Вегетативне розмноження

 Вегетативне розмноження квіткових рослин широко поширена в природі, але ще частіше його використовує людина при розмноженні сільськогосподарських та декоративних рослин.

Найчастіше рослини розмножуються вегетативно живцями.

Живець — це відрізок будь-якого вегетативного органу.

Розмноження стебловими живцями

Стебловими живцями (відрізок пагіну з кількома бруньками) розмножують багато дерев і чагарників (тополю, вербу, смородину, троянди), а також багаторічних декоративних (флокси) і кімнатні рослини (бальзамін, колеус, пеларгонії та ін).

 

Для цього навесні, до розпускання бруньок, однорічні здерев'янілі живці довжиною 25-30 см садять у добре підготовлений ґрунт. До осені на живцях зростуть придаткові коріння. Тоді живці викопують і висаджують на постійне місце.

Розмноження кореневими живцями

Для розмноження рослин, у яких на коренях можуть формуватися придаткові бруньки, використовують кореневі живці (відрізок кореня завдовжки 15-25 см). Кореневими живцями розмножують садову малину, шипшину, деякі сорти яблунь і декоративних рослин.

 

На посадженому в ґрунт кореневому живцю з придаткових бруньок розвиваються надземні пагони, від основ яких відростають додаткові корені. Розвивається нове, самостійно існуюча рослина.

Розмноження кореневими відростками

У таких рослин як осика, горобина, тополя, бузок, вишня, малина, осот, іван-чай з придаткових бруньок на коренях виростають пагони — кореневі відростки. Ці рослини називають кореневідростковими.

 

 

З часом у кореневідросткових багаторічників старі ділянки коренів руйнуються, і відростки стають самостійними рослинами.

 

Розмноження листовими живцями

Деякі види кімнатних рослин — бегонію-рекс, сансевьєру, сенполію (узамбарскую фіалку) розмножують листовими живцями. Листя садять у вологий пісок, і на них розвиваються придаткові бруньки і придаткові корені. У природі листям розмножується сердечник луговий.

 

Вегетативне розмноження квіткових рослин щепленням

Теорія:

У садівництві щеплення застосовують з давніх часів. Плодові дерева — яблуні, груші, сливи, вишні — часто розмножують щепленням. Бруньку-вічко або живець культурної рослини зрощують зі стеблом дичка. Дичок — молода рослина, вирощена з насіння плодового дерева. Коренева система дичка володіє більшою потужністю, невибагливістю до ґрунту, морозостійкістю й іншими якостями, яких немає у щепленої культурної рослини. Вічко або живець культурної рослини, взятої для щеплення, називається прищепою, а дичок, до якого прищеплюють, — підщепою.

Щеплення живцем

Щеплення живцем роблять навесні, поки не почали зростати бруньки.
Зрізаний з культурної рослини живець з'єднують зі стеблової частиною підщепи. Місце щеплення туго обв'язують, а зріз пенька замазують садовим варом. Якщо щеплення зроблене правильно, відбудеться зрощення підщепи з прищепою і бруньки прищепи почнуть розпускатися.

 

 

Щеплення брунькою (вічком) — окулірування

Щеплення брунькою здійснюють у другій половині літа.
Для щеплення брунькою біля основи стовбура дички-підщепи гострим ножем роблять надріз кори у вигляді букви Т і відокремлюють кору дичка від деревини.

 

З культурного плодового дерева зрізають однорічний пагін. З нього видаляють листові пластинки, залишають тільки черешки. Потім із пагіну культурного сорту зрізають добре розвинуту бруньку з тонким шаром деревини довжиною 2-2,5 см і вставляють її під кору дичка в надріз. Місце щеплення туго обв'язують, так, щоб сама брунька залишалася вільною від обв'язування.

 

Якщо щеплення зроблене правильно, через 2-3 тижні підщепа зростеться з прищепою, а навесні наступного року з прищепленої бруньки розвивається пагін. Після цього треба зрізати стебло вище місця щеплення. Через 2-3 роки пагін перетвориться у деревце культурного сорту.

Статеві клітини

Будова статевих клітин

Профілактика захворювань репродуктивної системи організму людини Що таке репродуктивна система?

 

Що таке репродуктивна система?

• Репродуктивна система є найважливішою з систем, що забезпечують відтворення виду. Статеві органи чоловіків і жінок розрізняються. На відміну від інших систем організму дозрівання репродуктивної системи - процес тривалий, генетично запрограмований на певний вік жінки і чоловіка.

• 
  
  
  
  
• 
  
• 
  
  
  
  
• 
  
  
  
  
• 
  
  
  
  
• 
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
• 
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

 2. Місяць — природний супутник Землі

Теорія:

Кожної ночі, піднявши голову у небо, ти можеш спостерігати за ще одним космічним, небесним тілом. Це звичайно — Місяць. Що ж це за таємничий об'єкт? То з'являється у небі, то пропадає.

