https://www.calameo.com/books/0019927461b694290c023
Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції
Пригадайте, які часові етапи характерні для всіх біологічних систем. Де розвивається зародок у ссавців?
Індивідуальний розвиток людини. З розмноженням тісно поєднаний процес індивідуального розвитку людини, який передбачає взаємопов’язані кількісні та якісні перетворення організму.
В індивідуальному розвитку (онтогенезі) розрізняють ембріональний і постембріональний періоди. Ембріональний розвиток триває від утворення зиготи до народження дитини, постембріональний розвиток розпочинається після народження людини та завершується її смертю. Для кожного періоду характерна низка послідовних анатомічних, фізіологічних і біохімічних змін.
Ембріональний період розвитку людини відбувається в організмі жінки. Вам уже відомо, що стан жінки в цей період називають вагітністю. У нормі ембріональний розвиток людини триває в середньому 280 днів. У перші вісім тижнів ембріонального розвитку ненароджену дитину називають зародком, з 9 тижня — плодом.
Розвиток зародка. Запліднена яйцеклітина (зигота), просуваючись по матковій трубі, ділиться, перетворюючись на багатоклітинний зародок. На четверту добу, коли зародок потрапляє в порожнину матки, поділ клітин стає інтенсивнішим. Зародок набуває форми міхурця з порожниною всередині. У міхурці виділяють зовнішній і внутрішній шари (іл. 158).
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ЛЮДИНИ, або ОНТОГЕНЕЗ, — розвиток організму, який триває від утворення зиготи до природної смерті.
Іл. 158. Розвиток зародка: 1 — запліднення; 2-5 — поділ зиготи; 6 — утворення в зародка внутрішнього та зовнішнього шару; 7 — вростання зародка в слизову оболонку матки
Клітини зовнішнього шару зародка виділяють ферменти, які розчиняють слизову оболонку матки. На 7-8 добу після запліднення відбувається процес вростання зародка в слизову оболонку матки (іл. 158). Після проникнення в стінку матки зародок швидко росте й розвивається. У нього поступово утворюються три зародкові листки (ектодерма, мезодерма й ентодерма), що дають початок тканинам й органам.
У чотиритижневого зародка (завдовжки 4-5 мм) уже сформована нервова трубка, що дає початок спинному та головному мозку; хорда, з якої розвивається хребет; кишка; серце. У 8 тижнів у зародка (завдовжки 2,5 см, маса 12 г) сформовані зачатки всіх майбутніх органів; він починає рухатись, хоча матір і не відчуває цих рухів (іл. 159).
Іл. 159. Зародок людини: а — 4 тижні; б — 6 тижнів; в — 7 тижнів; г — 8 тижнів
Плацента та її функції. Під час розвитку зародка утворюються оболонки, що вкривають його з усіх боків. Зовнішня оболонка має безліч ворсинок. Ворсинки тієї частини зовнішньої зародкової оболонки, яка обернена до стінки матки, дуже розростаються і розгалужуються, занурюючись у слизову оболонку матки, густо пронизану кровоносними судинами. Ця ділянка оболонки бере участь в утворенні плаценти (іл. 160). Як вам уже відомо, плацента, або дитяче місце, — це орган, що зв’язує плід з організмом матері під час ембріонального розвитку.
Через плаценту плід отримує від материнського організму поживні речовини й кисень, виводить кінцеві продукти обміну речовин. Крім того, плацента захищає плід від проникнення токсичних речовин і більшості хвороботворних мікроорганізмів. Через неї від матері до плоду потрапляють антитіла.
Плід з’єднується з плацентою за допомогою пуповини — сполучнотканинного канатика, у якому проходять судини: пуповинна вена та дві пуповинні артерії, що закінчуються системою капілярів.
Іл. 160. Будова плаценти
Кров матері та плода не змішується; обмін речовинами відбувається через систему капілярів у плаценті. Пуповинні артерії відводять венозну кров від плаценти до організму матері, а пуповинна вена приносить до плода через плаценту артеріальну кров з поживними речовинами.
