Екологічна безпека: поняття, умови забезпечення. Вплив екологічних умов проживання здоров’я людини

 

Екологічна безпека: поняття, умови забезпечення. Вплив екологічних умов проживання здоров’я людини

Безпека (екобезпека) являє собою соціоприродну та наукову реальність, є об'єктом дослідження різних наук (природничих, соціальних, юридичних та ін.), оскільки охоплює складний комплекс взаємозв'язків людини з навколишнім природним середовищем.

Екобезпека — категорія соціальна, притаманна людському суспільству, формується в межах суспільних відносин. Вона має певні правові форми неправового характеру хоча і належить до явищ. Зазначена категорія характеризується, по-перше, як вічна цінність людського суспільства, що грунтується на певній системі гарантій екологічної безпеки співіснування природи і людини. Йдеться про безпеку людини в процесі: взаємодії з природним середовищем, з небезпечними речовинами (радіоактивними, хімічними, токсичними тощо), використання руйнівних або небезпечних технологій і процесів, здійснення різноманітних впливів на довкілля тощо. Вона може бути пов'язана і з не контрольованими людиною процесами (стихійні сили природи).

• По-друге, при забезпеченні екологічної безпеки враховуються закони природи, за якими розвиваються екологічні об'єкти.
• По-третє, екобезпека здійснюється під контролем держави, яка утворює цілу систему спеціальних органів.
• По-четверте, основою правової форми є екологічне право як самостійна правова галузь. Правове забезпечення екобезпеки є одним з основних принципів цього права.

Визначення екологічної безпеки як правової категорії має різне тлумачення в еколого-правовій науці. Вважають, що її сутність полягає в захисті людини і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу; умовах збереження здоров'я людей і забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку; балансі розвитку екосистем; діяльності по захисту життєво важливих екологічних інтересів; в тому, що вона є складовою частиною міжнародної екологічної безпеки тощо. Право екологічної безпеки розглядають як комплексну галузь екологічного права, систему правових норм та інших засобів, які спрямовані на створення правових умов для реалізації суб'єктивного права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та захист його в разі порушення, а також регулювання відносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності з метою запобігання погіршенню екологічної обстановки, виникненню екологічної небезпеки для природних систем, населення, інтересів держави і юридичних осіб та здійснення системи заходів у разі виникнення екологічної небезпеки щодо ліквідації небезпечних наслідків, визначення режиму використання екологічно небезпечних територій і об'єктів, встановлення особливого статусу осіб, що постраждали від негативних наслідків природної стихії чи техногенного впливу, досягнення режиму безпечного існування населення і стану довкілля на місцевому, регіональному, національному і транснаціональному рівнях.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 50) визначає екологічну безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Екологічна безпека розглядається у двох аспектах. Як суб'єктивна категорія вона проявляється у процесі реалізації суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку шляхом регулятивного та охоронного методів. Це право громадян тісно пов'язане з правом на безпечне навколишнє природне середовище для їх життя і здоров'я. З іншого боку — це об'єктивно існуюча система правового забезпечення екологічної безпеки, за допомогою якої регламентується екологічно небезпечна діяльність, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля, попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природних об'єктів і населення.

Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти (незабрудненості), ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян.

Як зазначалося, екобезпека природних об'єктів пов'язана з безпекою громадян у сфері екології. Це є передумовою здійснення природного і невід'ємного права людини на безпечне довкілля.

У термінологічному і змістовому аспектах безпека пов'язана з антонімом «небезпека» і є його зворотною стороною. Безпека — виключення небезпеки або її зменшення до прийнятного ризику для довкілля. У частині 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вказується на попередження погіршення екологічного стану і виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Екологічна небезпека — це сукупна небезпека, діяльність техногенних систем, під впливом яких виникли природні екологічні фактори та негативні природні процеси. У зв'язку з тим, що антропогенне і технічне перевантаження на довкілля постійно зростає, закріплено Перелік видів діяльності і об'єктів, що являють собою підвищену екологічну небезпеку, який зараз містить понад 22 їх види і постійно поновлюється.

Правові, економічні, соціальні, організаційні основи діяльності, пов'язані з об'єктами підвищеної небезпеки і спрямовані на захист довкілля, життя і здоров'я людей від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеженню (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків, визначаються в Законі України від 18 січня 2001 року «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Об'єктами підвищеної небезпеки вважаються такі, на яких використовуються, виготовлюються, переробляються, зберігаються або трансформуються небезпечні речовини чи категорії речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти, які є реальною загрозою виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Екологічно небезпечні види діяльності і об'єкти — це важливі чинники, які потребують розробки оптимальних заходів по забезпеченню екологічної безпеки.

