Глобальні загрози, породжені діяльністю людини та їх вплив на здоров’я.

https://youtu.be/N5KCHcrBCr8 

Глобальні загрози, породжені діяльністю людини та їх вплив на здоров'я

https://youtu.be/9FE0RAyEqw4 

Глобальні загрози, породжені діяльністю людини. Розвиток екологічно доцільного мислення і поведінки. Екологічне законодавство

Категорія: Основи здоров'я

0

Ми не отримали Землю в спадщину від батьків, ми взяли її в борг у наших дітей.

(Із документа «Всесвітня стратегія охорони природи» Міжнародного союзу охорони природи)

Як ви розумієте цей вислів?

Сучасні глобальні екологічні загрози зумовлені антропогенним втручанням у природу задля задоволення зростаючої потреби людства в ресурсах. Відбувається забруднення землі, повітря, водойм, скорочення покладів корисних копалин — це наближає нас до глобальної екологічної катастрофи.

Проаналізуйте схему 21. Які з цих наслідків актуальні для вашої місцевості? Наведіть приклади відповідального ставлення особисто вашого, громади та влади до екологічних проблем місцевості.

Якщо не покращувати екологічну ситуацію і продовжувати техногенні зміни, то, за деякими прогнозами, у найближчі два-три десятиліття ми можемо втратити більш як мільйон видів рослин і тварин.

Розвиток екологічно ДОЦІЛЬНОГО ЛЛИСЛЄННЯ

Провідні політики, науковці, громадські діячі усвідомлено закликають до кардинальної зміни технологічних процесів для збереження навколишнього середовища. Формування екологічно свідомого мислення та споживацької культури — це обов’язковий компонент становлення сучасної людини, громадянина планети Земля. Завдяки такому мисленню можна забезпечити раціональне природокористування, необхідний контроль експлуатації природи.

Кожен із нас має брати на себе відповідальність за використання будь-яких нових досягнень науки та інженерії у професійній діяльності та повсякденному житті.

ООН вибрала девізом XXI століття фразу Патріка Геддеса «Думай глобально, дій локально!» Це лаконічний і точний вислів про те, як слід поводитися під час екологічної кризи.

Сучасна світова спільнота у природокористуванні воліє дотримуватись принципу 3R (мал. 50), до якого нам теж слід дослухатися.

• Будьте стриманими у придбанні одягу, предметів домашнього вжитку тощо.

• Намагайтеся повторно використовувати посуд (наливати у меншу пляшечку воду для пиття з великої тощо), передавати одяг, який уже не носите, тим, кому він потрібен. У сільській місцевості відходи продуктів харчування та інші органічні залишки можна використовувати як компост.

• Сортуйте відходи, відділяйте для відправлення на переробку: пластмасу, папір, скляні пляшки, металічні вироби.

Екологічним слідом називають міру споживання поновлюваних природних ресурсів людиною, групою людей, країною (мал. 51, с. 159). Дослідивши свій екологічний слід, можна оцінити особистий споживацький об’єм: скільки родючої землі, чистої води та інших природних ресурсів необхідно для того, щоб забезпечити вас тим, що ви використовуєте, і тим, що викидаєте на смітник.

За бажанням пройдіть тест на розмір екологічного сліду (додаток, с. 187-188) та дізнайтесь свій споживацький об’єм. Порівняйте свій екологічний слід із слідами однокласників та зіставте дані, які ви отримали, з даними про ресурси Землі.

Екологічно свідома людина:

1. Споживає мудро. Купує тільки дійсно потрібні та якісні речі. Вислів «скупий платить двічі» тепер стосується й екології.

2. Відмовляється від одноразових пластикових пакетів та посуду. Пластик не розкладається природним шляхом. Тому краще носити із собою зручну багаторазову екоторбу.

_ш 3. Береже воду. Вислів «закривайте кран, поки чистите зуби» має глибокий зміст: якщо так робити, то витрачається 1 л води, тоді як при відкритому крані витікає 6 л/хв.

4. Береже енергію. Вимкніть світло в приміщенні, якщо вас не буде в ньому довше ніж 15 хвилин. Використовуйте енергозберігаючу техніку (маркування А, А+), лампи, які служать довше і споживають менше енергії. Вимикайте з розетки непотрібну техніку. Таким чином ви заощадите до 40 % електроенергії.

5. Економить папір. Друкуйте з двох сторін аркуша, використовуйте чернетки. Економія 25 пачок паперу врятує одне зрубане дерево!

6. Віддає перевагу натуральній косметиці, а ще краще, органічній косметиці, яка не містить штучних добавок і продуктів нафтохімії.

7. Відмовляється від фастфуду, готує вдома. Вибирає місцеві та сезонні продукти харчування, під час вирощування яких не використовуються пестициди, витрачається менше води та енергії, не забруднюється ґрунт.

8. Вирощує квіти, саджає дерева й підтримує людей, які зберігають і захищають парки, сади, ліси.

