організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Це природні утворення, які
характеризуються родючістю – здатністю забезпечувати рослини речовинами,
необхідними для їх життєдіяльності. Найродючіші та найпотужніші грунти –
чорноземи – формувалися протягом багатьох тисячоліть у зонах лугових степів, де був
сприятливий клімат (тепле літо, опади) і оптимальні умови для розвитку багатої
трав´яної рослинності. Найбільші в світі запаси чорноземів зосереджені на території
України. Крім них, в Україні поширені такі основні типи грунтів: дерново-підзолисті,
дернові; буроземи; сірі, ясно сірі, темно сірі лісові; каштанові; коричневі; лучні і
болотні; солонці, солончаки і солодкі. Загалом, під час грунтового картографування,
що проводилося в останні роки, виявлено 650 видів грунтів.
Основні види антропогенного впливу на грунти:
Ерозія (вітрова і водна);
Забруднення;
Повторне засолення і заболочення;
Опустелення; відчудження земель для промислового і комунального
будівництва.
Для збереження грунтів в області в належному стані необхідно:
Забезпечити раціональне, невиснажливе, ґрунтозахисне, екологічно безпечне
землеробство;
Забезпечити комплексний науково обґрунтований підхід до процесів
використання, збереження та відтворення родючості сільськогосподарських
угідь, здійснення збалансованих земле меліоративних і земле охоронних
заходів;
Сприяти формуванню в усіх землероб них районах високопродуктивних,
екобезпечних ландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були
збалансовані з довкіллям завдяки оптимальним співвідношенням між різними
елементами природного середовища та його основними екосистемами
(лісовими, водними, тощо);
Удосконалювати структуру сільськогосподарських угідь посівів вирощуваних
культур у напрямку істотного зменшення негативних антропогенних
навантажень на навколишнє при родне середовище і підвищення його
відновлювального та асиміляційного потенціалів.
Берегти землю – це означає розумно, по-господарськи її використовувати, щоб
служила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.
Не ображай землі насінням кволим,
Сліпим огріхом, клопотом мізерним,
Хто чисту совість має перед полем,
Тому вона віддячить чистим зерном.
Сучасна екологія грунтів.
Грунти є основним джерелом виробництва продуктів харчування і значною мірою
джерелом сировини для багатьох галузей промисловості. Грунтовий покрив утворює
на поверхні суші особливий органо-мінеральний тонкий шар, через який відбуваються
всі складні процеси обміну речовин та енергії між літосферою, грунтовими водами,
атмосферою та живими істотами, в тому числі і людиною. Отже, якщо грунт
забруднений або отруєний хімічними сполуками, це становить серйозну небезпеку для
всього живого на землі. Тому охорона, раціональне використання грунтів, всебічне
підвищення їхньої родючості мають першочергове значення. У наш час на великих
площах відбувається зниження продуктивності грунтів через зменшення вмісту
гумусу, щорічні втрати якого в чорноземах налічують 0,5 – 1 т/га. Справжньою
проблемою грунтів сьогодення є відходи. Загальна кількість накопичених у країні
становить близько 50 млрд тонн, щороку утворюється понад 4,5 млрд тонн, під
складування зайнято 250 тисяч га. Величезна кількість токсичних відходів зберігається
і захоронюється у непристосованих місцях, основний їх об´єм розміщується на
смітниках, у відвалах і полігонах. Майже 60 тисяч га зайнято відвалами породи і
шламом від переробки корисних копалин (в тому числі і радіоактивних). У країні
утворюється ще й понад 130 млн. тонн твердих побутових відходів. Грунти навколо
великих міст і великих підприємств в радіусі кількох десятків кілометрів забруднені
важкими металами, нафтопродуктами, сполуками фтору та іншими токсичними
речовинами. З обстежених 85 міст України найбільшому забрудненню піддаються
грунти поблизу міст Івано-Франківськ, Львів, Чернівці. Загальні втрати
сільськогосподарських угідь через їх залучення в сфери промислової діяльності,
будівництва, урбанізації становлять більше 2 млн га за останні 30 років.
Однією з важливих екологічних проблем області є ерозія грунтів, особливо водна. За
підрахунками спеціалістів, з кожних 5 га землі два піддаються змиву дощовими і
талими водами. Щорічно з кожного гектара ріллі змивається 9,8 тонн грунту. Значна
частина площ, крім того, зазнає ерозії. Внаслідок ерозійних процесів знижується
родючість грунту, а слідом за цим і урожайність. Замулюються ставки і водосховища,
зникають джерела, утворюються нові яри. Замулені і ріки Кіровоградщини. Порушує
родючість грунту і людина. Невміле застосування добрив, отрутохімікатів,
забруднення навколишнього середовища відходами виробництва, сміттям знищує
грунт, заважає його обробці, призводить до загибелі грунтових організмів, ерозії
грунту. Значно забруднюється грунт у місцях видобування корисних копалин. Грунти
руйнуються під дією транспорту, землерийних машин, сільськогосподарської техніки.
Сучасні важкі трактори і самохідні сільськогосподарські машини сильно ущільнюють
грунт, знижуючи його родючість. Крім того, великої шкоди завдає грунтам
забруднення їх мінеральними добривами, нафтопродуктами, важкими металами,
пестицидами. Нафта і нафтопродукти здатні ізолювати поживні речовини від коренів
рослин, роблять грунтову масу водонепроникною, а при запустінні можуть
утворювати асфальтоподібну масу на поверхні грунту, що згубно діє на рослини і живі
організми. Для запобігання водної ерозії оранка має проводитися поперек схилів;
новоутворені талими чи дощовими водами ерозійні яри своєчасно мають засипатися,
заорюватися, в окремих випадках обсаджуватися деревами. (В Україні водній ерозії
піддається 29% ріллі). Для запобігання вітрової ерозії (дефляції), необхідна заборона
вирубки дерев в лісопосадках, насадження нових лісосмуг, заборона спалювання
стерні. Дуже важливим є також дотримання сівозмін, регламентоване внесення
мінеральних добрив (краще повна заміна їх на органічні) та заборона використання
пестицидів. Необхідно також оберігати схили, луки, береги від пере випасання. На
жаль, в Україні ще наявна промислова ерозія (руйнування земель внаслідок
будівництва і розробки кар´єрів), військова ерозія (воронки, траншеї, полігони),
іригаційна ерозія (порушення норм поливів). Щоправда, грунти нашої місцевості поки
що здатні до самоочищення і відновлення.
Для збереження грунтів необхідно:
Заборонити поздовжнє розорювання схилів;
Заборонити створення стихійних сміттєзвалищ;
Дотримуватися норм використання мінеральних добрив та отрутохімікатів, а ще
краще, заміна їх органічними добривами та біологічними методами боротьби з
шкідниками;
Заміна глибокої оранки поверхневою (запобігання вітрової ерозії);
Запобігання забрудненню грунтів паливно-мастильними матеріалами;
Дотримання агрономічно виправданих сівозмін;
Заборона спалювання стерні;
Заборонити вирубування лісосмуг;
Насаджувати лісосмуги для кращого збереження вологи в грунті, та захисту
грунту від ерозії.
Запобігати ерозії грунтів;
Оберігати грунти від забруднень нечистотами;
Лише доцільне і раціональне відчудження земель сільськогосподарського
використання;
джерело-https://drive.google.com/file/d/1UwWh-Bo8iPaBKuAjeXcH-RdCxzEUadzI/view
Немає коментарів:
Дописати коментар