Загальні положення у сфері екологічної безпеки закріплені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Самостійного закріплення в ньому дістав принцип правового забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, який належить до основних принципів екологічного права (ст. 3). Його сутність полягає в тому, що за допомогою правових та інших заходів забезпечується підтримка безпечного стану навколишнього природного середовища для життя та здоров'я громадян, довкілля в цілому.

У поресурсовому законодавстві окремо вирізняються принципи, що забезпечують пріоритет екологічних вимог перед іншими. До них належать: пріоритетність вимог екологічної безпеки; обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів; гарантування екологічно безпечного середовища для життя та здоров'я людей. Відмінною рисою цих принципів від інших є забезпечення підтримання екологічної рівноваги на території України.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» окремо закріплює вимоги екологічної безпеки за видами господарської діяльності у: сільському господарстві, промисловості, транспорті, при розміщенні та розвитку населених пунктів. Згідно зі ст. 58 Закону вимоги екологічної безпеки поширюються повною мірою на військові і оборонні об'єкти, а також на об'єкти органів внутрішніх справ і державної безпеки. Цих вимог повинні також додержуватися при дислокації військових частин, проведенні військових навчань, маневрів, переміщень військ і військової техніки.

Це дає змогу стверджувати, що в сучасних умовах забезпечення екологічної безпеки стало розвивається як самостійний напрямок діяльності держави і суспільства. Тому систему правових приписів у галузі забезпечення екологічної безпеки можна розглядати як самостійний складний правовий інститут в галузі екологічного права.

Нині триває процес удосконалення зазначеного правового інституту. Так, в Основних напрямках державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки передбачається удосконалення законодавства в галузі забезпечення екологічної безпеки шляхом прийняття закону «Про екологічну (природно-техногенну) безпеку».(використані джерела-http://www.lit.dp.ua/oz/11.html)

Пожежна безпека. Причини виникнення та способи гасіння невеликих пожеж.

https://youtu.be/23CbwBN4Bac 

Пам’ятка для дітей з пожежної безпеки

Питання пожежної безпеки для дітей і підлітків дуже важливі, тому, батьки, вихователі дитячих садків і вчителі повинні приділяти належну увагу цьому питанню. Як правило, якщо виникає пожежа, то це трапляється раптово і вогонь поширюється дуже швидко. Не розгубитися в

такій ситуації неможливо, а якщо у дитини не досить знань, як поводитися при пожежі, то ситуація може виявитися плачевною. У цій статті ми будемо говорити про правила і пам’ятках з пожежної безпеки для дітей.

Що таке протипожежна безпека

Вивчення пожежної безпеки і навчання поведінці при виникненні критичної ситуації входить в загальноосвітній курс шкільної програми дошкільних закладів. Кожна мама невпинно повторює своєму малюкові, що сірниками грати не можна. Поступово ці істини закріплюються у мозку дитини, хоча іноді дітям хочеться перевірити, чому ж саме не можна чіпати сірники.

Виховуючи дитину, слід пояснювати йому, які дії можуть призвести до небезпечних ситуацій. Наприклад, деякі види ігор, перебування у небезпечних для життя і здоров’я місцях, можуть стати причиною пожежі.

Говорити з дітьми про пожежну безпеку слід, мало не з пелюшок. Вік 3-4 роки вважається оптимальним для того, щоб розповісти дитині ази пожежної «граматики».

Дитина має розуміти, чому пожежі небезпечні, шкідливий дим, і що гірше, вогонь або дим. Залишатися в палаючій квартирі або як-то (і як саме) з неї вибиратися. Чи варто намагатися гасити пожежу самостійно і кого покликати на допомогу, якщо вдома немає дорослих.

На всі ці питання у дитини повинні бути вичерпні відповіді, дозволяють приймати правильне рішення в критичній ситуації.

Батьки вдома повинні проводити профілактичні бесіди з дітьми на теми протипожежної безпеки. Діти повинні знати, що сірники є необхідним інструментом для розпалювання вогню для приготування їжі, але ніяк не іграшкою. Також важливо, щоб дитина розуміла, що не можна торкатися мокрими руками електричні прилади, що-небудь пхати в розетки, торкатися оголених проводів.

Учні початкових класів повинні вміти:

• визначити «гарячі точки» або вогнища пожежі;
• вміти вибратися з палаючого чи задимленого приміщення;
• вміти покликати на допомогу дорослих;
• вміти викликати пожежну бригаду (правильно назвати адресу, свої координати і контакти).

Для старшокласників також проводяться тематичні класні години, зустрічі з працівниками пожежної частини та МНС. Рекомендується провести уроки у формі орієнтування по план-схеми евакуації при пожежі.

