Підручник з Біології. 9 клас. Межжерін - Нова програма

. Віруси: межа між живим і неживим

Терміни та поняття: віруси, патоген, генетичні паразити, зворотна транскрипція, бактеріофаг (фаг), грип, гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), сказ, СНІД, ВІЛ, інтерферон.

Віруси. Усі чули про такі особливі біологічні субстанції — віруси (від грец. вірус — отрута). Вони займають унікальне місце — межу між живим та неживим. Чому так? Віруси — це особлива неклітинна форма життя (вони не мають клітинної будови). Це молекула нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК), що оточена білковою оболонкою, а інколи ще й ліпідами. Віруси не містять води, не мають органел та власного метаболізму. Тому вірус — це не живий організм, а лише складно організована речовина — нуклеопротеїд. Невипадково віруси, що виділені з клітин, здатні до кристалізації (іл. 47.1). Ще одна особливість вірусів — надзвичайно малі розміри. Окремі віруси неможливо, так само як і молекули нуклеїнових кислот чи білків, роздивитися у світловий мікроскоп.

Відкриття вірусів. Парадоксально, але віруси були виявлені саме завдяки своїм унікально малим розмірам. У 1892 р. їх відкрив російський ботанік Дмитро Йосипович Івановський, який досліджував мозаїчну хворобу тютюну.

Було відомо, що в багатьох рослин, зокрема тютюну, листки за певних обставин набувають біло-строкатого забарвлення (іл. 47.2).

З'ясували, що хлоропласти в клітинах на певних ділянках листкової пластинки руйнуються під дією якогось невідомого фактора. Щоб виявити природу збудника, Д. Івановський пропустив сік листків ураженої рослини крізь фільтри, у яких осідають найдрібніші бактерії. Проте профільтрований сік не позбувся своїх інфекційних властивостей.

Учений дійшов висновку, що патогеном (від грец. патос — страждання і генезис — походження), який викликає цю хворобу, є якась інша біологічна субстанція дуже дрібного розміру. Згодом її назвали вірусом.

Будова вірусів. Окремі віруси, що містяться поза межами клітини, можна побачити лише в електронний мікроскоп. Вони мають форму кульки, палички або довгої нитки. Будь-який вірус містить центральний стрижень, що складається з молекули нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) та білкової оболонки, утвореної кількома білками (іл. 47.3), а у складних вірусів — ще й ліпідами. Білкова оболонка слугує для захисту спадкової інформації, що зберігається в молекулах ДНК або РНК, а також для проникнення вірусу до клітини. Нуклеїнові кислоти вірусів містять гени, у яких закодовано інформацію про білки, що утворюють оболонку. Оскільки віруси не мають власного метаболізму, то постає питання: у який спосіб віруси підтримують своє існування? Виявляється, ці процеси здійснюють клітини, у яких оселяються віруси.

Іл. 47.1. Схема будови вірусу грипу

Іл. 47.2. Мозаїчна хвороба тютюну

Іл. 47.3. Будова вірусу тютюнової мозаїки: червоний колір — РНК, жовтий колір — білки капсиду

«Життєвий цикл» і розмноження вірусів. «Життєвий цикл» вірусів складається із двох етапів: існуванням за межами клітини у вигляді окремих частинок нуклеопротеїдів та всередині клітини, коли вони стають складовою генетичного апарату клітини (іл. 47.4).

47.4. «Життєвий цикл» віруса, що містить ДНК

Оскільки у вірусів, що містяться поза межами клітини, не відбуваються хімічні реакції, то в цьому стані деякі віруси здатні перебувати впродовж тривалого періоду.

Для того щоб потрапити всередину клітини, вони імітують необхідні клітині речовини, і тваринні клітини самі захоплюють вірусні частинки, затягуючи їх до цитоплазми. Стосовно рослинних клітин, то вірус до них потрапляє через порушення клітинної оболонки, а потім від клітини до клітини мігрує через плазмодесми. Потрапивши до цитоплазми, вірус використовує речовини клітини, які допомагають йому позбутися білкової оболонки. Унаслідок цього вивільняється вірусна ДНК. Вона проникає в ядро, вбудовується у вигляді невеликої ділянки в ДНК клітини і починає копіюватися у значній кількості. На цих копіях починають синтезуватися іРНК, які слугують матрицями для синтезу білків оболонки вірусу. Далі відбувається самозбирання вірусів. Кожна молекула ДНК обгортається білками і виходить з клітини. Якщо вірус залишає клітину живою, то він від неї ніби відбруньковується. Однак більша частина вірусів вбиває клітину, яка мовби вибухає, залишаючи замість себе десятки вірусних частин, що згодом проникають у сусідні клітини.

Отже, вірус використовує клітину у власних інтересах — подібно до того, як паразит використовує організм господаря. Саме тому вбудований вірус називають генетичним паразитом.