Любіть природу. Ви відчуєте, що кожна ваша дія має силу!

Міжнародне екологічне право

Міжнародне екологічне право налічує тисячі нормативних документів (конвенцій, угод, протоколів), що регулюють суспільні відносини:

природоресурсні, щодо охорони та раціонального використання окремих видів природних ресурсів;

природоохоронні, щодо охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів;

із забезпечення екологічної безпеки, щодо запобігання виникнення екологічних загроз.

Ще в грудні 1962 р. Генеральною Асамблеєю ООН було ухвалено резолюцію «Економічний розвиток і охорона природи» про природоохоронні заходи, що мають реалізовуватися паралельно з економічним розвитком. Це положення резолюції багато в чому збігається із сучасною концепцією сталого розвитку.

Визначною подією для розвитку екологічного права стала Конференція ООН 1972 р. в місті Стокгольмі (Швеція), у якій взяли участь 114 держав. Конференція прийняла Декларацію ООН із проблем навколишнього середовища і план дій. Ці документи не є юридично обов’язковими, але вони поклали початок багаторічній діяльності в галузі екологічного права. Далі міжнародною спільнотою були розроблені та прийняті інші важливі документи в галузі екології:

• Конвенція Організації Об’єднаних Націй із питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, 1972 р.;

• Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, 1973 р.;

• Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, 1977 р.;

• Боннська конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин, 1979 р.;

• Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, 1979 р.;

• Конвенція ООН із морського права, 1982 р.;

• Угода про тропічні ліси, 1983 р. та ін.

Цей перелік не є остаточним, удосконалення міжнародного екологічного законодавства триває.

Екологічне законодавство України

Україна ратифікує міжнародні документи, що стосуються екологічного права, та створює власне екологічне законодавство, яке містить загальні, специфічні та міжгалузеві закони.

Попрацюйте в групах. Розгляньте інфографіку (мал. 52).

1. Класифікуйте закони на: природоохоронні; природоресурсні; із забезпечення екологічної безпеки.

2. Оберіть один чи кілька законів та дослідіть їхню роль в екологічному законодавстві України.

 

1. Назвіть рівні та види загроз, породжених діяльністю людини, і відповідні заходи безпеки на національному і глобальному рівнях.

2. Із якими екологічними загрозами, породженими діяльністю людини, стикалася ваша родина, громада?

3. Визначте, скільки води використовує ваша родина протягом доби, місяця, року:

• порахуйте кількість кранів у домашньому господарстві;

• встановіть, скільки води в середньому витікає протягом доби через кожний із них. (Для цього можете виміряти об’єм води, що витікає з крана протягом однієї хвилини, скориставшись літровим посудом. Помножте одержане число на кількість хвилин, протягом яких члени родини приймають душ чи миють руки, посуд. Для вимірювання витрат води пральною чи посудомийною машиною прочитайте інструкцію або знайдіть інформацію в Інтернеті. Якщо встановлені лічильники води, то скористайтесь їх показниками на початку та в кінці дня.)

4. Поясніть принцип «Мислити глобально, діяти локально».

5. Наведіть приклади позитивних і негативних наслідків технічного прогресу.

6. Назвіть основні екологічні проблеми вашої місцевості та запропонуйте можливі шляхи їх вирішення.

7. Прочитайте уривок із статті (додаток, с. 189). Про які екологічні проблеми в ній ідеться? До чого може призвести в цій ситуації подальше втручання людини в природу? Що можна зробити на місцевому та національному рівнях для виправлення ситуації? Що для цього може зробити учень або учениця 9 класу?

 

Це матеріал з підручника Основи здоров'я 9 клас Гущина, Василенко, Колотій

 Поняття про глобальні проблеми людства, причини їх виникнення

У другій половині XX ст. перед людством постали проблеми, які науковці визначають як глобальні (від франц. global — загальний, всесвітній). Це проблеми, які стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а всіх країн світу або великої групи. Відповідно і для їх розв’язання необхідно докласти зусиль усьому світовому співтовариству.

Усі глобальні проблеми людства можна умовно об’єднати у дві групи. До першої групи ми зараховуємо ті, що стосуються загострення взаємовідносин усередині людської спільноти. Передусім це проблеми війни і миру; тероризму; демографічна та продовольча; подолання відсталості країн, що розвиваються. До другої групи належать глобальні проблеми, які є результатом кризи взаємовідносин між суспільством і природою. Основні серед них — екологічна, сировинна та енергетична.

Отже, глобальні проблеми стосуються майже всіх сфер життя людства. Тому на сучасному етапі головним завданням є усвідомлення кожною людиною сутності глобальних проблем, необхідності здійснення певних кроків, спрямованих на їх розв’язання.

 

Вчений Костянтин Ціол-ковський висловив цікаву думку щодо розвитку людства: «Усе у Всесвіті народжується, досягає зрілості, старіє та руйнується. Те ж саме стосується людини й людства. І все питання лише в тому, на якій із перелічених стадій перебуває нині людство. Якщо воно не зуміє подолати силу тяжіння та не вийде за межі земного простору, то, може, уже близько “старіння", “смерть" людства. Але якщо попереду життя у Всесвіті, то нинішня стадія — це дитинство, а Земля є лише колискою людства».