Комплексний підхід до проблеми дозволить дати дітям фундаментальні знання і вміння вести себе в складній ситуації, а також знати правила, які попередять виникнення пожежі.

Старшокласник повинен вміти:

• визначити «гарячі точки» або вогнища виникнення пожежі навколо будинку або в будинку;
• допомогти членам сім’ї вибратися з палаючого чи задимленого приміщення;
• вміти розробити план домашньої евакуації у разі пожежі;
• знати і вміти застосовувати на практиці основні дії з гасіння пожеж одягу та лікування опіків;
• знати і вміти застосовувати на практиці, як підготуватися до сезону лісових пожеж.
  

  Пожежна безпека в побуті

  Дотримання правил пожежної безпеки у побуті пов’язано з використанням електричних побутових приладів, газових пальників і займистих предметів. Для того, щоб уникнути виникнення пожежі вдома, батьки і педагоги повинні пояснити дітям вимоги щодо пожежної безпеки в побуті.

  • Сірники, запальнички та інші предмети, за допомогою яких можна розпалювати вогонь не іграшка. Батьки повинні прибирати їх подалі від дитячих очей, а діти, якщо натрапили на подібні знахідки, ні в якому разі не повинні брати їх в руки.
  • Не можна використовувати переносні електричні обігрівачі для сушіння білизни.
  • Не можна залишати електричні прилади без нагляду, вони можуть стати причиною пожежі.
  • Виходячи з дому, слід перевірити, чи вимкнені чи електричні прилади, газ і світло. Замикання або газова пічка можуть стати причиною загоряння.
  • Під час відключення електрики багато сімей використовують воскові або парафінові свічки для локального освітлення приміщення. Діти з задоволенням спостерігають за танцює язичком полум’я і навіть грають з ним. Слід бути дуже обережними з палаючими свічками, так як незахищене полум’я може легко перекинутися на найближчі предмети і стати причиною загоряння.
  • У квартирах з несправною або старої електричною проводкою не можна користуватися електричними приладами. Не можна перевантажувати стару проводку, оскільки вона може призвести до замикання і займання. Діти повинні знати про це.
  • Розетки слід закривати спеціальними захисними екранами або насадками.
  • Зараз практично у кожного школяра є мобільний телефон. Поясніть дитині, що залишати його на подзарядном пристрої без нагляду дуже небезпечно.
  • 
    

  Всі перераховані вище правила більшою мірою стосуються батьків, оскільки їх обов’язком є забезпечення безпеки дитини. Що ж стосується самих дітей, то в цілях профілактики пожеж вони повинні усвідомити таке:

  • сірниками, свічками, запальничками та іншим грати не можна. Якщо дитиною знайдено що-небудь з перерахованого, він повинен віддати свою знахідку дорослим.
  • вмикати телевізор, комп’ютер, ноутбук без дорослих не можна (мова йде про маленьких дітей, які ще не досить добре освоїли ці гаджети).
  • користуватися будь-якими електричними приладами без дорослих не можна.
  • залишати без нагляду ввімкнені електроприлади не можна.

  Якщо виникла пожежонебезпечна ситуація, то дитина повинна знати такі правила і вимоги:

  • маленьким дітям самостійно гасити пожежу забороняється;
  • у разі пожежі або задимлення приміщення, його слід негайно покинути (вибігти з будинку, квартири). Якщо такої можливості немає, слід вийти на балкон і голосно кликати на допомогу;
  • покликати на допомогу сусідів (якщо батьків немає вдома), повідомити батькам про пожежу;
  • попросити сусідів викликати пожежну бригаду або зробити це самому за телефоном 01;
  • заборонено ховатися в палаючому або задимленому приміщенні під ліжками або в шафах;
  • забороняється користуватися ліфтом під час пожежі, так як він може вийти з ладу із-за пошкодження електропроводки;
  • якщо полум’я перекинулося на одяг дитини, він повинен падати на підлогу і катаючись, гасити її;
  • дим небезпечний не менш вогню, тому для запобігання отруєння чадним газом особа під час пожежі слід прикривати мокрим рушником або серветкою.
  • 
    
  • http://school43.dp.ua/novini/pamyatka-dlya-ditej-z-pozhezhno%D1%97-bezpeki/-

 https://youtu.be/Is0WvRn3ky0

https://youtu.be/MKFSIGhSCjg

Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи

Пригадайте, чим зумовлена поведінка тварин. Наведіть цікаві приклади складної поведінки тварин. Поміркуйте, від чого залежить індивідуальний стиль поведінки людини.

Значення нервової системи для формування поведінки людини. Умови середовища, у якому живе та діє людина, визначають її поведінку. Поведінку розглядають як своєрідну активність людини, спрямовану на задоволення потреб організму, спосіб, у який людина пристосовується до свого оточення.