 

 

Це друге після Сонця яскраве, небесне тіло, яке ми бачимо.

Місяць — це велике, тверде, холодне тіло. Він не світиться сам. Місяць, немов дзеркало, відбиває сонячне світло.

Місяць завжди освітлюється Сонцем тільки з одного боку, але ми, у різний час, бачимо освітлену половину по різному. Внаслідок руху орбітою Місяць змінює свою видиму форму, і ці міни називають фазами. Фази залежать від розташування Землі, Місяця і Сонця.

 

 

Основні фази Місяця:

• молодик (новий Місяць)
• повня
• 2 проміжні фази — фази Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить близько половини освітленої півкулі, їх називають чвертями: перша чверть і остання чверть.

Це єдиний природний супутник нашої планети. Дивлячись на нього, нам здається, що він такого розміру як Сонце. Насправді Місяць набагато менший. Він розташований у 400 разів ближче до Землі, ніж Сонце. Як і Земля, Місяць має кулясту форму.

Наш супутник обертається ще й навколо Землі. Один оберт він здійснює за 27 діб і 8 год.

Цікаво, що Місяць обернений до нас одним боком. Другого боку землянам ніколи не видно.

Середня відстань від Місяця до Землі — 384тис. км. Сучасні космічні кораблі досягають поверхні Місяця за 15−18год.

Поверхню супутника нашої планети можна побачити в телескоп. Вона нагадує кам'янисту пустелю. На Місяці є гори, кратери від метеоритів. Першим спостерігав Місяць у телескоп Галілей. Він помітив темні ділянки і назвав їх морями. Моря — рівнинні ділянки місячної поверхні.

На Місяці немає повітря і води, тому там не можуть існувати живі організми. Удень дуже спекотно — +115°С, а вночі лютий холод — −160°С. Також там відсутня вода, тож він зовсім не придатний до життя.

Проте Місяць, це поки єдине небесне тіло, на якому побувала людина. 20  липня1969 року Ніл Амстронг уперше в історії людства здійснив висадку на Місяць, і залишив на його поверхні відбитки своїх черевиків.

:

  Земля — планета сонячної системи

Теорія:

Як багато ви знаєте про планету на якій ми живемо? Здавалося б, ми вже знаємо все, адже людство сотні і тисячі років досліджує і розгадує таємниці нашої планети Земля.

Ми вже знаємо, що Земля — це третя планета від Сонця, і єдина планета Сонячної системи на якій є життя. Вона належить до планет земної групи і є найбільшою серед них.

 

 

За дослідженнями сучасних вчених — Земля утворилась приблизно 4,7млрд. років тому, разом із Сонцем та іншими планетами Сонячної системи, з величезної газової хмари або сонячної туманності.

Земля, як і всі планети Сонячної системи обертається навколо Сонця. А також навколо своєї осі. Вісь проходить через центр Землі від Північного до Південного полюса. Період обертання Землі навколо своєї осі називається доба і становить 24 години. Вона обертається з заходу на схід, тобто проти годинникової стрілки.

Середня відстань до Сонця складає 149,5млн. км. Земля обертається по своїй орбіті, але вона не зовсім кругла, вона схожа на злегка приплюснутий еліпс.

Ще видатний учений Піфагор, довів що Земля має кулясту форму, тобто вона як куля. Якщо розділити її на дві половинки то вийде дві півкулі. Верхню півкулю ми називаємо Північною. А нижня півкуля — Південна. Лінія яка ділить Землю на 2півкулі: Північну і Південну називається — екватор.

Будова Землі

Земля складається з трьох головних шарів:

1. Ядро — найгарячіша та найщільніша частина Землі. Воно має внутрішню —тверду частину і зовнішню — рідку частину.
2. Мантія — найбільша за об'ємом оболонка Землі.
3. Земна кора — зовнішній твердий шар Землі. Земна кора у свою чергу поділяється на материкову та океанічну. Материкова становить приблизно 70 км і утворена осадовим, гранітним та базальтовим шарами. Океанічна — приблизно 5-10км, утворена осадовим та базальтовим шарами.

Ученні говорять, що Земля має кілька оболонок.

Літосфера — кам'яна оболонка. Утворює рельєф земної поверхні. Це суходіл: рівнини, пагорби, гори, впадини заповнені водою.

Гідросфера — океани, моря, озера та річки. Усі припаси води на Землі називають Світовим океаном.

Атмосфера — повітряна оболонка. Забезпечує дихання для всіх живих істот на Землі. Саме в цій оболонці відбуваються процеси, які регулюють погоду на планеті.

Біосфера — це жива оболонка, мешканці Землі, рослини, люди, тварини.