 

 

 

2. Проблема війни і миру. Проблема тероризму

Необхідність збереження миру на Землі та відвернення загрози виникнення ядерної війни залишається головною глобальною проблемою, хоча вона дещо втратила колишню гостроту (мал. 1). Ця тенденція пояснюється закінченням «холодної війни» наприкінці 1980-х рр., реальним скороченням збройних сил, озброєнь і витрат на них у країнах, які були основними супротивниками в колишньому протистоянні. Багато з них провели конверсію (переорієнтацію на виробництво мирної продукції) своїх військово-промислових комплексів, первинні витрати на які часто перевищували витрати на гонку озброєнь.

П’ ять держав сьогодні є офіційними членами так званого «ядерного клубу» — США, Росія, Велика Британія, Франція, Китай. Неофіційно в його рядах перебуває Ізраїль. У 1998 р. Індія та Пакистан випробували ядерну зброю. Сьогодні до цих восьми ядерних країн приєдналася КНДР. Тобто відбувається своєрідне «розповзання» ядерної зброї. Особливо великий ядерний потенціал мають США та Росія — у кожній із цих держав є понад 4 тис. ядерних боєголовок. Це вдвічі більше, ніж арсенал ядерної зброї у всіх інших країнах разом узятих.

Створення так званих без’ядерних зон є одним із засобів часткового розв’язання проблем ядерної зброї. Однак скорочення ядерних арсеналів у масштабах світу поки що не відбувається.

У питанні збереження миру й відвернення загрози світової війни показовим для інших є приклад України. У часи існування СРСР значна частина промислових підприємств радянської України (особливо машинобудування, хімічної промисловості), науково-дослідних інститутів працювали над виробництвом і вдосконаленням зброї. На території України був сконцентрований четвертий за обсягом ядерний потенціал серед країн світу. Після прийняття Декларації про державний суверенітет уряд узяв курс на вивезення ядерної зброї за межі нашої Батьківщини.

Зараз на території України немає жодної ядерної бомби або ракети, за підтримки світової спільноти поступово були ліквідовані пускові шахти для ракет (мал. 2). У результаті конверсії значно скоротилися обсяги продукції військово-промислового комплексу. Однак світ влаштований так, що жодна відносно велика держава не може сьогодні відмовитися від виробництва зброї, утримання армії.

Дуже велику небезпеку в наші дні становить проблема міжнародного тероризму, яка може спровокувати різні конфлікти (терористичний акт у США у вересні 2001 р. певним чином зумовив військові дії проти терористичної організації «Аль-Каїда» в Афганістані). Тероризм може бути як державним, так й індивідуально-груповим. Однак тероризм різних типів зазвичай спрямований або на підтримку існуючого в державі ладу, або на його повалення.

 

3. Екологічна проблема

Однією з найважливіших глобальних проблем щодо взаємодії людини з природою вважають екологічну проблему. У другій половині

XX ст. «відносини» між суспільством і природою набули особливо великих масштабів. «Тиск» суспільства на природу в результаті збільшення кількості населення, розвитку процесів урбанізації, індустріалізації, інтенсифікації сільського господарства ще більше зріс. Одночасно відбулося помітне погіршення стану природного середовища. У багатьох країнах і регіонах світу негативний антропогенний вплив на довкілля призвів до стану екологічної кризи, для подолання якої недостатньо зусиль окремих держав. Тому є всі підстави вважати проблему охорони довкілля глобальною.

Умовно проблему погіршення стану довкілля (глобальної екосистеми) можна розділити на дві складові частини: 1) деградація природного середовища в результаті нераціонального природокористування; 2) забруднення довкілля відходами людської діяльності. Прикладами першого можна вважати обезліснення території суходолу та виснаження земельних ресурсів. Площа лісів за останні 200 років скоротилася на 65 % і зараз щорічно зменшується на 20 тис. км² (мал. 3).

Забруднення географічного середовища — це небажана зміна його властивостей у результаті антропогенного (техногенного) надходження різних речовин і сполук. Кількість цих відходів за останні 30 років виросла з 50 до понад 125 млрд т, що почало загрожувати існуванню людської цивілізації. Техногенне забруднення тією чи іншою мірою стосується всіх компонентів природного середовища, а через них позначається на здоров’ї людини. Багато техногенних домішок в атмосфері, потрапляючи в організм людини безпосередньо через органи дихання, шкіру, а також через воду та їжу, вражають дихальні шляхи, серцево-судинну й нервову системи та інші органи.