Вам уже відомо, що пристосувальна діяльність організму до умов довкілля можлива завдяки постійному надходженню в мозок людини інформації про зміни зовнішнього й внутрішнього середовища та її аналізу.

Вищий рівень аналізу інформації в чутливих зонах кори півкуль головного мозку виявляється у психіці, яка характеризує особливості сприйняття світу людиною, її внутрішній світ.

ПОВЕДІНКА — пристосувальна діяльність, що охоплює сукупність дій і вчинків людини у відповідь на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників.

ПСИХІКА (від грец. psyche [психе] — душа) — властивість мозку відображати зовнішній світ у вигляді відчуттів, уявлень, думок, вольових дій тощо.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (ВНД) — діяльність вищих відділів центральної нервової системи, яка забезпечує різноманітні форми пристосування до умов навколишнього середовища.

В основі поведінки лежить певна система реакцій на подразники зовнішнього та внутрішнього середовища — рефлексів. Вони забезпечують взаємодію організму з навколишнім середовищем.

Вчення про вищу нервову діяльність. Ще в XIX ст. у праці «Рефлекси головного мозку» Іван Сеченов висловив гіпотезу про рефлекторний характер діяльності головного мозку. Він виявив зв’язок між найскладнішими проявами поведінки людини (психічними явищами — свідомістю, мисленням) і рефлекторною діяльністю мозку.

На початку XX ст. Іван Павлов розвинув ідеї Івана Сеченова. Він запропонував метод дослідження рефлекторної діяльності людини і тварин — метод умовних рефлексів. Іван Павлов створив учення про вищу нервову діяльність, яке обґрунтовує поведінку людини і тварин. Усю нервову діяльність організму засновник цього вчення поділив на нижчу і вищу.

Під нижчою нервовою діяльністю Іван Павлов розумів рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій організму та його рухової активності. Вищу нервову діяльність учений розглядав як рефлекторну діяльність мозку людини і тварин, що регулює взаємовідносини цілісного організму із зовнішнім світом.

Іван Павлов (1849-1936)

Іван Сеченов (1829-1905)

За своєю сутністю вища нервова діяльність — сукупність умовних і складних безумовних рефлексів, що виробляються в корі та підкіркових структурах головного мозку. Вона забезпечує перебіг поведінкових реакцій організму завдяки найдосконалішим пристосуванням організму до умов існування. В основі цих пристосувань лежить здатність кори головного мозку швидко утворювати нові рефлекси і пригнічувати старі у відповідь на зміни в середовищі. Поняття «вища нервова діяльність» Іван Павлов уважав тотожним поняттю «психічна діяльність».

Нервові процеси, що лежать в основі вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність забезпечується двома основними нервовими процесами — збудженням і гальмуванням. Пригадайте, у чому полягає сутність цих нервових процесів. Ці процеси виникають у корі головного мозку під час дії різних подразників. І збудження, і гальмування, що виникають у певній зоні кори, поширюються на інші її ділянки. Через певний час це поширення змінюється концентрацією нервового процесу. Наприклад, коли людина опановує нові танцювальні рухи, спочатку спостерігається скорочення багатьох м’язів, які не беруть участі у виконанні руху. Це — наслідок поширення збудження в корі великих півкуль. Після багаторазових повторень рух стає чітким. Це можна пояснити концентрацією збудження в нервових центрах, які відповідають за узгоджене скорочення необхідних м’язів.

Концентрація збудження в одній ділянці кори спричиняє пригнічення діяльності інших ділянок (гальмування). З часом у збудженій ділянці розвивається гальмування, а навколо цієї ділянки — збудження. Наприклад, якщо людина зацікавлена розповіддю співбесідника, у корі великих півкуль розвивається тимчасова ділянка сильного збудження. Сторонні подразники внаслідок гальмування, що розвинулося навколо збудження, не сприймаються. І, навпаки, якщо розповідь нецікава, у центрах сприйняття інформації виникає гальмування. А в ділянках кори, які оточують ці центри, виникає збудження. Людина легко відволікається від змісту сторонніми подразниками.

Основні типи вищої нервової діяльності. Сукупність властивостей нервових процесів (збудження і гальмування), зумовлених спадково та набутих у процесі індивідуального життя, визначають тип вищої нервової діяльності (тип ВНД). Він формується в результаті взаємодії організму людини з навколишнім середовищем і визначає відмінності в поведінці й ставленні людей до тих самих впливів довкілля (іл. 124).