Зворотна транскрипція. Чимало вірусів містять не ДНК, а РНК. Як ці віруси потрапляють до генетичного апарату клітини? У найпростішому випадку молекули вірусної РНК просто взаємодіють з рибосомами, здійснюючи синтез своїх білків. У більш складному випадку вірусна РНК використовується як матриця для синтезу вірусної ДНК, яка вже вбудовується в генетичний апарат клітини. Далі відбувається синтез вірусних РНК і білків вірусної оболонки, з яких і формуються нові вірусні частки. Це явище отримало назву зворотна транскрипція, а першим його описав український учений Сергій Михайлович Гершензон.

Іл. 47.5. Бактеріофаги на клітинній стінці бактерії

Бактеріофаги. Особливу групу становлять віруси бактерій — бактеріофагії (дослівно «пожирачі бактерій»). Їх ще скорочено називають фагами. У більшості фагів геном складається з молекули ДНК. Бактеріофагам властива складна структура. Фаг, який «пожирає» бактерію кишкову паличку, складається з головки, що містить ДНК, і хвостової частини, у якій зосереджені ферменти, призначені для розчинення клітинної стінки бактерій (іл. 47.5).

Спочатку цей бактеріофаг прикріплюється хвостовою частиною до оболонки й у цьому місці за допомогою спеціального ферменту розчиняє її, а потім завдяки скороченню білкових молекул впорскує вміст головки до цитоплазми. За деякий час ДНК фага підкорює собі метаболізм бактерії, унаслідок чого клітина починає синтезувати білки оболонки та молекули фагової ДНК. На певному етапі бактерія руйнується, і з неї виходять від 30 до 200 частинок фага.

Хвороби, викликані вірусами. Віруси вражають усі живі істоти без винятку. Зараз хвороби, викликані вірусами, стали настільки масовими, що їх стали вважати загрозою існуванню людства, адже вони здатні викликати пандемії (від грец. пандемія — весь народ) — швидко заразити мільйони людей, поширюючись на цілі континенти. Деякі з вірусних хвороб є невиліковними. Якщо за допомогою антибіотиків можна побороти будь-яку бактеріальну інфекцію, то винайти препарати, які б так само швидко й ефективно вбивали віруси, неможливо. І це цілком природно: адже віруси не живі організми, до того ж у певний період свого «життя» вони стають компонентами генетичного апарату атакованої клітини, а отже, надійно заховані всередині клітини від дії ліків та впливу імунної системи. Крім того, віруси швидко еволюціонують. Майже кожен рік з'являються нові патогенні віруси, які спричиняють нові хвороби.

Найпоширенішими вірусними хворобами людини є гострі респіраторні захворювання (ГРЗ). Із 500 вірусів, які викликають інфекційні хвороби в людини, понад 200 є збудниками респіраторних захворювань, причому віруси грипу спричинюють лише половину випадків захворювань, а решту — група гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), які належать до вірусів, що містять ДНК або РНК. Саме до останніх належить вірус грипу. Віруси грипу або ГРВІ вбивають клітини, що вистеляють верхні дихальні шляхи, унаслідок чого розвивається запалення, адже віруси й токсичні продукти розпаду клітин, потрапляючи в кров, отруюють організм і провокують алергійні реакції, що спричинює нездужання й пропасницю. Крім того, ослаблений вірусами грипу організм не здатний протистояти інфікуванню бактеріями і людина, хвора на ГРВІ, може захворіти ще й на ангіну або запалення легенів.

Дуже небезпечною для людини хворобою є сказ м'ясоїдних, який передається зі слиною під час укусів або просто контакту з хворими тваринами — найчастіше хижими котами і собаками, вовками, лисицями, єнотоподібними собаками, борсуками. Потрапивши в організм і поширюючись по нервових шляхах, вірус досягає слинних залоз і клітин кори головного мозку, вражає їх та викликає незворотні порушення в роботі нервової системи. Сказ невиліковний. Тому єдиний шанс — це щеплення, причому відразу ж після контакту з хворою твариною.

У 1980 р. було виявлено хворобу, причиною якої стала нестача імунітету, яку нічим не можна було пояснити. Такий стан організму отримав назву синдром набутого імунного дефіциту (СНІД). Уже через кілька років з тіла хворих було виділено вірус, який назвали вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) (іл. 47.6).

Іл. 47.6. Модель вірусу імунодефіциту людини

Характерною ознакою цього вірусу є однониткова РНК, що слугує матрицею для синтезу ДНК. Молекули ДНК вбудовуються в геном клітини, викликаючи синтез вірусних РНК. ВІЛ вражає одну з форм лімфоцитів, унаслідок чого порушується злагоджена робота клітин, які забезпечують імунну відповідь, а це значно знижує стійкість організму до різних захворювань. На перший стадії хвороба ніяк себе не проявляє. Вважають, що здорова людина може бути носієм вірусів кілька десятків років, хоча зазвичай цей строк менший. Лише коли віруси спричинюють значне порушення імунної системи, настає стадія імунодефіциту.

Неабиякої шкоди завдають віруси, що є збудниками хвороб у сільськогосподарських та свійських тварин (чума м’ясоїдних і свиней; ящур телят і поросят; краснуха коропа).