Забруднення літосфери, передусім ґрунтового покриву, пов’язане з надходженням у неї металів, радіоактивних речовин, добрив, отрутохімікатів, розробкою родовищ корисних копалин. Зараз тільки 5—10 % усієї сировини, що видобувається й заготовлюється, переходить у кінцеву продукцію, а 90—95 % її в процесі переробки перетворюється на прямі відходи. Для міст, особливо великих, актуальною є проблема твердих відходів (сміття), загальний обсяг яких у світі становить 10—12 млрд т за рік.

Забруднення атмосфери відбувається насамперед у результаті згоряння мінерального палива. Головні забруднювачі атмосфери — оксид вуглецю (175 млн т), оксиди сірки (100 млн т), азоту (70 млн т), радіоактивні сполуки. Майже 2/3 усіх світових викидів в атмосферу припадає на розвинені країни. Із викидами сірчистого газу пов’язане утворення так званих кислотних дощів, що завдають великої шкоди рослинному і тваринному світу, руйнують будівлі, пам’ятки архітектури. Кислотні дощі найбільш поширені в Європі й Північній Америці. Однією з причин глобального потепління вважають викиди в нижні шари атмосфери парникових газів, насамперед діоксиду вуглецю й метану.

 

Забруднення гідросфери відбувається передусім у результаті скидання промислових, сільськогосподарських і побутових стічних вод, загальний об’єм яких у світі вже досяг 1800 млрд м³ за рік. Використання водних ресурсів для очищення стічних вод стало

За підрахунками вчених, у результаті нераціонального землекористування людство вже втратило майже 2 млрд га колись продуктивних земель, що значно більше від усієї сучасної площі ріллі. Сьогодні внаслідок процесів деградації ґрунтів щорічно зі світового сільськогосподарського обігу вибуває близько 7 млн га родючих земель. Процес деградації ґрунтів особливо активізується в посушливих районах, що займають близько 6 млн км2, і найбільшою мірою характерний для Азії та Африки (о пустелю ванн я, вирубування лісів і нераціональне зрошуване землеробство).

найбільшою статтею витрат. Це стосується насамперед Азії, Північної Америки та Європи, на які припадає близько 90 % усього світового скидання стічних вод. Дуже великої шкоди завдає нафтове забруднення вод.

Один із найголовніших наслідків екологічної кризи на планеті — збіднення її генофонду, зменшення біологічного різноманіття на Землі. Це відбувається через руйнування середовища існування рослин і тварин, надмірну експлуатацію сільськогосподарських ресурсів, забруднення довкілля. За підрахунками американських вчених, за останні 200 років на Землі зникло близько 900 тис. видів рослин і тварин. У другій половині XX ст. процес скорочення генофонду різко прискорився.

До найнебезпечніших форм забруднення середовища належить радіоактивне забруднення. Незважаючи на визначні успіхи в боротьбі за обмеження випробувань ядерної зброї, окремі країни, як відомо, продовжують їх у відкритому середовищі, створюючи небезпеку широкого рознесення радіоактивних елементів через атмосферу. Розвиток атомної енергетики також створює серйозні проблеми. Підтвердженням такого висновку є аварії на Чорнобильській АЕС та АЕС «Фукусіма-1» (мал. 4), а також проблема утилізації радіоактивних відходів, які залишаються в процесі роботи АЕС. Швидко нейтралізувати або знищити їх неможливо. Завдання зводиться до надійної консервації цих відходів, що потребує значних площ і спеціальних заходів для запобігання витоку радіації.

Усі ці факти свідчать про деградацію глобальної екосистеми й наростання глобальної екологічної кризи. Їхні соціальні наслідки вже тепер виявляються в нестачі продовольства, зростанні захворюваності, розширенні екологічних міграцій.

Розв’язання екологічних проблем можливе за допомогою трьох шляхів: 1) створення різних очисних споруд, знищення й переробка сміття тощо; 2) створення та застосування природоохоронних («чистих») технологій виробництва; 3) раціональне розміщення «брудних» виробництв. Найважливішим серед них є другий шлях, оскільки він спрямований на запобігання забрудненню довкілля.

Особливе місце серед глобальних проблем займає проблема забруднення Світового океану. Океан концентрує відходи виробництва, що виносяться річками, а також потрапляють з атмосферними опадами. Крім того, безпосередньо в океанічні води скидаються радіоактивні відходи й різні отруйні речовини. Зрештою в результаті морських катастроф, аварій на морських нафтопромислах, промивання нафтовмісних ємностей у Світовий океан щорічно надходить щонайменше 10 млн т нафтопродуктів. Нафта розливається на багато тисяч квадратних кілометрів, утворюючи тонку плівку, що згубно впливає на морські організми, газообмін Океану з атмосферою та, цілком ймовірно, на клімат.

У наші дні багато країн проводять дедалі активнішу екологічну політику, спрямовану на збереження й поліпшення природного середовища.

4 Сировинна й енергетична проблеми

Останнім часом перед людством постали проблеми надійного забезпечення людства сировиною і паливом, енергією відновлюваних джерел. Їх загострення в другій половині XX ст. зумовлене зростаючими масштабами залучення природних ресурсів у виробництво, відносною обмеженістю розвіданих запасів деяких видів палива й сировини, а також неоднаковою забезпеченістю ними окремих країн і регіонів.