Наукове обґрунтування типів вищої нервової діяльності зробив Іван Павлов. Він виявив три основні показники процесів збудження та гальмування в головному мозку: силу, урівноваженість і рухливість. Сила нервових процесів — здатність клітин кори мозку зберігати адекватні реакції на подразники. Урівноваженість виявляється у співвідношенні процесів збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів — це швидкість переходу процесу збудження в гальмування, і навпаки.

Іл. 124. Реакція різних людей на ту саму ситуацію (за малюнком Х. Бідструпа)

Іл. 125. Типи вищої нервової діяльності

Так, залежно від сили процесів збудження і гальмування, можна виділити два типи вищої нервової діяльності — сильний і слабкий (іл. 125).

Слабкий тип ВНД не здатний розвивати сильні збуджувальні й гальмівні процеси. Нервові клітини швидко стомлюються та дуже легко гальмуються. Тому в організмі зі слабким типом особливо легко виникає гальмування, що охоплює великі ділянки кори великих півкуль. Формування збуджувальних рефлексів відбувається повільно, і вони хиткі, а гальмівні рефлекси — стійкі.

Сильний тип вищої нервової діяльності здатний розвивати сильні збуджувальні й гальмівні процеси. Він може бути врівноваженим і неврівноваженим. Сильний неврівноважений тип ВНД характеризується тим, що збудження клітин кори головного мозку є сильнішим, ніж гальмування. Формування збуджувальних рефлексів відбувається швидко, а гальмівних — повільно. Сильний урівноважений тип ВНД характеризується оптимальним співвідношенням сили процесів збудження і гальмування. Він може бути рухливим та інертним (нерухливим), залежно від швидкості зміни нервових процесів. На основі вивчення взаємозв’язків збудження і гальмування та поєднання їхніх показників Іван Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності (іл. 125).

Індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, урівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності, називають темпераментом. Тобто темперамент є зовнішнім проявом вищої нервової діяльності, а його тип визначається типом ВНД (див. табл. 8).

Таблиця 8

Відповідність типу ВНД типу темпераменту

Тип ВНД	Характеристика ВНД	Тип темпераменту
Сильний, урівноважений, рухливий	Значна рухливість нервових процесів	Сангвінік
Сильний, урівноважений, інертний	Мала рухливість нервових процесів	Флегматик
Сильний, неврівноважений	Перевага процесів збудження над процесами гальмування	Холерик
Слабкий	Слабко розвинені як збудження, так і гальмування	Меланхолік

Сангвінік (від лат. sanguis [сангвіс] — кров) — сильний, урівноважений, рухливий тип ВНД. Такі люди життєрадісні та працелюбні, дисципліновані, енергійні, допитливі, емоційно врівноважені, з великим самовладанням.

Флегматик (від гр. phlegma [флегма] — слиз) — сильний, урівноважений, інертний тип ВНД. У людей цього типу збудження змінюється гальмуванням повільно, перехід від одного виду діяльності до іншого утруднений. Вони помірно енергійні, емоційно стримані, спокійні, наполегливі, постійні у звичках і схильностях.

Холерик (від лат. cholericus [холерікус] — хворий на жовчну хворобу) — сильний, неврівноважений тип ВНД. У людей цього типу збудження домінує над гальмуванням. Вони енергійні, сміливі, схильні до рішучих дій, дуже емоційні, нестримані, іноді необачні у вчинках.

Меланхолік (від грец. μέλας χολή [мелас холе] — чорна жовч) — це слабкий тип ВНД. Люди даного типу пасивні, дуже вразливі, замкнені, схильні до пригніченості. Часто вони виражають свої емоції в різних видах мистецтва.

На ілюстрації 126 зображені всесвітньо відомі особистості — представники чотирьох типів темпераменту. Що ви знаєте про цих людей?

Основні типи вищої нервової діяльності в «чистому» вигляді трапляються доволі рідко. У більшості людей спостерігають ознаки всіх типів з переважанням одного з них. Тип вищої нервової діяльності є вродженим й успадковується від батьків. Але в процесі індивідуального розвитку людини під впливом умов навколишнього середовища він може змінюватися.

Отже, вища нервова діяльність не є незмінною, вона може змінюватися під впливом виховання. Тому вчинки людей у життєвих ситуаціях визначаються, головним чином, здатністю стримувати себе і реагувати відповідно до норм, установлених суспільством. З огляду на це поведінка вихованої людини майже ніколи не відповідає запрограмованому типу вищої нервової діяльності.

Іл. 126. Представники різних типів темпераменту

Вища нервова діяльність. Збудження. Гальмування. Показники нервових процесів: сила, урівноваженість рухливість. Типи вищої нервової діяльності.

Під час космічного польоту чи тривалих експедицій складаються ситуації, що потребують особливої психологічної обстановки, особливих відносин. У їх основі лежить психологічна сумісність. Досліджено, що найбільш сумісними є люди з протилежними типами темпераменту: холерик — флегматик, сангвінік — меланхолік. Чому?