Масово вражають віруси і культурні рослини, причому кожному виду рослин притаманний певний набір специфічних хвороб і, відповідно, вірусів (карликовість помідорів, мозаїчність тютюну, скручування листків персика, строкатість листків тюльпанів).

Боротьба організму людини з вірусами. Віруси є чужорідними для організму субстанціями, а тому, якщо в людини виробляються специфічні до кожного вірусу антитіла, згодом може сформуватися стійкий імунітет. Крім того, кожна заражена вірусом клітина починає синтезувати особливий білок — інтерферон, що запобігає утворенню вірусних білків у клітині хазяїна та згодом робить клітини несприйнятливими до вірусів. Інтерферону властива специфічність: якщо він синтезований у клітинах людини, то й вражає віруси людини. Зараз препарати інтерферону широко використовують у лікуванні вірусних хвороб.

Віруси — неклітинна форма живого. Це хімічні речовини — нуклеопротеїди. Віруси складаються з кількох молекул білка та однієї нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК), не містять води. Їм не властивий метаболізм. Віруси здатні існувати у формі частинок поза межами клітини або вбудованими в генетичний апарат клітини. Віруси викликають багато хвороб людини, тварин та рослин, серед яких найбільш масові — грип, ОРВІ та невиліковні — СНІД, сказ м’ясоїдних.

 

Підручник з Біології. 9 клас. Межжерін - Нова програма

 БІОРІЗНОМАНІТТЯ Система органічного світу

Терміті й поняття: біологічна систематика, система органічного світу, систематичні категорії, або таксони.

Система органічного світу та наука, яка її вивчає. Інколи кажуть, що систематика — це альфа й омега кожної науки. Це означає, що будь-яка наука бере свій початок зі спроб розробити досконалу класифікацію явищ, які вона вивчає, і повинна завершується тим, що все-таки її створює.

Як уже зазначалося, питаннями класифікації організмів займається наука — біологічна систематика. Її головне завдання — побудова системи органічного світу — класифікації усіх видів організмів, що живуть, і тих, що жили на Землі, за чіткими принципами та правилами.

Систематика — це, мабуть, найбільш прадавня з біологічних наук. Свій початок вона бере від давньогрецьких філософів Арістотеля і Теофраста.

Першого вважають засновником зоологічної систематики, другого — ботанічної. Така увага до цієї науки викликана тим, що пізнання навколишнього світу неможливе без класифікації отриманої інформації щодо величезного різноманіття живих істот. Якби не було створено системи упорядкування явищ і наукових фактів, то жоден, навіть найдужчий розум, не зміг би розібратися навіть з кількома тисячами видів живих організмів, тоді як сучасна біологічна наука оперує мільйонами.

Головним прийомом, який при цьому використовують, є групування явищ і фактів за їх подібністю й спорідненістю у систематичні категорії, що розташовані за принципами ієрархії (іл. 46.1).

Формування уявлень про систему органічного світу. Спроби класифікувати різноманіття органічного світу, що здійснювалися в різні часи, суттєво відрізняються. Система, що була розроблена Арістотелем, включала лише 454 види тварин, однак вона не втратила свого значення аж до XVIII ст. Сучасна біологічна систематика оперує кількома мільйонами видів, причому більшість, понад 1,5 млн, припадає на представників класу Комахи.

Засновником сучасної систематики є шведський натураліст Карл Лінней (1707-1778), який описав 4 208 видів організмів.

Теофраст (371-287 рр. до н. е.)

Арістотель (384-322 рр. до н. е.)

Іл. 46.1. Основні систематичні категорії царства Рослини розташовані за принципом ієрархії

Система організмів К. Ліннея та її головна вада. Заслуга К. Ліннея полягає в тому, що він не лише описав багато видів організмів, а й зробив вид ключовою систематичною категорією, вказавши, що це «... це сукупність організмів, подібних між собою, як подібні діти одних батьків, і здатних давати плідне потомство».

Назви видів Карл Лінней запропонував давати так: перше слово означає назву роду, а друге — назву виду, за кожним видом закріплюється латинська назва, що складається із двох слів. Цей підхід застосовують у будь-якій країні, незалежно від місцевих назв тварин чи рослин. Наприклад, заєць білий був Ліннеєм названий Lepus timidus. Слово lepus (заєць) означає рід, a timidus (боягузливий) — вид (іл. 46.2). Інший видатний натураліст Петер Паллас (1741-1811) згодом описав ще один вид зайців — заєць сірий (іл. 46.3), якого латиною назвав Lepuseuropaeus, тобто заєць європейський. Назви цих ссавців чітко вказують, що йдеться про два види, які відносяться до одного роду.