Енергетична та сировинна кризи 1970-х — початку 1980-х рр. завдали відчутного удару системі існуючих тоді міжнародних зв’язків і спричинили важкі наслідки в багатьох країнах. Особливо ці кризи зачепили ті країни, які в розвитку своїх національних економік значною мірою орієнтувалися на відносно дешевий і стійкий імпорт енергоносіїв та мінеральної сировини. Передусім ідеться про країни, що розвиваються, які, не маючи запасів власних природних ресурсів, у своєму розвитку зробили ставку на індустріалізацію.

Кризи дали імпульс розвитку енерго- і матеріалозберігаючих технологій, посиленню режиму економії сировини, прискоренню структурної перебудови економіки (за 1970—1980-ті рр. енергоміст-кість виробництва в розвинених країнах знизилася більш ніж на 1/4). Підвищена увага стала приділятися використанню альтернативних матеріалів і джерел енергії. Під впливом кризи прискорилися великомасштабні геологорозвідувальні роботи, що привели до відкриття нових нафтогазових родовищ, а також запасів інших видів природної сировини. Так, новими великими районами видобутку нафти стали Північне море (мал. 5) та Аляска, мінеральної сировини — Австралія, Канада, ПАР.

Як наслідок, несприятливі прогнози забезпеченості світових потреб в енергоносіях і мінеральній сировині змінилися оптимістичними розрахунками, що базувалися на нових даних. Якщо в 1970-х — на початку 1980-х рр. забезпеченість основними видами енергоносіїв оцінювалася в 30—35 років, то у 2011—2015 рр. вона суттєво збільшилася: нафта — до 52 років, природний газ — до 54 років, вугілля — до 112 років.

Таким чином, глобальної енергетично-сировинної проблеми в розумінні небезпеки абсолютної нестачі ресурсів у світі зараз не існує. Проте сама по собі проблема надійного забезпечення людства сировиною та енергією залишається.

Подальше розв’язання цих проблем пов’язане передусім із використанням досягнень НТР, що дозволяють зменшити втрати палива й сировини, замінити їх штучними продуктами, альтернативними джерелами енергії, у тому числі енергією термоядерного синтезу. Одним із шляхів розв’язання проблеми є раціональне використання мінеральних ресурсів (переважна більшість із яких невідновлювані), яке передбачає комплексне освоєння викопної сировини, тобто таке, коли кожен грам речовини, узятий у природи,

має бути використаний. Багато вчених світу пророкують настання ери обігового (тобто повторного) використання ресурсів, коли в економіці головними сировинними матеріалами стануть відходи, а природні запаси відіграватимуть роль резервних джерел постачання.

Значно ширше починають використовуватися комплексна переробка мінеральної сировини, ресурсозберігаюча техніка, маловідход-ні та безвідходні технології. Створення безвідходного виробництва є складним процесом, що вимагає розв’язання ряду взаємозалежних технологічних, економічних, організаційних, психологічних та інших завдань. Однак саме за ним наше майбутнє.

1. Що розуміють під глобальними проблемами людства? Охарактеризуйте основні причини їх виникнення. 2. У чому полягає сутність глобальної проблеми відвернення загрози ядерної війни та збереження миру? Визначте шляхи її розв'язання. 3. У чому полягає сутність розв'язання проблеми тероризму? Визначте шляхи її розв'язання. 4. Визначте сутність і шляхи розв'язання глобальної екологічної проблеми. 5. У чому полягають сутність і шляхи розв'язання енергетичної та сировинної проблем?

1. За картою атласу визначте, які країни світу здійснюють найбільші витрати на оборону. 2. За картою атласу охарактеризуйте поширення природоохоронних територій у різних регіонах світу. 3. За картою атласу порівняйте екологічні проблеми Африки та Австралії.

Прояв глобальних проблем у своєму регіоні

Визначте, які глобальні проблеми людства торкнулися вашої області, місцевості, населеного пункту. У чому вони проявилися? Які з них відчутні найбільше? Які з них треба розв’язувати в першу чергу? Запропонуйте заходи, спрямовані на подолання цих проблем.

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Гілецький

 

 

Губки

<">

 

https://youtu.be/FILX5Qjme9g?list=LL

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Охарактеризувати стан даних тварин у системі органічного світу можна так:

• імперія - Клеточние;
• царство - Тварини;
• подцарство - Многоклеточние;
• тип - Губки.

		На сьогоднішній день відомо, що їх налічується близько 8000 видів. 300 з них населяють простори морів нашої країни.

КЛАСИФІКАЦІЯ

Тип Губки об'єднує всіх відомих представників в чотири великі класи.

1. Calcarea, або Вапняні. Формують зовнішній скелет у вигляді відкладених солей кальцію.
2. Звичайні, або кремнерогових. Головний представник - бодяга.
3. Скляні (Шестипроменеві). Чисельність класу невелика.
4. Коралові - зовсім бідний видами клас.