Розвиток плода. Плід, що розвивається в матці, міститься в особливих плідних оболонках, які утворюють мішок, заповнений навколоплідними водами. Вони виконують функцію механічного захисту плода. Навколоплідні води заповнюють простір між плодом і внутрішньою плодовою оболонкою. Вони дають змогу плоду вільно рухатися в мішку, забезпечують захист від зовнішніх ушкоджень та інфекцій, сприяють його розвиткові та нормальному перебігу пологів (табл. 10).
Таблиця 10
Розвиток плода
12 тижнів | 16 тижнів | 28 тижнів | 40 тижнів |
Плід набуває вигляду, подібного до людини, але голова його дуже велика. Усі основні внутрішні органи сформовані, завершується формування вушних раковин, повік. Зачатки статевих залоз диференціюються на чоловічі та жіночі. Довжина — 9 см, маса — 18 г | Сформовані статеві органи; тіло вкрите тонким пушком. Починається окостеніння черепа. Формується м’язова система. Плід набуває здатності до енергійних рухів. Довжина — 16 см, маса — 140 г | У плода пробуджуються відчуття, він уже здатний чути, з’являється смак, плід може смоктати пальці. Довжина — 35 см, маса — 1,3-1,4 кг | Зрілий плід, готовий до життя поза організмом матері. Довжина — 50 см, маса — 3—4 кг |
В ембріональному розвитку людини виділяють критичні періоди — періоди підвищеної чутливості зародка та плода до дії чинників середовища. Це періоди запліднення, вростання зародка в слизову оболонку матері, формування нервової трубки, хорди й плаценти, пологи. Плід надзвичайно чутливий до недостатнього постачання його киснем і поживними речовинами, до охолодження, перегрівання, дії різних хімічних речовин та інфікування. Зокрема, потрапляння в кров плода лікарських речовин, алкоголю, нікотину, наркотиків та інших отруйних речовин, деяких вірусів, бактерій, одноклітинних паразитичних організмів, які можуть бути в тілі матері, може спричинити уповільнення розвитку, появу різних аномалій, загибель плода.
Онтогенез. Ембріональний період розвитку. Зародок. Плід. Плацента. Пуповина
У 1971 р. ВООЗ виділила поняття TORCH-синдром. Ця абревіатура стосується внутрішньоутробних інфекцій, які найчастіше трапляються: Т — токсоплазмоз, О — сифіліс, гепатити, стрептококи та інші вірусні й бактеріальні інфекції, R — краснуха, С — цитомегаловірус, Н — герпес). Висловте своє ставлення до проблеми здорового способу життя як необхідної умови народження здорової дитини.
джерело-https://uahistory.co/pidruchniki/mischuk-biology-8-class-2016/65.php
Задорожний - Нова програма
§ 52. Ембріогенез людини. Чинники, що впливають на процеси росту й розвитку людини
Як розмножуються ссавці? Що таке зигота? Що таке ембріон? Чому в людини таке тривале дитинство? Які фактори можуть впливати на розвиток живих організмів?
Онтогенез і чинники, що на нього впливають
Онтогенез людини — це індивідуальний розвиток організму від моменту зародження до природної смерті. Термін «онтогенез» був запропонований німецьким ученим Е. Геккелем (1866 р.).
В основі онтогенезу певного організму лежить процес послідовної та необоротної реалізації його спадкової інформації. На реалізацію цієї інформації (і, відповідно, на перебіг онтогенезу) може впливати багато різних чинників. До них відносять умови навколишнього середовища, нейрогуморальну та гормональну регуляцію тощо.
Ембріональний період розвитку
Ембріональний (зародковий) період триває від моменту утворення зиготи до народження дитини (мал. 52.1). Він поділяється на три підперіоди: початковий (перший тиждень), зародковий (2-8 тижні) і період розвитку плоду (з 9 тижня до народження). У цей період з однієї клітини формуються всі тканини й системи органів організму (мал. 52.2).
Мал. 52.1. Ембріональний розвиток людини
Мал. 52.2. Диференціація клітин під час утворення тканин
Зародковий розвиток людини має декілька етапів: дроблення, утворення зародкових листків і оболонок, утворення тканин (гістогенез) і органів (органогенез). Через чотири-п’ять днів після запліднення одношаровий зародок з порожниною всередині потрапляє до порожнини матки. Після цього він занурюється в її слизову оболонку й прикріплюється до неї. Цей процес називається імплантацією.