Іл. 46.2. Заєць білий

Іл. 46.3. Заєць сірий

Ще одне важливе нововведення К. Ліннея — створення ієрархічної системи супідрядних категорій, яких у нього було всього чотири: вид, рід, ряд і клас. Клас включав кілька рядів, ряд — родів, рід — видів. Таксони більш високого рівня, ніж вид, з того часу називали одним латинським словом. У сучасній систематиці в кожному з царств уже налічують не менше 12 ієрархічно підпорядкованих таксонів. Наприклад, представників типу Хордові класифікують ще й на підтипи, надкласи, підкласи, надряди, підряди тощо. Причиною такої деталізації є необхідність максимально точно відобразити спорідненість організмів.

Система К. Ліннея отримала назву штучної, адже вона базувалася просто на подібності організмів за окремими ознаками. Зараз у біології використовують природну систему, що заснована на філогенетичній спорідненості організмів. її конструюють не лише використовуючи комплекс різноманітних анатомічних ознак чи даних палеонтології, а й насамперед за допомогою досліджень мінливості первинної структури білків і ДНК.

Принципи, на яких базується сучасна система органічного світу.

Перший принцип — система органічного світу повинна бути філогенетичною. Ідея цього принципу, за Ч. Дарвіном, доволі проста: «Всяка дійсна класифікація є генеалогічною», тобто вона має найповніше відображати еволюційні зв'язки між організмами. На відміну від штучних систем, яких може бути безліч, природна система, що базується на спорідненості організмів, — одна-єдина, й до неї прагнуть усі систематики.

Другий принцип — принцип ієрархічності, згідно з яким систематичні категорії, які називають таксонами (від грец. таксис — порядок, розташування), більш низького порядку поєднуються в категорії більш високого порядку. При цьому таксони низького порядку характеризуються специфічними особливими ознаками, а високого порядку — загальними об'єднувальними.

Третій принцип — усі назви й опис нових таксонів повинні даватися за суворими правилами, які чітко прописані в спеціальних міжнародних кодексах біологічної номенклатури, що мають у біології силу закону.

Недотримання кодексу призводить до того, що той самий вид, рід, родина організмів можуть мати різні назви, і вчені просто перестануть розуміти, про який біологічний об'єкт ідеться. Важливим є правило пріоритету, згідно з яким перша назва, зроблена з дотриманням правил Кодексу, є основною, усі наступні — це лише синоніми.

Система органічного світу за уявленнями сучасних біологів. Незважаючи на досягнення в царині побудови природної системи органічного світу, її вдосконалення є безперервним і, мабуть, нескінченним процесом. З кожним роком стають відомі все більше видів сучасних і викопних організмів, а це спричиняється не лише до появи нових родів, родин, рядів, а й навіть класів і типів. З'ясовано, що межі між царствами еукаріотів не такі вже й чіткі, тобто існує безліч різноманітних організмів, які одночасно мають ключові ознаки рослин і тварин або тварин і грибів. Згадаймо: добре відома нам евглена зелена може живитися як тварина або як рослина.

Зараз усі живі організми поєднують в імперію Клітинні, оскільки загальною особливістю їхньої будови є клітинна структура. Імперію поділяють на два надцарства: Доядерні, або Прокаріоти, та Ядерні, або Еукаріоти (іл. 46.4).

Іл. 46.4. Схема класифікації живих істот на рівні царств

Основним критерієм, за яким організми поділяють на ці дві більші групи, слугує будова клітини. Для еукаріотичних організмів характерна наявність у цитоплазмі великого числа органел, відсутніх у прокаріотів, а генетичний апарат сформований у вигляді ядра, у якому перебувають хромосоми.

Надцарство Доядерні зазвичай поділяють на дві групи: царство Археї та царство Еубактерії. До першого відносять примітивно побудовані навіть для бактерій одноклітинні істоти. Вважають, що археї дуже давні організми, які з'явилися на Землі ще в часи виникнення життя — 3,5 млрд років тому. Побутує думка, що археї — це наймасовіші організми, що колись існували на Землі.

Надцартво Ядерні поділяють на три царства.

Царство Рослини — нерухливі фотосинтезуючі організми, клітини яких мають щільні оболонки й постійну форму, у цитоплазмі обов'язково містяться пластиди, зокрема зелені — хлоропласти.

Царство Тварини — рухливі гетеротрофні організми, їхні клітини позбавлені фотосинтетичного апарату й щільних клітинних оболонок, а тому вони можуть легко й швидко змінювати свою форму.

Царство Гриби. На перший погляд, ці організми поєднують у собі особливості рослин і тварин. У них щільна клітинна оболонка, вони, як і рослини, нерухомі, подібно до рослин вони розмножуються спорами. Однак за хімічним складом своїх клітин і гетеротрофним способом живленням вони більше схожі на тварин. Та в грибів є свої особливості, головна з яких — унікальна клітинна будова. Тіло грибів складається з однієї гігантської багатоядерної клітини, що може бути поділена на відсіки, тому про гриби неможливо чітко сказати — це одноклітинні, колоніальні чи багатоклітинні організми. Важко стверджувати й те, чи є організм грибів гаплоїдним, чи диплоїдним, адже батьківські ядра не зливаються і в кожному відсіку гігантської клітини у вищих грибів міститься по два ядра (іл. 13.2), одне з яких походить від материнської, а інше — від батьківської особини.