На сьогоднішній день на інших планетах біосферу не виявлено, невідомі планети, на яких існує життя.

Клітинний цикл. Мітоз. Лабораторна робота

 

Тема: Клітинний цикл. Мітоз. Лабораторна робота №. Мітотичний поділ клітин

 

Мета:

Освітня. Продовжувати формувати знання в учнів про структурну і функціональну одиницю живого – клітину; розкрити особливості клітинного циклу та мітозу; дати поняття інтерфаза, профаза, метафаза, анафаза, телофаза, веретено поділу; звернути увагу на значення мітотичного поділу в розвитку організмів.

Розвиваюча. Розвивати уміння порівнювати біологічні процеси, визначати особливості їх перебігу та біологічну роль; розвивати навички розпізнавання фаз мітозу; уміння виділяти головне та робити відповідні висновки та узагальнення.

Виховна. Виховувати почуття гордості за досягнення вчених у вивченні цитології та розуміння матеріальної єдності органічного світу і необхідність охорони природного середовища від забруднення.

Обладнання й матеріали:  підручник, робочі зошити

Тип уроку: комбінований

ХІД  УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

1. Клітина – це ………………
2. Хромосоми містяться у …………………
3. Біосинтез білків відбувається на ………………
4. До одномембранних органел клітини належать ……………..
5. Мітохондрії називають енергетичними ……………..
6. Пластиди поділяють на лейкопласти ………., ……………..
7. Мономерами білків є …………, кількість яких …………
8. т-РНК має вигляд …………………
9. У центрі молекули хлорофілу знаходиться атом …………….

10. Каріотип – це...................

11. Хромосома – структурний елемент клітини, який містить..........

12. Набір хромосом може бути ...., ..., та....

 

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомлення теми і мети уроку

 

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

План:

1.        Клітинний цикл.

2.        Мітоз. Фази мітозу

3.        Лабораторна робота № 7. Мітотичний поділ клітин

 

Клітинний цикл – це період життя клітини від одного поділу до іншого, або до загибелі клітини

 

Клітинний цикл

 

(90%) Інтерфаза                                   Мітоз (10%)

 

 

Інтерфаза – період підготовки клітини до поділу

 

Періоди:

1.        Передсинтетичний – проміжок часу між завершенням поділу та синтетичним періодом

2.        Синтетичний період – період, під час якого відбувається реплікація ДНК, синтез білків тощо

3.        Постсинтетичний – процес завершення синтетичного періоду і початок поділу

 

Мітоз – це непрямий поділ ядра і клітини у результаті якого утворюються дві дочірні клітини з хромосомним набором ідентичним материнському

 

 

 

 

Фази мітозу:

Ознака	Мітоз	Малюнок
Інтерфаза	Підготовка клітини до поділу, подвоєння ДНК
Профаза	Спіралізація ДНК, зникає ядерце та ядерна оболонка, центріолі розходяться до полюсів
Метафаза (можна підрахувати кількість хромосом)	Формується веретено поділу, хромосоми «вишиковуються» в одній площині, хроматини відокремлюються одна від одної та прикріплюються до ниток веретена поділу
Анафаза	Нитки веретена поділу скорочуються і розтягують хроматиди до різних полюсів
Телофаза	Деспіралізація ДНК, поділ цитоплазми, утворення ядерної оболонки і ядерця, зникають нитки веретена поділу, утворюються дві диплоїдні дочірні клітини
Значення поділу	Стабільне існування виду, регенерація, генетична стабільність

 

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Лабораторна робота № 7. Мітотичний поділ клітин

 

V. Підведення підсумків уроку.

Обговорення та виставлення оцінок

 

VІ. Надання та пояснення домашнього завдання

 

Лабораторна робота

Тема: Мітотичний поділ клітин

Мета: навчитися розрізняти фази мітозу у рослинних клітинах.

Обладнання : готові мікропрепарати,  мікроскопи.  

Хід роботи

Заповніть таблицю

          

Фази мітозу			Схема мітозу					Процеси, які відбуваються
Профаза								Спіралізація ДНК, зникає ядерце та ядерна оболонка, центріолі розходяться до полюсів
Метафаза (можна підрахувати кількість хромосом								Формується веретено поділу, хромосоми «вишиковуються» в одній площині, хроматини відокремлюються одна від одної та прикріплюються до ниток веретена поділу
Анафаза								Нитки веретена поділу скорочуються і розтягують хроматиди до різних полюсів
Телофаза								Деспіралізація ДНК, поділ цитоплазми, утворення ядерної оболонки і ядерця, зникають нитки веретена поділу, утворюються дві диплоїдні дочірні клітини

Висновок:    Яке значення має поділ клітини для організмів?- Стабільне існування виду, регенерація, генетична стабільність