На наступному періоді внутрішньоутробного розвитку формуються три зародкові оболонки, які утворюються із частини клітин зародка. Зовнішня оболонка має ворсинки з капілярами, через які зародок живиться й дихає. Внутрішня оболонка тонка й прозора, вона утворює міхур, порожнина якого заповнена плідною рідиною, що захищає зародок від механічних ушкоджень. Зовнішня й середня оболонки беруть участь в утворенні плаценти разом зі слизовою оболонкою матки.
На 10-14-й день після запліднення формуються зародкові листки, з яких потім утворюються всі органи й тканини.
У процесі розвитку частини зародка взаємодіють між собою. Така взаємодія є причиною так званої ембріональної індукції. Суть цього явища полягає в тому, що у певних ділянках зародка функціонують так звані клітини-організатори. Ці клітини виділяють певні сигнальні молекули, які й викликають диференціацію прилеглих клітин у відповідні органи й тканини. Якщо такі клітини-організатори вилучити або перенести в іншу частину зародка, то розвиток звичайних клітин цієї зони зародка піде зовсім іншим шляхом.
Плодом називають організм, починаючи від 9-го тижня внутрішньоутробного розвитку й до моменту народження. Плід має своє навколишнє середовище, яке складається із зародкових оболонок, навколоплідних вод і пуповини. Пуповина — це шнуроподібний орган, що відходить від плаценти і з’єднує плід з материнським організмом.
Постембріональний період
(мал. 52.3). Його можна розділити на кілька етапів, тривалість яких відрізняється у чоловіків та жінок.
У житті людини виділяють такі вікові періоди:
• Період немовляти (перші 10 днів): відбувається перебудова організму, що зумовлена адаптацією до життя поза організмом матері. Руйнуються структури, пов’язані з обміном речовин через плаценту.
• Грудний період (10 днів — 1 рік) характеризується найвищими в постембріональному періоді темпами росту й розвитку всіх систем органів, а також зміцненням опорно-рухового апарата, формуванням великої кількості умовних рефлексів.
• Раннє дитинство (1-3 роки): спостерігаються високі темпи росту й розвитку всіх систем органів; початок самостійних активних рухів; перехід на харчування дорослою їжею; розвиток молочних зубів; початок використання мовлення. У кінці періоду темпи росту вповільнюються.
• Перше дитинство (4-7 років): уповільнюються темпи росту; відбувається активне накопичення інформації про навколишній світ; формуються вміння та навички, необхідні для самостійної життєдіяльності; розвиваються постійні зуби.
• Друге дитинство (8-12 років у хлопчиків, 8-11 років у дівчаток): відносно невисокі темпи росту; продовжується активне накопичення інформації про навколишній світ та формування вмінь і навичок, необхідних для самостійної життєдіяльності.
Мал. 52.3. Постембріональний розвиток чоловіків і жінок
• Підлітковий період (13-16 років у хлопців, 12 15 років у дівчат): початок періоду статевого дозрівання; різке збільшення темпів росту; суттєві гормональні перебудови в організмі; початок функціонування статевих систем.
• Юнацький період (17-21 рік у хлопців, 16-20 років у дівчат): завершення періоду статевого дозрівання; зменшення темпів розвитку та закінчення росту тіла; статеві системи виходять на нормальний режим функціонування.
• Зрілий вік (перший період — 22-35 років у чоловіків, 21-35 років у жінок): найбільш продуктивний період життя; розвиток здібностей досягає найвищого рівня, робота всіх систем організму є найбільш ефективною.
• Зрілий вік (другий період — 36-60 років у чоловіків, 36-55 років у жінок): дуже продуктивний період; досить високі фізичні можливості поєднуються з багатим досвідом і дозволяють досягати найвищих результатів. У кінці періоду спостерігається поступове згасання функцій репродуктивної системи.
• Похилий вік (61-74 роки у чоловіків, 56-74 роки у жінок): стан організму суттєво залежить від особливостей способу життя, яке людина вела в попередні періоди. Репродуктивні функції у чоловіків продовжують згасати, у жінок припиняються взагалі.
• Старечий вік (75-90 років): в організмі відбуваються структурні, функціональні та біохімічні зміни, які значною мірою обмежують його можливості.