Одним з найголовніших завдань біологічної науки є створення системи органічного світу, завданням якої є упорядкування всього різноманіття видів живих організмів шляхом класифікації за принципом їх спорідненості у систематичних категоріях, які розміщені за ієрархією.

Умови успішного запам'ятовування

 

Мимовільна увага – виникає спонтанно, без зусиль свідомості, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.

 

 Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах

і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності.

 

Умовами успішного запам'ятовування є:

– виокремлення в ньому смислових одиниць; – розуміння тощо. ... Смислове (логічне) – опирається на розуміння суті матеріалу. Умовами успіху довільного запам'ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запам'ятовування тощо. 

  Умови успішного запам'ятовування

1.     Запам’ятовуйте на свіжу голову. 2.     Декілька разів прочитайте матеріал,спочатку про себе,а потім вголос. 3.     Чітко визначайте тему і суть запам’ятовуваного. 4.     Усвідомлюйте матеріал,намагайтеся зрозуміти його. 5.     Якщо одразу складно сприймати весь матеріал,розбийте його на частини. 6.     Якщо можливо складайте план(простий або складний). 7.     У плані записуйте такі тези,які швидко наведуть вас на думку. 8.     Складайте опорні схеми,таблиці. 9.     Якщо ви малюєте, то робіть замальовки. 10.  Запам’ятовуючи матеріал будуйте асоціації,спів ставляйте матеріал,що хочете  запам’ятати з уже відомим. 11.  З’ясуйте для себе наскільки вивчаєме для вас важливе,значиме. 12.  Обов’язково переказуйте вголос те,що вивчаєте. 13.  Рахуйте кількість підглядань і намагайтеся зменшити їх. 14.  Пам’ять любить різноманіття. Чергуй вивчення гуманітарних наук з точними. 15.  Якщо довго не можеш щось запам’ятати,попроси когось прочитати тобі вголос  або пояснити. 16.  Утворюйте смислові фрази з початкових букв. 17.  «Фотографуйте» очима заучуваний матеріал.Відтворивши в пам’яті якусь  частину,згадаєтеся і інша. 18.  Опрацювавши параграф з біології,вивчи невеличкий вірш О.Блока. 19.  Вивчений матеріал повторюй,адже пам’ять відсіює те,що не повторюється індивідом. 20.  Вчи заздалегідь,бо пам’яті потрібен час для закріплення матеріалу.  Використані джерела  https://sites.google.com/site/vcitelporadnik1010/home/rozvitok -voli/umovi-uspisnogo-zapam-atovuvanna

 

Безпека на дорогах. Правила для мотоциклістів

Правила дорожнього руху для мотоциклістів

Деякими характеристиками мотоцикл подібний до велосипеда, а деякими — до автомобіля. Дізнайся про це більше з такого крост тесту.

• Паркувати мотоцикли без коляски можна у два ряди.
• Дорогою мотоциклісти повинні їхати один за одним.
• Хоч паркування мотоциклів дозволено у два ряди, рух двох мотоциклів поруч (як, до речі, і велосипедів) може створити перешкоди для іншого транспорту.

• Мотоцикл — небезпечний вид транспорту, тому його треба укомплектувати медичною аптечкою і знаком аварійної зупинки.
• Правильно. У разі ДТП мотоцикліст зобов'язаний позначити місце аварії, надати невідкладну медичну допомогу потерпілим, викликати «швидку допомогу» і повідомити ДАІ.
• Велосипедист не має права повертати на дорозі ліворуч чи виконувати розворот. Він повинен доїхати до перехрестя, зійти з велосипеда і перейти з ним на інший бік дороги як пішохід. Водій мопеда має вчинити так само, а мотоцикліст не зобов'язаний цього робити.
• Мопед повертає ліворуч і розвертається як велосипед, а мотоцикл виконує ці маневри як автомобіль.

Правила поводження при переході дороги

• Якщо в зоні видимості немає перехрестя або переходу, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, то переходити проїжджу частину необхідно тільки кроком, не поспішаючи, по прямій, перпендикулярній до тротуару. При цьому треба бути дуже обережними: оцінити відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість, переконатися у відсутності небезпеки і не створювати перешкод іншим учасникам дорожнього руху;
• забороняється переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо на дорозі є роздільна смуга або дорога має чотири смуги і більше для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлені огорожі;
• переходити проїжджу частину дозволяється тільки по підземних, наземних і надземних пішохідних переходах (типи переходів), які бувають регульовані і нерегульовані (види переходів), позначених лініями дорожньої розмітки «зебра» або дорожніми знаками «Пішохідний перехід» (на голубому фоні квадратного знака намальована людина, яка або переходить по «зебрі» дорогу — пішохідний перехід по дорозі, або піднімається чи спускається по східцях — надземний і підземний переходи відповідно), а на перехрестях із позначеними переходами — по лініях тротуарів або узбіччю;

• переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися і зупинятися на ній;
• якщо перехід вулиці регулюється світлофором, йти можна тільки на зелене світло або при жесті регулювальника, що дозволяє рух;
• якщо горить жовте або червоне світло — йти не можна, навіть якщо немає машин. При переході на зелене світло необхідно також спостерігати за обстановкою, помічати машини, які в цей момент готуються до повороту праворуч або ліворуч, перетинаючи шлях руху пішоходів;
• перш ніж зійти з тротуару на проїжджу частину з двобічним рухом, необхідно оглянути усю проїжджу частину, упевнившись у повній безпеці початку руху. Подивитися ліворуч і почати перехід, а дійшовши до середини проїжджої частини, подивитися праворуч і завершити перехід;
• пішоходи, які не встигли завершити перехід, повинні бути на острівці безпеки або на лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, вони можуть продовжити перехід тільки тоді, коли переконаються у безпеці подальшого руху;
• при наближенні ТЗ із ввімкненим проблисковим маячком і спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;
• забороняється перетинати шлях ТЗ, що рухаються поблизу, виходити з-за них на проїжджу частину. Особливої обережності слід дотримуватися при обході транспорту, що стоїть поблизу тротуару;
• ніяких розмов під час переходу проїжджої частини провадити не можна, у цей момент ви повинні бути уважними і зібраними;
• очікувати автобуси, тролейбуси, трамваї, автомобілі таксі пішоходи повинні на посадочних майданчиках, а за їхньої відсутності — на тротуарі або узбіччі;

• на трамвайних зупинках, не обладнаних посадочними майданчиками, починати перехід проїжджої частини дороги дозволяється тільки після повної зупинки трамвая. Після виходу із трамвая, якщо рейки прокладено посередині проїжджої частини дороги, пішоходи повинні оцінити обстановку на дорозі, а потім прямувати до тротуару;
• пішоходи-дорослі зобов’язані переводити дітей дошкільного віку через проїжджу частину дороги, тримаючи їх за руку і суворо дотримуючись Правил дорожнього руху.
Одне із головних правил пішоходів — не виходити на проїжджу частину дороги, не переконавшись в особистій безпеці і в тому, що вони не створять небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Відповідно до Закону України про дорожній рух і Правил дорожнього руху пішохід має перевагу над ТЗ при переході проїжджої частини по позначених нерегульованих пішохідних переходах, а також по регульованих переходах за наявності відповідного сигналу світлофора або регулювальника. (використані джерела-http://www.lit.dp.ua/oz/10.html)

Голонасінні

https://youtu.be/_R54BToG6zw 

Соціальне середовище

 

Соціально-психологічні явища починають обумовлюватися і з'являтися тоді, коли виникає взаємодія особистості, групи і соціального середовища. Що таке соціальне середовище? Це все те, що оточує кожного з нас в його звичайної соціального життя. Соціальне середовище - об'єкт психічного відображення, яке саме по собі є опосередкованим або неопосередковано результатом праці.

Людина — істота суспільна. Соціальне середовище (мал. 52) суттєво впливає на рівень її здоров’я і благополуччя.

У здоровому суспільстві існують можливості для розвитку і самореалізації особистості, людям гарантовано нормальні житлові умови, доступ до високоякісної освіти і медичного обслуговування.

У нездоровому соціальному середовищі — навпаки. Небезпечна криміногенна ситуація, легкодоступність наркотиків, необмежена комерційна реклама, пропаганда хибних цінностей і насилля у ЗМІ — ось деякі ознаки такого соціального середовища.

Мал. 52. Елементи соціального середовища

1. Об’єднайтесь у дві групи. Назвіть елементи соціального середовища вашого населеного пункту, які:

• група 1: сприяють здоров’ю і безпеці людей (сучасна лікарня, безперебійна робота комунальних служб, міліції...);
• група 2: загрожують їхній безпеці і здоров’ю (немає комунальних зручностей, не вивозять сміття, ввечері небезпечно ходити вулицями...).

2. Проаналізуйте, чи виконується у вашому населеному пункті закон про обмеження реклами тютюнових та алкогольних виробів. Чи є поблизу вашої школи кіоски, де продають сигарети та алкоголь?

3. Проголосуйте, чи вважаєте ви свій населений пункт (мікрорайон) здоровим і безпечним соціальним середовищем.

Соціальне середовище і права дитини

Досягти високого рівня благополуччя можна лише тоді, коли суспільство створює можливості для реалізації фундаментальних прав людини і особливо прав дитини.

Оцініть можливості для реалізації ваших прав на:

• турботу і захист;
• високоякісну освіту;
• всебічний розвиток своїх здібностей;
• медичну допомогу;
• вільне висловлення думок;
• інформацію;
• захист від жорстокості, дискримінації і насилля.

Для цього намалюйте в класі умовну лінію і для оцінки кожного права оберіть своє місце на ній. З одного боку стануть ті, хто думає, що вони мають широкі можливості для реалізації свого права (наприклад, на медичну допомогу), а з другого — ті, хто не бачить таких можливостей. Решта займуть місця посередині ближче до того чи того краю. Бажаючі можуть пояснити свою позицію.

