягає дезинфекції.

8. Дізнайтеся у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

 джерело-https://mkrada.gov.ua/content/rekomendacii-shchodo-diy-naselennya-pid-chas-poveni.html

ЯК ДІЯТИ, ОПИНИВШИСЬ ПІД ЗАВАЛОМ У ЗРУЙНОВАНОМУ БУДИНКУ:

- покликати на допомогу;

- якщо хтось відгукнувся, повідомити місце перебування і що сталося;

- спокійно чекати, поки розберуть завал;

- якщо ніхто не чує, спробувати вивільнити руки і ноги;

- роздивитись, якими предметами завалений;

- якщо вони не надійно важкі, обережно розбирати завал. Намагатися не зачепити те, на чому все тримається;

- якщо не видно, чим завалений, або предмети, які на вас впали. Дуже важкі, терпляче кликати на допомогу кілька годин;

- якщо ніхто не чує, все-таки спробувати розібрати завал;

- звільнившись, оглянути себе, якщо необхідно, надати собі першу допомогу: зупинити кровотечу, зафіксувати зламану кінцівку;

- якщо не зможете вибратись з будинку, намагайтеся сповістити про себе (якщо є можливість, скористайтеся телефоном мобільного зв’язку, стукайте по трубах опалення, голосно кличте на допомогу);

- очікуйте допомоги, намагайтеся уникнути переохолодження: постеліть щось на підлогу, ляжте на бік, підклавши під себе руку, коліна підтягніть до грудей.

СИЛЬНИЙ ВІТЕР, ШКВАЛИ ТА СМЕРЧІ

Сильні вітри, шквали та смерчі - стихійне лихо, яке виникає в будь-яку пору року.

Синоптики відносять їх до надзвичайних подій із помірною швидкістю поширення, тому частіше всього вдається оголосити штормове попередження.

Фактори небезпеки сильних вітрів, шквалів та смерчів: травмування, а інколи і загибель людей; руйнування інженерних споруд та систем життєзабезпечення, доріг та мостів, промислових і житлових будівель, особливо їх верхніх поверхів і дахів; перекидання телеграфних стовпів, виривання дерев та утворення завалів; знищення садів та посівів на полях.

Сильні вітри, як правило супроводжуються зливами, що призводять до затоплень місцевості.

ДІЇ ПРИ ЗАГРОЗІ СТИХІЙНОГО ЛИХА ТА ОТРИМАННІ ШТОРМОВОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ:

1. Уважно слухайте інформацію по телевізору та радіоприймачу про обстановку та рекомендації про порядок дій.

2. Зберігайте спокій, попередьте сусідів, надайте допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку.

3. Підготуйте документи, одяг та зберіть найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик, приймач на батарейках.

4. Підготуйтесь до відключення електромережі, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубах.

5. Приберіть майно з двору та балконів у будинок (підвал), обріжте сухі дерева, що можуть завдати шкоди вашому житлу, машину поставте у гараж.

6. Поставте на підлогу речі, які можуть впасти і спричинити травми. Не ставте ліжко біля вікна з великими шибами.

7. Щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори; віконне скло заклейте, по можливості, захистіть віконницями або щитами.

8. Навчіть дітей, як діяти під час стихійного лиха. Не відправляйте їх у такі дні у дитячий садок та школу.

9. Перейдіть у більш стійку капітальну будівлю, сховайтеся в підвалі або віддаленому від дерев і будинків погребі. 10.Худобу поставте у капітальному хліві, двері та ворота міцно зачиніть.

11.Якщо ви у човні та отримали штормове попередження або бачите наближення поганої погоди, негайно пливіть до берега.

ДІЇ ПІД ЧАС СТИХІЙНОГО ЛИХА:

1. Зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку та сусідам.

2. Закрийте вікна та відійдіть від них подалі.

3. Загасіть вогонь у грубах, вимкніть електро- та газо- постачання.

4. Зберіть документи, одяг та найбільш необхідні та цінні речі, продукти харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, ліхтарик, приймач на батарейках.

5. Перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщеннях - коридорі, ванній кімнаті, коморі або підвалі. Ввімкніть приймач, щоб отримувати інформацію.

6. Не намагайтесь перейти в іншу будівлю - це небезпечно.

7. Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути.

8. Обминайте хиткі будівлі та будинки з хитким дахом, якщо лихо застало вас на вулиці. Вони руйнуються дуже швидко. По можливості заховайтеся в підвал найближчого будинку.

9. Якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення (яру, канави, кювету), захищаючи голову одягом чи гілками дерев.

10. Зупиніться, якщо ви їдете автомобілем. Не ховайтеся у ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення.

11. Уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електромереж, водойм, потенційно небезпечних промислових об'єктів та дерев.

12. Не наближайтесь до води подивитися на шторм, сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег. Ви можете загинути.

ДІЇ ПІСЛЯ СТИХІЙНОГО ЛИХА:

1. Зберігайте спокій, заспокойте дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті лиха, оцініть ситуацію. Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.

2. Переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання. Обов'язково кип'ятіть питну воду.

3. Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені, що немає витоку газу. Перевірте, чи не існує загрози пожежі. При необхідності сповістіть пожежну охорону. Не користуйтеся телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку.

4. Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть вимкнути.

5. Не виходьте відразу на вулицю - після того, як вітер стих, через кілька хвилин шквал може повторитися.

6. Будьте дуже обережні, виходячи з будинку. Остерігайтесь: частин конструкцій та предметів, які нависають на будівлях; обірваних дротів від ліній електромереж; розбитого скла та інших джерел небезпеки.

7. Тримайтеся подалі від будинків, стовпів електромереж, високих парканів та іншого. Не поспішайте з оглядом міста, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.

8. Дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

джерело-http://lyptsi-zhovtneva.edu.kh.ua/civiljnij_zahist/

Турбота про потомство

 

Турбота про потомство

Як відомо, для успішного існування виду кожне покоління має залишити після себе потомство, здатне до розмноження.

У процесі пологів і подальшому процесі догляду за потомством реалізується головним чином інстинктивна поведінка.

Так, наприклад, відразу ж після виходу плода з пологових шляхів самка ссавця звільняє його від плодових оболонок, перегризає пуповину, з'їдає плодові оболонки і послід і активно облизує новонародженого. Дитинчата самки, що не здійснює первинний догляд за ними, приречені на загибель

Часто сезонні міграції тварин пов'язані з переміщенням в місця розмноження, іноді за багато тисяч кілометрів від місця проживання. Тварини, не вчиняють таких далеких подорожей, теж заздалегідь вибирають свою гніздову територію, а багато хто з них ретельно охороняють її і готують укриття - гнізда, нори, лігва, пристосовані для майбутнього потомства.

Типи турботи про потомство

Повна відсутність турботи про потомство

Зауважимо, що в найпростішому вигляді турбота про потомство є у всіх організмів і виражається в тому, що розмноження відбувається лише в умовах, сприятливих для потомства, - при наявності їжі, потрібної температури і т.д.

 Надалі більшість безхребетних і риб не виявляють турботи про потомство. Успішність існування подібних видів забезпечує масовість їх розмноження. У просторах океану безліч видів безхребетних і риб, збираючись гігантськими зграями, відкладають мільйони яєць, які тут же з'їдаються величезною кількістю різноманітних м'ясоїдних істот. Єдиним порятунком для подібних видів є колосальна плодючість, що дозволяє все ж вижити і дожити до статевозрілого стану мінімального і необхідного для існування популяції кількості нащадків.

Виношування відкладених яєць на тілі одного з батьків

Самки багатьох морських тварин прикріплюють відкладені яйця безпосередньо до свого тіла і виношують їх, Така поведінка є наступний щабель ускладнення турботи про потомство, але в цілому воно не відрізняється особливою винахідливістю.