Всі перераховані губки мають свої особливості не тільки зовнішнього, але й внутрішнього будівлі, способу життя і господарського значення в житті людини.

ЗОВНІШНЯ БУДОВА

Мабуть, найбільш незвичайним у всій характеристиці розглянутих тварин буде саме зовнішній вигляд. Особливості зовнішньої будови губки визначаються різноманітністю форм тіла, які для них характерні. Так, представники різних класів можуть бути у вигляді:

• бокала;
• чаші;
• деревовидної структури.

Симетрія тіла у одиночних форм - різнополярних осьова, у колоніальних - змішана. Кожна особина має спеціальну плоску підошву, за допомогою якої вона кріпиться до дна або іншому субстрату. Губки ведуть найчастіше нерухомий спосіб життя.

На верхній стороні тіла знаходиться спеціальний отвір, яке носить назву "оскулюм". Воно служить для виведення зайвої води з внутрішньої порожнини. Зовні організм покритий шаром клітин - пінакодермой. Вони нагадують за своєю будовою епітеліальну тканину вищих тварин.

Проте є у них і відмінні риси - наявність широких пір. Будова губки передбачає поглинання частинок їжі не через верхній отвір, а саме через численні, що пронизують все тіло перфорації, здатні скорочуватися і розширюватися.

Під зовнішнім шаром розташовуються ще два, які розглянемо докладніше пізніше. Колірна гамма як поодиноких, так і колоніальних форм досить різноманітна. Зустрічаються такі типи забарвлення:

• сіра;
• зелена;
• фіолетова;
• жовта;
• біла;
• червона;
• коричнева;
• змішана.

Тип Губки дуже оживляє підводний світ, роблячи його ще більш яскравим, барвистим і привабливим. При цьому якщо розглядати окремо взяту особина на поверхні суші, то вона матиме вельми непривабливий вигляд: нагадує сиру печінку бурий слизький клубок, що видає не зовсім приємний аромат.

ВНУТРІШНЮ БУДОВУ ПРЕДСТАВНИКІВ

Типи будови губок схожі, будь то одиночна особина або прикріплена до колонії. Відразу під дермальний зовнішнім шаром пористих клітин розташовується особливе міжклітинний речовина, яке формує досить об'ємну оболонку. У ньому клітини розташовані пухко, і форма їх різна. Тканина чимось нагадує жирову у вищих наземних представників. Називається ця структура "мезохіл".

Під цим шаром розташована внутрішня порожнина, вистелена спеціальним поруч клітин. Це гастральний шар. Вся їжа потрапляє саме сюди, і тут відбувається перетравлювання. Всі відходи життєдіяльності разом з надлишками води направляються до верхнього отвору тіла і виводяться через нього назовні.

Також будова губки обов'язково включає своєрідний скелет. Формується він з вапняних, фосфорних, органічних солей, які виробляються в спеціальних клітках мезохіла. Він не тільки надає губкам певну форму тіла, але й має значення для збереження від механічних пошкоджень внутрішньої порожнини.

Характеристика типу Губки буде неповною, якщо не позначити головну особливість цих тварин - їх тіло не має тканин, а лише включає в себе різні за формою і будовою клітини, утворюють шари. Це головна відмінність розглянутих тварин від всіх інших.

Цікава також водоносна система особин. У різних класів вона може бути неоднаковою. Всього виділяють три основних її типи:

1. Аскон - все повідомлення з зовнішнім середовищем здійснюється через систему трубок, по яких рухається вода в спеціальні клітини-камери. Найбільш спрощена водоносна система, яка трапляється у небагатьох представників.
2. Сикон. Більш вдосконалена система, що включає в себе мережу розгалужених канальців і трубочок, що впадають в спеціальні клітини-камери з джгутиками.
3. Лейкон - ціла мережа оскулюмов, даний вид водоносній системи характерний тільки для колоніальних форм. Найбільш ускладнений варіант на тлі всіх попередніх.

Розмноження у губок відбувається як статевим, так і безстатевим способом. Статеві клітини формуються в шарі мезохіла. Потім продукти виходять через пори тіла назовні і з током води потрапляють в тіла інших губок, де і відбувається запліднення. В результаті утворюється зигота, яка дає початок личинці. Мальки можуть називатися по-різному: амфібластули, паренхімули, целлобластули.

Якщо ж говорити про безстатевому розмноженні, то в його основі лежить процес брунькування, тобто від'єднання частини тіла з наступною регенерацією відсутніх структур. У більшості своїй тип Губки включає гермафродитних тварин.

ОСОБЛИВОСТІ СПОСОБУ ЖИТТЯ

Якщо розглядати все різноманіття багатоклітинних тварин світу, то слід віднести губок до самої примітивної з організації щаблі. Однак це ще й найдавніші тварини, що з'явилися багато тисяч років тому. За час еволюції в їх організації мало що змінилося, вони зберігають свої особливості з часом. Форма життя представників має два прояви:

• одинарна;
• колоніальна.