Обговоріть:

• Які ваші права реалізувати найлегше?
• Реалізація яких прав найбільше пов’язана з труднощами?

Держава на захисті прав дітей і молоді

Чимало державних служб стоять на сторожі твого життя і здоров’я. Щойно дитина з’явилася на світ, її підхоплюють турботливі руки лікарів.

Уже за кілька років вона знайомиться з вихователями в дитячому садку, а згодом — зі шкільними вчителями, які спільно з родиною виховують її і допомагають здобути освіту. Можливість всебічного розвитку надають центри позашкільної освіти, музичні, спортивні школи, мистецькі студії, туристичні клуби, соціальні служби для молоді тощо.

Якщо ти потрапив в екстремальну ситуацію, маєш змогу викликати рятувальні служби. Коли хворієш, батьки викликають лікаря. Якщо порушено твої права, можеш звернутися до вчителя, шкільного психолога або зателефонувати в міліцію чи за телефоном довіри.

Всеукраїнська дитяча лінія «Телефон довіри»	0-800-500-21-80
Національна «гаряча лінія» з питань насильства та захисту прав дітей	0-800-500-33-50

Дізнайся адреси і телефони психологічних та соціальних служб, кабінетів довіри, які існують у місті чи селі або в найближчому районному (обласному) центрі.

Клініки, дружні для молоді

Держава усвідомлює особливі потреби підлітків і молоді в інформації, що стосується здоров’я, а також в індивідуальних медичних і психологічних послугах. Тому у столиці та в багатьох обласних центрах України відкривають якісно нові медичні установи — клініки, дружні для молоді (мал. 53).

Тут працює кваліфікований персонал: психолог, гінеколог, дерматолог. Повага і доброзичливе ставлення до підлітків — головний принцип роботи клініки. Ти можеш зателефонувати до клініки, і тобі повідомлять, коли краще приїхати. Усі послуги клініки безкоштовні.

Мал. 53

ЗМІ і здоров’я

Телебачення, фільми, радіо, Інтернет, журнали, газети відіграють важливу роль у нашому житті. Вони є джерелом інформації, впливають на наші цінності, ставлення, рішення і поведінку. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Наприклад, ЗМІ є одним із важливих джерел інформації. Хороші художні та мультиплікаційні фільми, соціальна реклама пропагують справжні цінності і позитивні зразки для наслідування.

• 1. Назвіть фільми (художні та анімаційні), що пропагують позитивні цінності («Форест Гамп», «Вінні-Пух», «Шрек»...).
• 2. Чи знаєте ви, що таке соціальна реклама? Наведіть приклади соціальної реклами, яку ви бачили по телебаченню чи на вулицях вашого населеного пункту.

Негативний вплив ЗМІ

У деяких випадках вплив засобів масової інформації є негативним.

Комерційна реклама. Телебачення, газети, журнали рекламують товари і послуги. Однак реклама завжди показує продукт із кращого боку. Часто його якості перебільшені, іноді — відверто неправдиві. Особливо шкідливою є реклама тютюну та алкоголю.

Пропаганда хибних цінностей. Фільми і реклама нерідко пропагують нездорові споживацькі цінності, під впливом яких люди купують речі, навіть якщо вони їм непотрібні. Наприклад, у тебе може скластися враження, що не можна стати популярним і щасливим без нового мобільного телефону.

Романтизація насилля. Телебачення демонструє привабливі для підлітків рольові моделі (який треба мати вигляд, як поводитись і розв’язувати проблеми), але деякі з цих моделей створюють хибні уявлення про добро і зло та романтизують насилля.

Головний герой бойовиків зазвичай привабливий, сильний і розв’язує всі свої проблеми зброєю чи кулаками. Насилля на екрані постає як частина щоденного життя, і в декого з підлітків складається враження, що життя без насилля нудне і неприродне.

Кров і смерть у фільмах не мають великого значення. Протягом однієї серії можуть загинути сотні людей, але справжніх наслідків цього, як правило, не показано.

У такий спосіб створюється романтичний імідж насилля, і складається враження, що воно є природним елементом нашого життя.

Численні наукові дослідження довели вплив насилля в засобах масової інформації на рівень агресії у підлітковому середовищі.

• Фільми, новини і телепередачі містять у середньому п’ять епізодів насилля на годину.
• Дитячі мультфільми у середньому містять 25 епізодів насилля на годину.
• До закінчення школи середньостатистична дитина бачить на телеекрані 8 тисяч убивств і 100 тисяч актів агресії.

Зменшити цей негативний вплив можна, розвинувши навички критичного мислення. Ми можемо навчитися розрізняти достовірні і недостовірні джерела інформації та обирати для перегляду фільми і телепередачі, які пропагують справжні цінності — любов, дружбу, вірність, повагу.

1. Назвіть фільми, які романтизують насилля («Хрещений батько», «Бригада», «Бандитський Петербург»...).