Пасивний спосіб-

Кількість відкладених яєць обернено пропорційно рівню батьківського піклування. Цю закономірність добре підтверджують морські зірки, серед яких спостерігаються як види, викидає яйця безпосередньо в воду, де вони запліднюються спермою декількох самців, так і види, що виношують яйця на своєму тілі. У видів першої групи число дозрівають в організмі самки яйцеклітин досягає 200 млн, тоді як у морських зірок, які піклуються про потомство, кількість відкладених яєць не перевищує декількох сотень

Дріжджі

 

Мова, навчання, пам'ять, мислення, свідомість

 

Центр Брока або Зона Брока — ділянка кори головного мозку, названа на честь французького антрополога і хірурга Поля Брока, що відкрив його в 1865 (за іншими даними в 1861)^[1], що знаходиться в задньонижній частині третьої лобової звивини лівої півкулі (у правшів), роботою якого забезпечується моторна організація мовлення і переважно пов'язана з фонологічними та синтаксичними кодифікаціями. Центр Брока — це кінетико-моторний вербальний аналізатор, у якому переробляється насамперед пропріоцептивна інформація. При ураженні цього центру виникає так звана афазія Брока (анартричний синдром), яка характеризується неможливістю об'єднання окремих мовних рухів в єдиний мовленнєвий акт.

Область Верніке або Зона Верніке (сенсорно-мовна зона) — зона кори головного мозку, що бере участь у роботі з інформацією, пов'язаною з вимовою . Область Верніке названа на честь німецького невролога Карла Верніке (1848—1905), який вперше описав її в 1874 році.

Розташована в задньому відділі верхньої скроневої звивини домінантної (частіше лівої) півкулі мозку. За Корбініаном Бродманом (1868—1918) зона Верніке відповідає полю Бродмана 22, полю 37 і полю 42.

Функції[ред. | ред. код]

Раніше науковці вважали, що область Верніке відповідає за розуміння інформації, а центр Брока — за відтворення мови, але тепер існує думка, що вони спільно виконують ці завдання.

У той час, коли зона Верніке відповідає за первинну раціональну інтеграцію аудитивних імпульсів і в ній відбуваються процеси розуміння почутої мови, в зоні, розташованій з протилежного боку, на іншій півкулі, обробляються нераціональні компоненти почутого. Саме ця, протилежна до Верніке зона, відповідає за розуміння музики та звукові асоціації.

 

Асиметрія у функціях півкуль була відкрита ще в 1836 році Марком Даксом, сільським лікарем, який встановив зв’язок між пошкодженням лівої півкулі головного мозку і втратою мови у 40 пацієнтів. Пізніше Брок винайшов, що центр мови локалізований у лівій півкулі, у 95% правшів, і у 70% лівшів у 15 % ліворуких мовні центри локалізовані в правій півкулі і у 15 % ліваків були ознаки двобічного контролю мови.

Мислення і мова пов’язані нерозривними зв’язками

З втратою функцій лівої півкулі, яка призводить до розладів мови, людина втрачає й здатність до абстрактного мислення. Причина і характер розладу когнітивних функцій в такому випадку зрозумілі і не викликають подиву. Однак незрозуміло, чому зі втратою абстрактного мислення людина втрачає й гарний настрій. Після лівобічного шоку людина часто смутніє, сутулиться, плечі опускаються вниз, зникає посмішка, у погляді сум і нудьга, все позитивне сприймається з недовірою, а головним критерієм в оцінці будь-якої події стає глибокий песимізм.

Людина не народжується із функціональною асиметрією півкуль

Центри мови в лівій півкулі розвиваються головним чином не від говоріння, а від писання вправ. Але якщо європейського хлопчика-правшу віддати вчитись у китайську школу, центр мови і письма переміститься  в праву півкулю, так як сприйняття ієрогліфів залежить від зорових зон більше ніж від мовних. Безграмотна людина, яка протягом життя буде зайнята рутинною роботою практично не розів’є спеціалізації півкуль мозку.