1. Що характеризує поведінку людини? 2. Що таке вища нервова діяльність людини? 3. Хто автор вчення про вищу нервову діяльність? 4. Які нервові процеси лежать в основі вищої нервової діяльності? 5. Які основні властивості притаманні нервовим процесам? 6. Які основні типи вищої нервової діяльності розрізняють? Схарактеризуйте їх. 7. Поясніть взаємодію процесів збудження і гальмування в корі півкуль головного мозку. 8. Як ви вважаєте, чи можна змінити тип вищої нервової діяльності? Чому? 9. Розгляньте іл. 124 і визначте типи вищої нервової діяльності власників капелюхів. 10. Поспостерігайте за поведінкою членів своєї родини. Висловте припущення, який тип вищої нервової діяльності характерний для кожного з них. Чи є в родині люди з подібним типом ВНД? 11. Чи можна виправдати поведінку, що проявляється в нестриманості, агресивності, зухвалості, типом вищої нервової діяльності? 12. Користуючись додатковими джерелами інформації підготуйте повідомлення про внесок вітчизняних науковців (Д. С. Воронцова, П. Г. Костюка, О. О. Кришталя та ін.) у вивчення вищої нервової діяльності.

Дослідницький практикум

Тема: Визначення особистого типу вищої нервової діяльності.

Мета: визначити свій тип вищої нервової діяльності та з’ясувати його зв’язок з індивідуальними особливостями поведінки.

Матеріали: анкета для визначення типу темпераменту (додаток 4).

Хід дослідження

1. Дайте відповіді на запитання анкети, яка дає можливість виявити ваш тип темпераменту — зовнішній прояв ВНД. Поставте знак «+» біля рис (властивостей), притаманних вам, і знак «-» — біля не притаманних. Намагайтеся бути об’єктивними.

2. Обчисліть кількість знаків «+» для групи запитань, позначте їх певним символом: 1-20 (ТX), 21-40 (ТC), 41-60 (ТФ), 61-80 (ТМ).

3. Для обчислення частки (К) кожного з типів темпераменту скористайтеся формулами:

Якщо частка будь-якого з типів темпераменту становить 40 % і більше, то даний тип темпераменту у вас є домінантним, якщо 30-39 % — яскраво вираженим, 20-29 % — середньо вираженім, до 20% — слабо вираженим.

4. Який тип темпераменту переважає у вас?

5. Користуючись табл. 8, установіть відповідність вашого темпераменту типу ВНД.

6. Зробіть висновок про тип вищої нервової діяльності, встановивши зв’язок з індивідуальними особливостями поведінки.

ДЖЕРЕЛО

https://uahistory.co/pidruchniki/mischuk-biology-8-class-2016/48.php

https://sites.google.com/view/biology-velber/

Вроджена і набута поведінка

 

Вроджена і набута поведінка. Лабораторні дослідження:Спостереження за поведінкою тварин

Поведінка- ·        це спрямовані дії організму у відповідь на внутрішні чи зовнішні подразники:

­   реакція гідри чи медузи на дотик;

­   полювання хижаків;

­   шлюбні ігри;

­   турбота про нащадків;

­   міграції та кочування тощо.

·        Етологія (від грец. етос – норов, логос – учення) – це біологічна наука, що вивчає поведінку тварин.

·        Етограма – реєстрація всієї послідовності поведінкових реакцій і поз особин певного виду.

·        Методи дослідження поведінки тварин:

Ø спостереження – цілеспрямоване сприйняття та опис поведінки тварини в природних умовах; дослідник з твариною не взаємодіє (спостереження у вольєрах, у природі з використанням біноклів, телескопів, фото- та відеокамер; дистанційне спостереження за допомогою мініатюрних  радіопередавачів, кільцювання, вушних затискачів, міток, GPS-маяків; створення етограм);

Ø експеримент – метод дослідження поведінки тварин у керованих умовах; присутня взаємодія дослідника з твариною (у природних умовах використовують  зовнішній подразник, що спричиняє специфічну поведінкову реакцію у тварини, в лабораторії – показують потенційні можливості тварин (проблемні ящики)).

В основі формування поведінки тварин у навколишньому середовищі лежить подразливість — одна з основних властивостей живого, здатність живого організму сприймати зміни зовнішнього та внутрішнього середовища й відповідати на них. Чим складніший організм, тим складнішою є його поведінка.

Для одноклітинних тварин характерні прості поведінкові реакції — таксиси. Таксиси — орієнтовані рухи, спричинені певними стимулами. Наприклад, евглена зелена переміщатиметься в більш освітлені ділянки води.