Найчастіше виявляються масові скупчення губок серед коралових рифів. Зустрічаються як прісноводні види (їх меншість), так і мешканці морів і океанів (переважна за чисельністю видів група).

Тип Губки включає тварин, які харчуються дрібними організмами або їх залишками. У будові їхнього тіла є спеціальні комірцеві клітини з джгутиками. Вони якраз і захоплюють пропливають частинки їжі, направляючи їх у внутрішню парагастральной порожнину тіла. Травлення здійснюється всередині клітин.

За способом видобутку їжі губок можна назвати пасивними мисливцями. Вони ліниво сидять на прикріпленому місці в очікуванні пропливають поживних частинок. І тільки коли ті вже зовсім близько, захоплюють їх через пори і направляють разом з потоком води всередину тіла.

Деякі види здатні пересуватися, незважаючи на те, що все одно мають підошву для кріплення до субстрату. Однак швидкість їх настільки мала, що за весь день особина навряд чи просунеться далі, ніж на метр.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ГУБОК

Для таких примітивних тварин різноманітність представників досить значна - адже їх близько 8000 видів! А за деякими сучасними даними ця цифра наближається вже і до 9 тисячам. Зовнішнє різноманітність пояснюється відмінністю у формі тіла, типах скелета і кольорової забарвленні тіла особин (або колоній).

КЛАС СКЛЯНІ ГУБКИ

Дуже цікаві по своєму зовнішньому різноманітності скляні губки. Вони не такі численні, як інші, проте мають незвичайний скелет. Це одні з найбільших особин, яких включає в себе тип Губки. Загальна характеристика представників даного класу може бути виражена в кількох пунктах.

1. Латинська назва класу - Hexactinellida.
2. Скелет сформований з сполук кремнію, тому є дуже міцним.
3. Голчастий тип опори тіла, в якому переважають шестиконечні структури.
4. Личинки виду паренхімули або целобластула.
5. Водоносна система типу лейкон.
6. Найчастіше колоніальні, ніж поодинокі форми.
7. Іноді до 50 см у висоту.

Найпоширенішими представниками є такі, як:

• хіалонема сіболді;
• еуплектелла.

КЛАС ЗВИЧАЙНІ, АБО КРЕМНЕРОГОВИХ, ГУБКИ

Тип Губки, фото представників якого можна побачити в даній статті, включає в себе також найчисленніший за кількістю особин клас - кремнерогових, або Звичайні. Свою назву отримали за особливості в будові скелета - він складається їх кремнезему і спонгина. По твердості досить ніжний і легко руйнується. Форма голок скелета дуже різноманітна:

• зірочки;
• якоря;
• булави;
• гострі голки і так далі.

Найпоширенішим прісноводним представником є бодяга - губка, використовувана як індикатор чистоти водойми. Зовні малопривабливі, забарвлення буро-коричнева, іноді брудно-жовта. Використовуються людиною для різних потреб.

Які ще представники зустрічаються серед звичайних губок?

1. Міксіли.
2. Морський коровай.
3. Байкальська губка.
4. Морські йоржики.
5. Гігантська хондрокладія та інші.

КЛАС ВАПНЯКОВІ ГУБКИ

До нього відносяться представники, що мають міцний і красивий вапняний скелет. Живуть тільки в морях і океанах. Забарвлення бліда або зовсім відсутня. Голки скелета можуть мати близько трьох променів. Основні представники: Аськони, СІКОН, леукандри.

КЛАС КОРАЛОВІ ГУБКИ

Самі нечисленні представники, які зовні нагадують гілочки корала. Відбувається це за рахунок формування потужного вапняного скелета різного забарвлення і візерункового будови.

Представники: гератопорелла Ніколсона, Мерло. Всього описано лише шість видів подібних тварин. Довгий час їх не відрізняли від системи коралових рифів, тому відкриті вони були порівняно недавно.

ВИКОРИСТАННЯ ГУБОК ЛЮДИНОЮ

Важливо і господарське значення особин, що входять в тип Губки. Представники використовуються в наступних потребах:

1. Є учасниками харчового ланцюга, так як самі служать їжею для багатьох тварин.
2. Використовуються людьми для виготовлення красивих прикрас для тіла і інтер'єру будинку.
3. Містять речовини, що дозволяють використовувати їх в медичних цілях (губка бодяга володіє розсмоктуючим синці і ранозагоювальну ефектом).
4. Застосовуються для створення гігієнічних губок - природних натуральних продуктів для косметичної галузі.
5. Використовуються в технічних та інших цілях.
6. джерело-http://nataliyaborisova.blogspot.com/2015/11/6_16.html

Тип Губки

 