Вивчення розподілу функцій між великими півкулями головного мозку виявило дивовижне явище. Виявилося, що людина нібито володіє двома слуховими системами та двома формами мислення. Одна слухова система призначена виключно для аналізу звуків мови, інша – головним чином, для сприйняття всіх інших звуків оточуючого світу. Перша у всіх праворуких людей знаходиться в скроневій корі лівої півкулі. Ця система, а разом з нею й абстрактне мислення втрачається в момент дії лівобічного електрошоку. Місця для другої звукової системи у лівій півкулі не знайшлося. Нездатною вона виявилася й до образного мислення – ці функції взяла на себе права півкуля нашого мозку.

Права півкуля – мовчазний помічник

Ще зовсім недавно праву півкулю людського мозку лікарі вважали неробою і “трутнемa”. Тепер вже є очевидним, що права півкуля насправді не байдикує і її правильніше назвати “мовчазним помічником”. Однією з перших спеціалізованих функцій, виявлених у правої півкулі, була функція стримування своєї посестри – домінуючої півкулі. Після вимкнення правої півкулі у людини помітно проявляється балакучість, мова людини стає багатше, з’являються нові слова, фрази стають довшими і складнішими. Однак голос при цьому буває глухим, сиплим, мова втрачає звичний ритм та мелодику. За відсутності правої півкулі світ звуків блідне. Усе, що не є людською мовою, перестає хвилювати людину, звертати на себе увагу. Гуркотіння весняного грому, курликання журавлів у осінньому небі, дзвінки радісний сміх дитини – усе здається одноманітним і нецікавим. Безмежний світ музики доступний лише правій півкулі, та й різнобарв’я навколишньої природи втрачає свою привабливість.

Пошкодження чи вимкнення правої півкулі не веде до порушення ні читання ні письма… якщо, звичайно, хворий користується буквенною системою письма. Однак у осіб китайського походження, які використовують ієрогліфічне письмо, такі порушення призводять до повної втрати писемності при збереженні здатності читати і писати на європейських мовах, якщо вони ними володіють.

Будь-яка функція виконується в результаті єдності та боротьби протилежностей, поєднаних взаємних зусиль обох півкуль нашого мозку. Права півкуля здійснює орієнтування в конкретній ситуації, а ліва її закодовує в мові, переводячи в зручну для аналізу та зберігання форму, класифікує і узагальнює. У лівій півкулі сконцентровані механізми абстрактного мислення, а в правому – конкретного образного мислення Подібний розподіл функцій спонукає пригадати описані свого часу І.П. Павловим чисто людські типи вищої нервової діяльності: мисленнєвий і художній. Однак, здійснення будь-якої форми мислення вимагає обов’язкової гармонійної участі обох півкуль.

Саме спеціалізація півкуль і дозволяє людині розглядати світ з двох точок зору, пізнавати його об’єкти, користуючись не лише словесною логікою, але й інтуїцією. Спеціалізація півкуль ніби породжує в мозку двох співрозмовників і створює фізіологічну основу для творчості.

Спробуємо проаналізувати необхідність взаємодії півкуль мозку у діячів науки – професії, яка безсумнівно вимагає високого розвитку абстрактного мислення. У 1687 році Ісаак Ньютон сформулював закон всесвітнього тяжіння. Лукавий пересмішник Франсуа Марі Ареє, більше відомий під псевдонімом Вольтер, стверджує, що на цю думку Ньютона наштовхнуло яблуко, яке впало до його ніг. Жарт, звичайно, однак у кожному жарті є частка істини. Саме з такого образного сприйняття оточуючої дійсності, опрацьованого й осмисленого лівою півкулею, й народжується пізнання всесвітніх законів.

 

 

ЦВІЛЕВІ ГРИБИ – це гриби, що утворюють плісняву.

Умови масового розвитку цвілевих грибів: конкуренція з боку інших організмів послаблена, підвищена вологість повітря та субстрату, сприятлива температура, доступна наявна органічна речовина.

Мешкають у природі: хоча міцелій, спори та конідії цвілевих грибів присутні практично повсюди, проте побачити плісняву в природі зазвичай не вдається: її розвиток стримують інші ґрунтові організми. 