В основі поведінки лежать рефлекси — відповідні реакції організму на дію зовнішнього середовища за участю центральної нервової системи. Вони можуть бути безумовними (природженими) й умовними (набутими). Приклади безумовних рефлексів: дихання, кашель, чхання, відсмикування руки від гарячого предмета тощо. Ці рефлекси властиві всім представникам виду, незалежно від того, бачили вони вияв таких рефлексів у своїх родичів чи ні.

Природжена поведінка може бути дуже складною. Наприклад, шлюбна поведінка тварин, будівництво гнізда, догляд за потомством тощо.

Умовні рефлекси виробляються в результаті життєвого досвіду та властиві організмам з розвиненою нервовою системою. Наприклад, виконання певних дій собакою у відповідь на сигнали господаря, уникнення пасток і певних отрут щурами тощо. Умовні рефлекси лежать в основі навчання. Умовні рефлекси мають важливе пристосувальне значення й дають змогу тваринам пристосуватися до мінливих умов середовища. Чим краще розвинена нервова система та головний мозок, тим швидше й більше умовних рефлексів виробляється.

Інстинкт (від латин. «інстинктус» — спонукання) — це сукупність природжених стереотипних форм поведінки тварин, що виникають у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення. Біологічне значення інстинктів полягає в забезпеченні виживання виду.

Інстинкти мають відносний характер, бо ефективні тільки за певних умов. Інстинкт не може забезпечити реакцію на умови, що змінилися. Тому в процесі еволюції важливу роль відіграє научіння.

В основі научіння лежать умовні рефлекси. Умовні рефлекси, пов’язуючи безумовні нейтральні подразники з умовними, дозволяють тварині пристосовуватися до зміни зовнішнього середовища.

Формою научіння є імпритинг (мал. 44.2), що базується на вродженій реакції, до якої додається індивідуальний досвід. Наприклад, пташенята качки мають вроджену реакцію рухатися за тим, кого вони побачать після вилуплення. Зазвичай це їхня мати, але в умовах експерименту, коли їм показували м’яч, вони ходили за м’ячем, коли вони першою бачили людину, то потім ходили за людиною.

Інший спосіб научіння — це коли тварина навчається за принципом «проб і помилок». Коли тварина отримує позитивний результат, вона його запам’ятовує. Більш прогресивним є спосіб наслідування, коли тварина повторює певні дії за більш дорослою або досвідченою особиною. Так хижаки вчать своїх дитинчат полювати, птахи — співати тощо.

В основі научіння лежать безумовні рефлексом та інстинкти

 

 

Інтерактивна вправа "Безумовні та умовні рефлекси"

ДжЕРЕЛО http://biologia7-11.ucoz.ru/index/vrodzhena_i_nabuta_povedinka_laboratorni_doslidzhennja_sposterezhennja_za_povedinkoju_tvarin/0-325https://youtu.be/NAMO4tGjfW

chttps://youtu.be/NAMO4tGjfWc

Лабораторне дослідження «Спостереження за поведінкою тварин»

Мета:

навчитися спостерігати за поведінкою тварин та складати етограми тварин.

 

Обладнання:

ручки, годинник, система знаків для запису послідовності виділених елементів поведінки, відео.

Хід роботи

         1.        Визначити об'єкт дослідження (домашній улюбленець (кіт, собака, рибки в акваріумі, папуга, хом'як, кролик тощо); за відсутності –  каракатиця на  відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=NAMO4tGjfWc )

         2.        Обраний об’єкт помістити на видному місці.

         3.        Створить систему зручних значків для запису послідовності виділених елементів поведінки, наприклад: рух прямо – кружальце, чищення пір’я – трикутник тощо. Дайте волю своїй фантазії, але врахуйте, що значки мають бути простими, зручними для швидкого запису.

         4.        Для спостереження відведіть певний час (5-10 хвилин).

         5.        Заповніть таблицю – етограму.

Приклад заповнення таблиці

Етограма поведінки каракатиці

Час спостереження	Поведінка тварини	Система умовних знаків
3 хвилини	←▲↑↓⁕▲∞←▲☼→	⁕ припинення руху ↑ рух вгору ↓ рух вниз → рух вправо ← рух вліво ☼ зміна забарвлення та форми ▲ напад ∞ харчування

Зробити висновок:

простою чи складною, доцільною чи недоцільною була поведінка досліджуваної тварини?

