Одним з видів автотрофного живлення є хемосинтез — процес, у якому енергію для утворення органічних речовин організм отримує від реакцій окиснення неорганічних сполук.
Такий тип живлення характерний тільки для бактерій і архей.
Хемосинтез здійснюється без участі світла. Це відрізняє хемосинтезуючі організми від фотосинтезуючих, оскільки останні використовують як джерело енергії сонячне світло, а не енергію хімічних реакцій.
Для одержання енергії мікроорганізми використовують енергію реакцій окиснення сірководню, амоніаку, водню, ферум(ІІ) оксиду та інших речовин. Енергія, що отримується під час окиснення, запасається у формі АТФ.
Речовинами, з яких відбувається синтез органічних молекул, є вуглекислий газ або метан.
Процес хемосинтезу відкрив 1889 року видатний український мікробіолог С. М. Виноградський.
Групи хемосинтезуючих організмів
Залізобактерії. Існують за рахунок окиснення Феруму (двовалентного Fe2+ до тривалентного Fe3+):
4Fe(OH)2+ O2 = 4H2O + 2Fe2O3
Утворений ферум(ІІІ) оксид залізобактерії відкладають у своїй слизовій оболонці. Ці мікроорганізми поширені в прісних і морських водоймах (мал. 48.1, 48.2).
Сіркобактерії. Окиснюють сірководень (гідроген сульфід) до молекулярної сірки:
2H2S + O2 = 2H2O + 2S
У разі нестачі сірководню окиснюють сульфур до сульфатної кислоти:
2S + 3O2 + 2H2O = 2H2SO4
Сіркобактерії можуть жити в океанах на величезній глибині, у тих місцях, де з розломів земної кори у воду виходить сірководень. Колосальна кількість сіркобактерій існує в Чорному морі, в якому на глибинах понад 200 м вода насичена сірководнем.
Тіонові бактерії. Окиснюють відновлені сполуки Сульфуру та двовалентного Феруму до сульфатної кислоти. Деякі представники тіонових бактерій здатні виживати й розмножуватися за екстремальних концентрацій кислоти (pH = 2). Більшість із них є аеробами.
Нітрифікуючі бактерії. Окиснюють амоніак, що утворюється в процесі гниття органічних речовин (білків), до нітритної та нітратної кислот:
2NH3+ 3O2= 2HNO2 + 2H2O,
2HNO2 + O2 = 2HNO3
Утворені кислоти взаємодіють з ґрунтовими мінералами, утворюючи нітрити та нітрати. Нітрифікуючі бактерії поширені в ґрунті та водоймах. Багато з них є симбіонтами рослин.
Водневі бактерії окиснюють водень, який утворюється під час анаеробного розкладання органічних решток: 2H2 + O2 = 2H2O. Отриману енергію використовують для перетворення CO2 на метан та інші органічні сполуки.
Мал. 48.1. Залізисті кварцити — результат життєдіяльності залізобактерій
Мал. 48.2. Результати діяльності залізобактерій у водопровідних трубах
Значення хемосинтезу
Органічна продукція хемосинтезу становить менше 1 % від фотосинтезу, проте він має величезне значення для біологічних і геохімічних процесів на Землі. Основне значення хемосинтезу полягає в тому, що він забезпечує кругообіг найважливіших елементів зі змінним ступенем окиснення: Феруму, Сульфуру, Нітрогену та інших.
Суттєве значення в кругообігу Нітрогену належить хемотрофним нітрифікуючим бактеріям. Вони поширені в природі, і здійснювані ними процеси відбуваються у досить великих масштабах. Процес нітрифікації є джерелом нітратів і нітритів — сполук Нітрогену, що засвоюються рослинами і включаються до складу органічних речовин. До того ж, життєдіяльність нітрифікуючих бактерій — найважливіший чинник родючості ґрунтів. Важливу роль у процесах перетворення речовин у ґрунтах відіграють також водневі бактерії.
Залізобактерії відіграють важливу роль у кругообігу таких елементів, як Ферум і Манган. Завдяки їхній життєдіяльності на дні водойм відкладаються залізні й марганцеві руди.
Сіркобактерії, утворюючи сульфатну кислоту, сприяють поступовому руйнуванню і вивітрюванню гірських порід, руйнуванню кам’яних і металевих споруд.
Хемосинтезуючі організми виробляють органічні речовини там, де фотосинтез неможливий. Глибоко на дні океанів існують справжні «оази життя» навколо «чорних паліїв». «Чорні палії» — це підводні гарячі джерела, вода яких насичена сполуками Сульфуру. Сіркобактерії використовують ці сполуки для свого росту, а ними живляться інші живі організми (мал. 48.3).
Мал. 48.3. Скупчення живих організмів біля «чорного палія»
Хемоси́нтез — це процес синтезу органічних речовин з вуглекислого газу за рахунок енергії окиснення аміаку, сірководню й інших речовин, який здійснюється мікроорганізмами в процесі їх життєдіяльності.
Нітрифікуючі бактерії послідовно окиснюють аміак (NH3) до нітритів (солі HNO2), а потім — до нітратів (солі HNO3). Залізобактерії одержують енергію за рахунок окиснення сполук двовалентного заліза до тривалентного. Вони беруть участь в утворенні покладів залізних руд. Безбарвні сіркобактерії окиснюють сірководень та інші сполуки сірки до сірчаної кислоти (H2SO4).
Процес хемосинтезу відкрив 1887 року видатний український мікробіолог С. М. Виноградський. Хемосинтезувальні мікроорганізми відіграють виняткову роль у процесах перетворення хімічних елементів у біогеохімічних циклах. Біогеохімічні цикли (біогеохімічний колообіг речовин) — це обмін речовинами та забезпечення потоку енергії між різними компонентами біосфери, внаслідок життєдіяльності різноманітних організмів, що має циклічний характер.
Процес хемосинтезу здійснюють хемоавтотрофні бактерії:
- нітрофікуючі бактерії (окиснюють аміак спочатку до нітритів (солі нітритної кислоти), а згодом — до нітратів (солі нітратної кислоти));
- залізобактерії (окиснюють сполуки двовалентного Феруму до трьохвалентного);
- сіркобактерії (окиснюють сірководень та інші сполуки Сульфуру до сульфатної кислоти).
Особливості хемосинтезу
Серед основних особливостей можна виділити:
- здійснюється без участі світла;
- відбувається з використанням кисню, тобто це аеробний процес.
Значення
У планетарному масштабі хемосинтез становить не більше 1 % фотосинтезу, проте він має велике значення для біологічного колообігу та геохімічних перетворень. Значення хемосинтетиків є важливим у природі, оскільки вони беруть участь в утворенні гірських порід, спричиняють корозію металів. Хемоавтотрофні організми можуть жити в океанах на великих глибинах, де є отруйний сірководень. Вони окиснюють його і отримують важливі речовини для життєдіяльності. Хемосинтезуючі бактерії, що окиснюють сполуки Феруму, Мангану, поширені у прісних водоймах. Імовірно, що саме за їх участю впродовж мільйонів років на дні деяких боліт, озер утворилися поклади залізних і манганових руд. Також, деякі хемосинтезуючі бактерії використовуються людиною для очищення стічних вод.
джерело-
https://www.wikiwand.com/uk/%D0%A5%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%B7
https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-hemosintez-204953.html
https://uahistory.co/pidruchniki/zadorozhnij-biology-and-ecology-10-class-2018/49.php
Немає коментарів:
Дописати коментар