Мешкають в побуті: на продуктах у поліетиленових пакетах, банках з повидлом,  на скупченнях вологого побутового сміття, на вогких стінах внутрішніх приміщень, дерев'яних  конструкціях в парниках та теплицях, льохах та підвалах, що погано провітрюються.

Розмноження: нестатеве (спорами), причому дрібні та легкі спори розносяться вітроом.

Кольори плісняви: чорна, біла або кольорова (синьо-зелена, темно-сіро-зелена, золотисто-жовта).

 

РИЗОПУС.

Створює чорну плісняву .

Міцелій складається з довгих розгалужених гіф, які стеляться по субстрату, та з пучків гіф, які підіймаються догори і розширюються на верхівці. Клітинні оболонки гіф забарвлені у темно-жовтий колір.

На верхівках гіф, що піднімаються догори, утворюються чорні головки — спорангії зі спорами. Саме чорний колір спорангій надає плісняві чорного кольору.

 

ПЕНІЦИЛ.

Створює синьо-зелену плісняву.

У грибниці гіфи поділені перегородками на окремі клітини.

Гіфи міцелію стеляться по субстрату, від них догори піднімаються інші гіфи, які на верхівці утворюють китицю із ланцюжків сферичних клітин — конідій. 

Сферичні клітини (спори) містяться не в спорангію, а безпосередньо на кінцях гіфів. 

 

АСПЕРГІЛ.

Створює темно-сіру плісняву.

Гіфи міцелію стеляться по субстрату, від них догори піднімаються інші гіфи, які на верхівці утворюють китицю із ланцюжків клітин — конідій. 

 

МУКОР.

Створює білу плісняву.

Нижчий гриб класу зигоміцетів.

Грибниця являє собою одну розгалужену клітину з тонких безбарвних ниток. 

В одноклітинного мукора гіфи не поділені перегородками на окремі клітини і тому містять багато ядер.

Спорангії — чорні головки або горошини на високих ніжках. Після достигання спор спорангії відкриваються, легкі спори розносить вітер, за сприятливих умов на субстраті вони проростають. 

 

Цвілеві гриби є необхідним компонентом природних систем; у виробничій діяльності людини мають промислове застосування; у побутових умовах можуть бути шкідливими і навіть небезпечними для здоров'я людини. 

ЗНАЧЕННЯ У ПРИРОДІ.

• У природі чорні та кольорові цвілі мешкають переважно у ґрунті та розкладають органічні рештки (сапротрофи).

• Роль у ґрунтоутворенні.

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЛЮДИНИ.

Позитивне значення.

• З пепіциліума та деяких аскоміцетів одержують антибіотики (у 40-х роках XX ст. був отриманий препарат пеніцилін, який став родоначальником цілого класу нових лікарських антибактеріальних препаратів — антибіотиків), лимонну кислоту тощо.

• Виготовлення гострих «грибних» сирів «Рокфор» та «Камамбер».

• Один із видів цвілевих грибів людина використовує для виробництва лимонної кислоти.

Негативне значення.

• У побутових умовах можуть бути шкідливими і навіть небезпечними для здоров'я людини (пліснява псує продукти харчування, та викликає отруєння).

• Конідії аспергила  з повітрям можуть проникати у бронхи та легені, де паразитуючи викликати хворобу аспергільоз. 

• Цвілеві гриби у вологих приміщеннях можуть псувати різні будівельні матеріали: деревину, штукатурку, кахлі, вироби з пластмас тощо

 

Субстрат — це місце прикріплення живого організму, яке може слугувати поживним середовищем.

Конідії (від грец. конія - пил і еідос - вигляд) – спори нестатевого розмноження, що розвиваються поза спорангієм, безпосередньо на міцелію у вищих грибів. 

Спорангій (від грец. спора - сім'я, насінина і ангеіон - посудина) – місце утворення спор у нижчих грибів.  

Використаны джерела-http://8next.com/botan/5722-botan_704.html