2. Назвіть мультфільми, які містять сцени насилля і не показують його справжніх наслідків («Ну, постривай!», «Том і Джері»...).

3. Пригадайте одну зі сцен насилля, яку нещодавно бачили на телеекрані. Проаналізуйте її за таким планом:

• Чи могло це статися в реальному житті?
• Чи був кращий спосіб розв’язати цю проблему?
• Чи показано у фільмі справжні наслідки насилля: біль, страждання, каліцтво, безпомічність, місяці реабілітації, горе рідних?

Разом із батьками проаналізуй телевізійну програму. Склади рейтинг телепередач, які подобаються найбільше і найменше. Поясни свій вибір.

До наступного уроку постарайся переглянути фільм «Велетень», знятий режисером Пітером Челсоном на студії Мірамакс Фільм у 1998 році (США).

Соціальне середовище людини є джерелом багатьох благ для її життя і здоров’я. Водночас воно може бути і джерелом небезпек.

Держава стоїть на сторожі життя і здоров’я дітей та молоді. У разі небезпеки чи порушення твоїх прав ти можеш звернутися до рятувальників, правоохоронних органів або за телефонами довіри.

Численні наукові дослідження довели, що романтизація насилля у ЗМІ підвищує рівень агресії у підлітковому середовищі.

Для протидії цьому негативному впливу треба розвивати навички критичного мислення та обирати для перегляду фільми і телепередачі, що пропагують справжні цінності.Усі люди, що оточують тебе, стосунки з ними — це соціальне середовище.

Твій соціальний захист і здоров’я

Дорослі піклуються про тебе, дбають про твоє здоров’я і життя

З друзями маєш спільні інтереси, весело проводиш час

Учителі навчають і дбають про твою безпеку в школі

Багато людей працюють для твого інтелектуального розвитку

Журналісти та фотокореспонденти знайомлять тебе з різними подіями

Правоохоронці дбають про безпеку, додержання законів у твоєму населеному пункті

Місцева влада дбає про добробут у твоєму населеному пункті

У Верховній Раді приймають закони і забезпечують додержання прав усіх громадян

Доброзичливе спілкування з оточуючими, додержання правил поведінки в суспільстві, додержання законів зумовлюють безпечне життя, сприяють здоров’ю. Ти почуваєшся щасливим і захищеним.

Але в соціальному середовищі теж існують небезпеки, зокрема кримінальні: крадіжки, пограбування, шахрайство, хуліганство, здирництво, тілесні ушкодження, вбивство. Кримінальні злочини караються за законом.

Не забувай, що ти сам можеш убезпечитися і значно знизити ризик стати жертвою правопорушників.

Щоб не потрапити в небезпечну ситуацію, слід діяти за формулою безпеки.

Як захистити власну оселю

Як захистити від крадіжки велосипед

Як захистити від крадіжки мобільний телефон

Завжди слід пам’ятати, що власне здоров’я і життя дорожчі, ніж блискучий метал із колесами або пластмаса з мікросхемою всередині. Тому насамперед убезпеч себе, а не велосипед чи телефон.

Щоб убезпечити власне майно від крадіжки, слід набувати навичок безпечної поведінки.

Треба пам’ятати, що в місцях великого скупчення людей злочинцям легше втекти в натовпі. У малолюдних місцях у разі скоєння злочину постраждалому важко розраховувати на допомогу. Увечері ризик для особистої безпеки в таких місцях значно підвищується. Щоб не потрапити в небезпечну ситуацію, треба бути обережним, зосередженим, обачливим. Обачлива поведінка зменшує ймовірність потрапити в кримінальну ситуацію.

Місця великого скупчення людей

Вокзали

Місця відпочинку

Ринки, магазини

Громадський транспорт

• стежити за особистими речами;
• не залишати гроші і документи в кишенях верхнього одягу;
• не показувати ніколи і нікому, скільки маєш грошей;
• сумку, рюкзак носити через плече, міцно притискаючи до себе або перед собою;
• не сідати в чужий автомобіль з незнайомцем;
• оминати компанії, особливо ті, де п’ють алкогольні напої;
• не говорити на вулиці довго та голосно по мобільному телефону;
• не ходити в навушниках;
• оминати малолюдні, погано освітлені місця, парки, двори;
• увечері йти подалі від кущів, невисоких стін, під’їздів;
• повідомити дорослих про місце перебування, час повернення, обговорити безпечний зворотний шлях;
• не заходити до під’їзду чи ліфту, якщо позаду йде незнайомець.

Малолюдні місця

Лісопарки, парки

Пустири, недобудови

Під’їзди

Ліфти

Запам’ятай, куди звернутися по допомогу й підтримку.

Відділ міліції

Магазин

Пожежна частина

Пошта

Банк

Поліклініка

Не соромся попросити людей про допомогу.

Висновок

Соціальне середовище впливає на твоє здоров’я і безпеку. Навички безпечної поведінки допоможуть уникнути кримінальних небезпек. Обачлива поведінка, уважність, обережність, додержання порад щодо захисту власного майна убезпечать твої речі від крадіжки.