V. Домашнє завдання

­   

­   Підготувати міні-презентацію про наукові дослідження Конрада Лоренца 

 

 

 

Водне середовище та його мешканці

 Ihttps://youtu.be/7LgjqT3YKpI

 https://youtu.be/_zKRTt1vZ_Y

Клініки, дружні до молоді. Вплив засобів масової інформації на здоров’я

Обміркуйте й обговоріть ситуацію. Катя посварилася з батьками, бо вважала, що вони її не розуміють. Вона наважилася втекти з дому, щоб самостійно все вирішувати. Але потім злякалася, що залишиться зовсім сама. їй дуже хотілося з кимось поговорити, але вона не знала з ким. Ні з подругами, ні з батьками їй говорити не хотілося. Катя сиділа й плакала. Запропонуйте їй вихід із ситуації.

Клініки, дружні до молоді

У підлітків виникає безліч різноманітних проблем, з якими буває важко впоратися самостійно. Але треба знати, що навколо є люди, які готові допомогти і зроблять це професійно. Наприклад, в Україні є клініки, дружні до молоді. Їхні фахівці можуть надавати допомогу підліткам і молоді через спільний пошук шляхів подолання їхніх проблем.

У клініці, дружній до молоді, ви можете отримати консультації з різних питань, зробити діагностику захворювань, провести їх лікування, отримати соціальну допомогу. Вам нададуть не тільки соціальну, медичну і психологічну допомогу, у клініці також є юристи, які допоможуть вирішити ваші юридичні проблеми.

Дуже важливо, що такі клініки працюють за принципами добровільності, безкоштовності, безвідмовності, доброзичливості, конфіденційності, анонімності.

 

Добровільність означає, що ви можете звернутися в клініку самі, вас ніхто до цього не примушує. Ви можете прийти самі або з другом, з близькою людиною — з ким вам зручніше. Ви самі можете вибрати необхідного фахівця і проконсультуватися в нього.

Безкоштовність і безвідмовність означає, що з вас не будуть брати грошей і за жодних обставин вам не відмовлять у послугах.

Доброзичливість означає, що вас зустрінуть з розумінням, не будуть читати нотацій і обов’язково допоможуть розібратися в ситуації і розв’язати її.

Конфіденційність означає, що все, що ви розповісте в клініці, не підлягає розголосу, є секретним.

Анонімність означає, що вам не обов’язково мати при собі документи, що засвідчують вашу особу.

У клініці, дружній до молоді, як правило, немає черг, лікарі приймають за записом — це убезпечує від зайвих поглядів та заощаджує час. Такі клініки можуть мати навчальні центри, у яких проводять тренінги, семінари, лекції, курси для підлітків і молоді.

Вплив засобів масової інформації на здоров'я

Сучасний медіа-простір заповнений найрізноманітнішими засобами масової інформації: газетами, журналами, телебаченням, вебсайтами, блогами тощо. Вони можуть впливати на здоров’я підлітків як позитивно, так і негативно.

Наприклад, підліток регулярно сидить за комп’ютером по декілька годин на день. Саме на цей час зменшується його фізична активність. Це негативно впливає на здоров’я. Але в цей час можна отримувати корисну інформацію. Інтернет дає можливість залишатися на зв’язку з рідними та друзями, навчатися, обмінюватися фотографіями та ідеями. Є якісні інформаційні ресурси з різних тем, цікавих для підлітків. Проте брак життєвого досвіду може привести підлітків до ненадійних інформаційних ресурсів, що може бути небезпечним.

Основні ризики пов’язані з поширенням хибної, непристойної чи несприятливої інформації, «кіберпереслідуванням», що призводить до депресій, неспокою та інших захворювань. Крім того, існують ризики недотримання конфіденційності, які створюють небезпеку для приватного життя. Підлітки можуть надсилати недоречні повідомлення, фото й відео, оскільки не розуміють, що «те, що потрапляє в Інтернет, залишається в Інтернеті». Потім ця інформація може нашкодити їм, їхньому соціальному і психічному здоров’ю.

Постійний перегляд телевізійних програм може призвести до ожиріння підлітків, оскільки вони довго перебувають у сидячому положенні та часто при цьому перехоплюють щось смачненьке і не дуже корисне.

Підлітки, які проводять багато часу перед телеекраном, мають високий рівень стресу, що призводить до таких захворювань, як розлади настрою, цукровий діабет, серцево-судинні хвороби, бронхіальна астма.

Але засоби масової інформації впливають не тільки на фізичне здоров’я. Вони можуть порушувати соціальне, психічне та духовне здоров’я підлітків. Негативно впливають реклама сигарет і алкоголю, пропаганда жорстокості, насильства, хибних цінностей.

Треба обов’язково думати, для чого ви дивитеся той чи інший фільм, передачу, оцінювати їхній зміст з точки зору впливу на ваше здоров’я і робити правильний вибір.

джерело-https://narodna-osvita.com.ua/5835-klnki-druzhn-do-molod-vpliv-zasobv-masovoyi-nformacyi-na-zdorovya.html