• Довгожительство (більш ніж 90 років): в організмі тривають структурні, функціональні та біохімічні зміни, які обмежують його можливості.
Отже, тепер ви знаєте
1. Що таке онтогенез? 2. Які періоди розвитку виділяють у людини? 3. Які процеси відбуваються під час ембріонального розвитку? 4. Навіщо потрібні зародкові оболонки? Як вони взаємодіють між собою? 5*. Які процеси відбуваються під час постембріонального розвитку?
Біологія. 8 клас. Базанова
§ 56. Вагітність. Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції
Ембріональний розвиток. Ембріональний розвиток (мал. 56.1) починається з утворення зиготи й закінчується народженням дитини. Він триває 40 тижнів, і за цей час з однієї клітини виростає організм, який складається з мільярдів спеціалізованих клітин.
Формування зародка починається ще в матковій трубі. У ній відбувається поділ зиготи, діляться й клітини, які утворилися внаслідок цього. Так формується багатоклітинний зародок, що складається з диплоїдних клітин. Через деякий час клітини ембріона спеціалізуються: одні з них утворюють його оболонки, які забезпечують умови існування зародка, інші формують тканини й органи нового організму.
Мал. 56.1. Ембріональний розвиток людини. Зигота (а); 1-й тиждень (б); 6-й тиждень (в)
Протягом 6-9 днів зародок рухається до матки. У цей час він росте й розвивається, використовуючи запас поживних речовин яйцеклітини. У матці відбувається імплантація — проникнення ембріона у внутрішній шар її тканин, до якого він прикріплюється виростами своєї зовнішньої оболонки. Після цього ембріон починає отримувати поживні речовини з організму матері.
На четвертому тижні розвитку в ембріона, довжина якого становить близько 2 мм, вже є серце, кровоносні судини, зачатки органів чуттів, нервової системи тощо.
Мал. 56.2. Пуповина і плацента: 1 — пуповина; 2 — плацента; 3 — пупкові артерія й вена; 4 — оболонка ембріона; 5 — капіляри кровоносної системи ембріона; 6 — капіляри тканин стінки матки; 7 — тканини стінки матки
Клітини внутрішньої оболонки продукують навколоплідну рідину. Вона створює середовище, у якому ембріон може рухатися, оберігає його від трясіння, стискання. Оболонки ембріона й навколоплідна рідина утворюють навколоплідний міхур. Зародок росте, збільшується й навколоплідний міхур, що поступово заповнює матку, яка й сама росте й розтягується.
Оболонки ембріона разом із тканинами матки в місці імплантації формують плаценту — орган обміну речовинами між кровоносними системами ембріона й матері (мал. 56.2). Капіляри ембріона проростають у вирости його зовнішньої оболонки. Вирости проникають у тканини матки, руйнують її капіляри й формують численні заглиблення. Вони заповнюються материнською кров’ю, яка оточує капіляри ембріона. Через їхні стінки в плаценті відбувається обмін речовинами між кров’ю матері та кров’ю ембріона.
Закладання майже всіх органів зародка закінчується на восьмому тижні, він може рухатися й набуває форми тіла людини. Із цього часу зародок називають плодом. Далі зміни його організму пов’язані з ростом органів і вдосконаленням їхніх функцій.
Вагітність. Вагітність — це стан організму жінки, який настає після запліднення яйцеклітини і триває протягом усього періоду ембріонального розвитку дитини, тобто близько 9 місяців. Під час вагітності утворюється унікальна система дитина-мати, завданням якої є забезпечення росту й розвитку ембріона. Провідна роль у цій системі належить організму матері: він постачає плоду речовини, необхідні для життя, отримуючи від нього кінцеві продукти метаболізму.
Щоб обмін речовинами між матір’ю й ембріоном у плаценті був повноцінним, в організмі матері відбувається перерозподіл крові. У материнській складовій плаценти проростають додаткові капіляри, якими протікає майже 10 % крові матері. У ній підвищується кількість еритроцитів, які мають забезпечити потребу ембріона в кисні. Матка, збільшуючись, діє на діафрагму й утруднює глибокий вдих, тому дихання жінки частішає. Нирки матері обслуговують два організми, тому кількість нефронів, що працюють одночасно, збільшується; їхня діяльність стає більш напруженою. Імунна система підвищує вироблення факторів імунітету, щоб захистити дитину. Збільшуються молочні залози, готуючись до вигодовування дитини молоком після народження.
