Процес травлення у шлунку та кишечнику

 

Будова шлунка.

Шлунок - це серпоподібно зігнутий орган, що розмі­щується у верхній частині черевної порожнини під діафрагмою.

Будова шлунка: 1. Склепіння шлунка. 2. М'язова оболонка (три шари гладеньких м'язів з різний напрямком волокон). 3. Тіло шлунка. 4. Воротар. 5. Слизова оболонка. 6. Сполучнотканинна оболонка.

Шлунок — розширена частина травного тракту.

 

Стінка шлунку складається з чотирьох оболонок:

• внутрішня слизова, де розташовані залози, які виділяють шлунковий сік та слиз. Один вид залоз виробляє травний фермент пепсин, під дією якого білки розщепляються до амінокислот. Інші залози утворюють хлоридну кислоту, необхідну для активації пепсину і для знищення мікроорганізмів. Частина залоз виробляє слиз, який захищає стінки шлунку від самоперетравлювання;
• підслизової основи, яка дає можливість слизовій оболонці збиратися в складки і розширювати об'єм шлунку;
• середньої м'язової, яка виконує функцію перемішування та пересування їжі;
• зовнішньої сполучнотканинної, яка містить судини і нервові волокна.

 

Зов        Шлун­ковий сік виробляють клітини залоз слизової обо­лонки шлунка по 2-2,5 л за добу. Ці залози роз­ташовані в різних відділах шлунка. Усього їх близько 35 млн., а загальна їхня поверхня стано­вить 3-4 м². Клітини, що проду­кують слиз, містяться у так званих шлункових полях, їх приблизно 3 млн. розміром 1-1,6 мм. Вони мають вигляд дрібненьких горбочків, між якими є шлункові ямки. І в горбочки, і в ямки виходять отвори шлункових залоз. Кожні три дні відбувається повне оновлення всіх клітин слизо­вої оболонки шлунка.

Слиз допомагає харчовій грудці просуватися до тонкого кишечнику, захищає стінку шлунка від самоперетравлювання під дією соля­ної кислоти і шлункових ферментів.

Куріння, алкоголь пригнічують або навіть припиняють вироблення слизу в шлунку, через що виника­ють його тяжкі запалення, виразко­ва хвороба.

Соляна кислота знезаражує харчову кашку; розпушує білки, на які краще діють травні ферменти; переводить в активну форму неак­тивний фермент, що виробляють залози шлунка для перетравлю­вання білків; допомагає всмоктуватися вітаміну групи В, який запобігає виникненню недокрів'я.

Фермент розщеплює білки тваринного та рослин­ного походження. Він утворюється у спеціальних клітинах слизової оболонки шлунка в неактивній формі. Коли харчова кашка потрапляє до шлунка, за­лози якого почали виробляти слиз, соляну кислоту і фермент, соляна кислота миттєво діє на неактивний фермент, перетворюючи його на активний. Почи­нається перетравлювання білків. Якби фермент вироб­лявся в активній формі, це спричинило б самопере­травлювання білків у стінках шлунка.

Найважливіший фермент шлункового соку - пепсин розщеп­лює білок, набухлий під дією соляної кислоти, яка синтезується обкладовими клітинами фундальної частини шлунка.

Час перебування їжі у шлунку - 6-10 годин.

У шлунку майже нічого не всмоктується в кров, крім хіба що алкоголю та деяких ліків.У шлунку їжа затримується 

2 - 8 годин, а потім надходить у тонкий кишечник. довжина якого становить 

5 - 6 метрів, а діаметр — 3 - 5 см. У перший відділ тонкого кишечника — дванадцятипалу кишку, довжина якої є 18 - 22 см, тобто дванадцять пальців людини, відкриваються протоки печінки і підшлункової залози.
 
Печінка — найбільша залоза в організмі людини, маса якої становить 1,5 - 2 кг. Печінка розташована у черевній порожнині праворуч під діафрагмою. Складається з двох доль. У спеціальних клітинах — гепатоцитах — утворюється жовч, яка зберігається у жовчному міхурі. За добу виділяється 500 - 700 мл жовчі.

Крім утворення жовчі печінка має захисну функцію. Шкідливі речовини і отрути, які потрапили в організм, затримуються у ній, знешкоджуються і разом із жовчі виводяться у дванадцятипалу кишку, а потім — назовні.

 

Печінка не утворює травних ферментів, але виконує ряд важливих функцій:

• виділяє в порожнину кишечника жовч, необхідну для емульгування і розщеплення жирів;
• створює в кишечнику лужне середовище і стимулює роботу підшлункової залози;
• служить бар'єром для отруйних речовин, що утворюються в результаті перетравлення їжі;
• перетворює глюкозу в глікоген, а при зниженні рівня цукру в крові розщеплює глікоген і вивільнює глюкозу.

Підшлункова залоза розташована зліва під шлунком, між селезінкою та дванадцятипалою кишкою. Вона має довжину 12 - 15 см. Це залоза змішаної секреції. Її функція полягає у виділенні підшлункового (панкреатичного) соку, багатого травними ферментами. Під дією ферментів панкреатичного соку в тонкому кишечнику відбувається остаточне розщеплення білків до амінокислот, вуглеводів — до глюкози, а жирів — до жирних кислот і гліцеролу.
 
Найважливіша функція тонкого кишечника — всмоктування продуктів травлення. Слизова тонкого кишечника має особливу будову. Вона утворює численні ворсинки, які багаторазово збільшують всмоктувальну поверхню. Ворсинки — вирости циліндричної форми, заввишки 0,2 - 1,2 мм. На 1мм2 їх може бути 30 - 40, а всього — 4 млн.

 

Товстий кишечник має довжину 1,5 - 2 метри. Він має вигляд букви «П». У ньому виділяють сліпу кишку з апендиксом, ободову і пряму кишки. У товстій кишці відбувається всмоктування води, продуктів перетравлення клітковини і формування калових мас.

 

Останній відділ товстого кишечника, де відсутні ворсинки. В ній живуть корисні мікроорганізми, відбувається всмоктування води, NaCl, там розщеплюється клітковина. Неперетравлені залишки накопичуються в прямій кишці і видаляються через анальний отвір. Випорожнення — дефекація — відбувається рефлекторно.

джерело

-https://vseosvita.ua/library/proces-travlenna-u-slunku-ta-kisecniku-367747.html

https://miyklas.com.ua/p/biologiya/8-klas/travlennia-336980/protces-travlennia-u-shlunku-ta-kishechniku-343873/re-d47844f8-d8d2-4295-b1bc-1308c17b47b2