"Будова еукаріотичної клітини"

https://youtu.be/IJI41Trr234

. Одномембранні клітинні органели

Теорія:

Ендоплазматична сітка (ЕПС) міститься в усіх еукаріотичних клітинах. Це система мембранних трубочок, канальці та їх потовщень, сполучених із зовнішньою цитоплазматичною мембраною та зовнішньою ядерною оболонкою. Ендоплазматична сітка бере участь у синтезі білків клітини і транспортуванні речовин всередині клітини.

 

Відомі два види ендоплазматичної сітки — шорстка (гранулярна), яка укрита рибосомами, що розташовуються зі сторони цитоплазми мембрани, і гладенька (негранулярна) — частина мембрани, на якій не містяться рибосоми.

 
Значна частина синтезованих клітиною речовин (білків, жирів, вуглеводів) не витрачається відразу, а по каналам ЕПС надходить для зберігання в особливі порожнини, укладені своєрідними колонами, «цистернами», і відмежовані від цитоплазми мембраною.

Ці порожнини отримали назву апарат (комплекс) Гольджі. Найчастіше цистерни апарату Гольджі розташовані біля ядра клітини.

У комплексі Гольджі накопичуються речовини, які клітина синтезує для потреб усього організму і які виводяться з клітини назовні. Комплекс Гольджі складається з пучків мембранних мішечків, пов'язаних з ними трубочок, які містять пухірці на кінцях.

  

Апарат Гольджі бере участь у перетворенні білків клітини і синтезує лізосоми — травні органели клітини.

 

Лізосоми є травними ферментами, які «упаковуються» у мембранні пухирці, відокремлюються і розносяться по цитоплазмі, і виконують функцію внутрішньоклітинного розщеплення макромолекул. Лізосоми містяться лише у клітинах грибів і тварин.

Вакуолі — резервуари води і розчинених у ній речовин. У рослинних клітинах є великі вакуолі, що заповнені клітинним соком, і займають значну частину об'єму клітини (до 90 %). У тваринних клітинах немає великих вакуолей. Проте присутні тимчасові травні, видільні та скоротливі вакуолі, які становлять до 5 % об'єму клітини.

Двомембранні та немембранні клітинні органели

Теорія:

Мітохондрії — енергетичні органели клітин. Вони перетворюють поживні речовини в енергію (АТФ), беруть участь у диханні клітини, у них здійснюються процеси кисневого етапу енергетичного обміну.
 
Мітохондрії покриті двома мембранами: зовнішня мембрана гладенька, а внутрішня має численні складки і виступи — крісти.
 

 
У мембрану крист вбудовані ферменти, які синтезують за рахунок енергії поживних речовин, поглинених клітиною, молекули аденозинтриортофосфату (АТФ).

АТФ — це універсальне джерело енергії для усіх процесів, що відбуваються у клітині.

 

Кількість мітохондрій у клітинах різних живих істот і тканин є неоднаковим.
Наприклад, у сперматозоїдах може бути всього одна мітохондрія. Проте у клітинах тканин, де є великі енергетичні витрати (у клітинах літальних м'язів у птахів, у клітинах печінки), цих органоїдів буває до декількох тисяч.

Мітохондрії мають власну ДНК і можуть самостійно розмножуватися (перед поділом клітини число мітохондрій у ній зростає так, щоб їх вистачило на дві клітини).
Мітохондрії містяться у всіх еукаріотичних клітинах, проте у прокариотичних клітинах їх немає. Цей факт, а також наявність у мітохондріях ДНК дозволило вченим висунути гіпотезу про те, що предками мітохондрій колись були вільноживучі істоти, що нагадують бактерії. Згодом вони оселилися у клітинах інших організмів, можливо, паразитуючи в них. А потім за багато мільйонів років перетворилися у найважливіші органели, без яких жодна еукаріотична клітина не може існувати.

 

Пластиди — органели, характерні лише для рослинних клітин та деяких одноклітинних тварин. У клітинах вищих рослин міститься від 10 до 200 пластид, розміром 3 — 10 мкм.

Пластиди містять дві мембрани: зовнішню і внутрішню. Внутрішня мембрана утворює вирости — ламели. Ламели можуть утворювати окремі замкнені мішечки — тилакоїди, що об'єднуються у групи — грани.

 

 

Різновиди пластид:

• лейкопласти — безбарвні пластиди різноманітної форми, в яких запасаються деякі сполуки — крохмаль і білки;
• хромопласти — пластиди жовтого, помаранчевого або червоного кольору, надають забарвлення пелюсткам квіток, плодам, листкам;
• хлоропласти — пластиди зеленого кольору. Хлоропласти у клітинах рослин і складки цитоплазматичної мембрани прокаріот містять зелений пігмент — хлорофіл — фотосинтезуючий пігмент.

 

Пластиди одного типу можуть перетворюватися на пластиди іншого типу:

• лейкопласти можуть перетворюватися на світлі у хлоропласти (позеленіння бульб картоплі) і хромопласти;
• хлоропласти — на лейкопласти та хромопласти (достигання плотів, зміна кольорів листя восени);
• хромопласти вже не можуть перетворитись на пластиди інших типів, вони є кінцевим етапом розвитку пластид.

Немембранні органели

До немембранних органел належать:

• рибосоми — універсальні немебранні органели сферичної форми, які формуються в ядреці з білків та РНК, основною функцією є матричний синтез білків;
• клітинний центр — ділянка цитоплазми, яка перебуває, як правило, біля ядра і бере участь в утворенні веретена поділу;
• органели руху — псевдоподії, джгутики, війки, тощо.

джерело-https://miyklas.com.ua/p/biologiya/9-klas/struktura-klitini-330457/struktura-eukariotichnoyi-klitini-osnovni-klitinni-organeli-332939/re-cdbcbcd1-69f4-4caa-b0d4-e354fcd014e2

https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-budova-eukariotichno-klitini-83453.html