Змінюється й робота ендокринної системи. Статеві залози зменшують вироблення естрогенів, блокуючи дозрівання фолікулів. Жовте тіло продовжує секрецію прогестерона: як наслідок, певний час нарощуються тканини в матці, а менструації припиняються. Стають активнішими паращитоподібні залози, оскільки формування скелета ембріона потребує Кальцію, який постачає йому організм матері.
Пологи. Як народжується дитина? Вагітність жінки закінчується із завершенням ембріонального розвитку плода. Відбуваються пологи (мал. 56.3), дитина залишає організм матері й розпочинає життя в новому середовищі. Пологи починаються внаслідок впливу гормона гіпофіза окситоцину на гладенькі м’язи стінки матки, що спричинює їх скорочення. Пологам передує вихід слизової пробки, яка закривала шийку матки під час вагітності. Шийка розкривається: її діаметр збільшується до 10 см. Стінки навколоплідного міхура розриваються, і навколоплідні води витікають через піхву назовні.
Мал. 56.3. Етапи народження дитини (а, б); відділення плаценти (в)
Скорочення стінок матки посилюються, і плід просувається до шийки матки, а потім у піхву. Зазвичай плід виштовхується голівкою вперед. Протягом кількох хвилин після народження дитина залишається зв’язаною пуповиною з організмом матері. Після того як припиняється пульсація судин пуповини, її перерізають. Одразу після народження дитина робить свої перші вдих і видих — починає працювати її дихальна система. Саме під час першого видиху й лунає крик новонародженого.
За 10-15 хвилин після виходу плода матка знову різко скорочується, і плацента із залишками пуповини відокремлюється від стінки матки й виходить з організму жінки. На цьому пологи завершуються.
1. Знайдіть у тексті аргументи, які доводять, що в забезпеченні умов розвитку зародка беруть участь і структури організму матері, і структури організму ембріона. Дізнайтеся, що з'ясував ваш товариш.
2. Обговоріть, на які запитання можна знайти відповіді в частині тексту «Вагітність». Складіть чотири такі запитання.
3. Виокремте в тексті опис послідовності подій, що відбуваються під час пологів. Занотуйте їх за допомогою ключових слів: гіпофіз — гормон окситоцин — ... .
Ембріональний період розвитку, його етапи
Виділяють такі етапи ембріонального розвитку: а) запліднення - утворення зиготи; б) дроблення - утворення бластули; в) гаструляція – утворення зародкових листків; г) гісто та органогенез – утворення тканин і органів зародка.
При личинковій формі онтогенезу ембріональний період починається з утворення зиготи і закінчується виходом із яйцевих оболонок. При неличинковій формі онтогенезу ембріональний період починається з утворення зиготи і закінчується виходом із зародкових оболонок. При внутрішньоутробній формі - ембріональний період починається з утворення зиготи і продовжується до народження.
Зауважимо, що періодизація - це умовний поділ єдиного процесу для зручності його вивчення, а насправді індивідуальний розвиток - це неперервний процес і одна його стадія непомітно і плавно переходить у наступну.
У результаті запліднення (рис. 1.153) утворюється зигота - початкова стадія розвитку нового організму. Стадія зиготи триває від кількох хвилин до кількох годин. У деяких видів тварин вже в зиготі здійснюється інтенсивний синтез білка, матрицею якого на початкових стадіях є власна ІРНК яйцеклітини. У цей же час з'являється яскраво виражена двобічна симетрія. У жаби, наприклад, точка, в якій спермій проник в яйцеклітину, якраз і визначає площину симетрії зародка і положення майбутньої дорсальної губи бластопора. Встановлено, що в зиготі ссавців і людини до початку наступної стадії ембріогенезу також відбувається диференціювання і переміщення ділянок цитоплазми, що призводить до двобічної симетрії.
Рис. 1.153. На електронній мікрофотографії видно велику кількість сперматозоонів на поверхні яйцеклітини, але лише один з них може проникнути в цитоплазму.
Наступна стадія ембріогенезу - дроблення. Дробленням називають ряд мітотичних поділів зиготи, між якими немає типової інтерфази: пресинтетичний період Gj - відсутній повністю, а синтетичний S -період дуже короткий і починається ще в телофазі попереднього мітозу. В результаті цього дочірні клітини зиготи (бластомери) не набувають розмірів материнських клітин і з кожним поділом стають все меншими і меншими і, кінець кінцем, результат дроблення - бластула (морула) майже не відрізняється за розміром від зиготи (рис. 1.154).
Рис. 1.154. Дроблення яйцеклітини жаби: 1 - щілина першого ділення.
Дроблення залежно від типу яйцеклітини може бути повним і неповним; рівномірним і нерівномірним; синхронним і асинхронним, але в будь-якому випадку обов'язково закінчується утворенням бластули (від лат. blastos - зачаток, проросток).
У залежності від типу дроблення розрізняють целобластули, амфібластули, дискобластули, стер- робластули. Будова їх завжди однакова. Вони мають стінку (бластодерму), побудовану із бластомерів, і порожнину всередині, яка називається бластоцелем, або первинною порожниною. Стадію бластули проходять зародки всіх типів тварин. Дроблення зиготи людини повне, нерівномірне й асинхронне закінчується утворенням бластоцисти (стерробластули) (рис. 1.155).
Рис. 1.155. Порівняння початкових етапів ембріогенезу ланцетника (ліворуч) і людини (праворуч).
По закінченню періоду дроблення у багатоклітинних тварин настає період утворення зародкових листків - гаструляція. Гаструляція - процес розвитку з одношарового зародка багатоклітинних тварин (бластули) двошарового (гаструли), а в більшості з них - згодом і тришарового.
Гаструляція починається з утворення в бластулі круглого отвору - бластопора (рис. 1.156). При цьому бластоцель зникає, а утворюється нова порожнина - порожнина первинної кишки. Клітини зародка переміщуються, розташовуються у вигляді трьох окремих зародкових листків, або шарів, утворюючи гаструлу.
Рис. 1.156. Скануюча електронна мікрофотографія утворення гаструли:
а - вигляд зсередини; б - вигляд ззовні.
Утворення зародкових листків відбувається у два етапи. Спочатку утворюється рання гаструла, яка має два зародкових листки (ектодерму й ентодерму), а потім пізня гаструла, коли формується третій зародковий листок - мезодерма (рис. 1.155). На першому етапі можливі чотири способи: інвагінація (впинання), як у ланцетника; імміграція (виселення клітин), як у кишковопорожнинних (рис. 1.157); епіболія (обростання), як у жаби, і деламінація (розщеплення) , як у деяких кишковопорожнинних.
Рис. 1.157. Скануюча електронна мікрофотографія утворення гаструли шляхом імміграції:
а - рання гаструла; круглі клітини біля дна бластоцисти втрачають адгезивність до сусідніх клітин і рухаються всередину бластоцисти; б - пізня гаструла.
Другий етап гаструляції передбачає два варіанти: телобластичний і ентероцельний.
Обгрунтована і доведена тотожність зародкових листків у всіх систематичних групах вищих тварин. У людини перший етап гаструляції проходить переважно за типом деламінації, а другий етап - шляхом виселення клітин. На стадії гаструляції зародок імплантується (проникає) у слизову оболонку матки (рис. 1.158).
Рис. 1.158. На схемі зображено етапи ембріогенезу від запліднення до бластули, яка імплантується у стінку матки.
Подальші клітинні поділи, переміщення, ріст та диференціювання зародкових листків призводять до гістогенезу - утворення тканин. При цьому спостерігаються закономірності, притаманні конкретним листкам і тканинам (рис. 1.159).
Рис. 1.159. Утворення тканин і органів із зародкових листків:
1 - головний мозок; 2 - серце; 3 - амніотична рідина; 4 - амніон; 5 - шлунково-кишковий тракт; 6 - шкіра; 7 - спинний мозок; 8 - хоріон; 9 - хвостовий відросток; 10 - пуповина;
11 - трофобласт; 12 - жовтковий мішок.
Процес формування органів називається органогенезом. Гістогенез і органогенез ідуть паралельно і завершуються в основному наприкінці ембріонального періоду.
джерело-https://subject.com.ua/biology/medical/146.html#:
Немає коментарів:
Дописати коментар