Тип Губки

Гу́бки (Porifera, Spongia) — тип примітивних багатоклітинних тварин, які ведуть прикріплений спосіб життя. Загальний виглядГубки мають незвичайну форму тіла і абсолютно не схожі на звичних нам тварин. Деякі види губок утворюють нарости коричневого або зеленого кольору. Іноді такі нарости розростаються у вигляді густого мініатюрного кущика або бувають схожі на мішок чи келих на тонкій ніжці. Їх розміри коливаються від 5 см до 3м. Спосіб життяГубки мешкають у водному середовищі. Більша частина видів живе переважно в морській воді, і лише деякі представники губок трапляються в річках і прісних озерах. Губки ведуть прикріплений спосіб життя і не здатні змінювати форму тіла.Подразливість у губок, як у рослин та грибів, зовні не проявляється: при доторканні до їх тіла не спостерігається жодної реакції. Будова тіла Тіло губки не має чіткої симетрії. Його підтримує спеціальний скелет, що складається з голок найхимернішої форми, які вільно лежать у тілі.Угорі на тілі губки розташований отвір, що веде в порожнину тіла. Стінки тіла пронизані порами, крізь які проходить вода. Тіло губки складається з двох шарів клітин: зовнішнього, що виконує захисну функцію, і внутрішнього, в якому містяться довгі рухливі джгутики. Рух джгутиків створює постійний потік води, внутрішні клітини захоплюють їжу і перетравлюють її. У міжклітинній речовині, що об’єднує тіло губки в єдине ціле, є рухливі клітини, які нагадують амеб. Вони постійно пересуваються за допомогою псевдоніжок, передаючи їжу від одних клітин до інших. Крім того, з них утворюються статеві клітини.Головна особливість губок ― дивовижна здатність клітин одного типу перероджуватися в клітини іншого типу. Таке явище не спостерігається в жодної іншої багатоклітинної тварини. Саме тому вважають, що тіло губки не має справжніх тканин і органів. ЖивленняЖивляться губки різноманітними дрібними істотами і залишками, що утворюються при розкладанні мертвих організмів, відфільтровуючи їх з води, яка проходить крізь пори в тілі. Спеціальні клітини, що вистеляють внутрішню порожнину тіла, захоплюють усе, що приносить вода. Неперетравлені рештки викидаються назовні. ДиханняСпеціальних органів, які підводять кисень до клітин, губки не потребують, бо вода омиває кожну їхню клітину і збагачує її киснем, забираючи вуглекислий газ. Розмноження і життєвий циклУсім губкам властиве статеве розмноження. Серед одних видів губок, як у переважної більшості тварин, є жіночі й чоловічі особини, а серед інших ― особини, що одночасно належать до представників обох статей, бо утворюють чоловічі й жіночі статеві клітини. Такі дивовижні істоти називають гермафродитами (у давньогрецькій міфології гермафродит ― істота, яка одночасно є чоловіком і жінкою). Запліднення відбувається всередині тіла губки. Там же яйце розвивається в маленьку багатоклітинну личинку розміром не більше 1 мм. Вся вкрита війками, на відміну від дорослої губки, личинка деякий час вільно плаває у воді, після чого прикріплюється до дна і перетворюється на молоду губку.    Деякі губки здатні розмножуватися двома способами: вегетативно і статево. При вегетативному розмноженні на тілі з’являється боковий виріст ― вегетативна брунька, з якої виростає нова губка. Вона може не відокремитися від материнської. Так утворюється колонія губок, про яку навіть важко сказати, один це організм чи декілька різних.    У прісноводних губок, змушених зимувати під льодом, усередині тіла утворюється дуже цікаве пристосування ― внутрішня брунька. Вона проростає тільки після того, як материнська губка відмирає. Взимку, коли замерзають річки й озера, колишня колонія гине, а бруньки, що відокремилися, падають на дно водойми, де і зимують. Навесні температура води підвищується, бруньки проростають і перетворюються на молодих губок. Різноманітність губок    Губки переважно живуть у теплих тропічних морях, на неглибоких місцях, що добре прогріваються сонцем. Проте напрочуд «витривалі» губки мешкають і на дні Північного Льодовитого океану. Трапляються вони навіть на глибині понад 11 км, де панують вічна ніч і холод. Деякі губки живуть у прісних водоймах. Серед них ― відома усім бодяга, яка нагадує наріст коричневого кольору. Загальновідомий її лікувальний ефект: розтерте тіло губки прикладають як компрес при забиттях і травмах.  Інколи губки утворюють з одноклітинними водоростями сполучення на зразок лишайника. До того ж водорості не тільки проникають у тіло губки, а вбудовуються всередину клітин, забезпечуючи їх киснем. Проте це співіснування не таке вже й тривке. «Зрадлива» губка в голодні періоди може навіть перетравити водорость .значення губок у природі і житті людиниГубки-біофільтратори. Пропускаючи воду через своє тіло, губки є чудовими біофільтраторами води. Особливо важлива їх роль у процесах природного самоочищення водойм від гниючих решток і бактерій

Особливість харчування у підлітковому віці Харчові звички

https://www.youtube.com/watch?v=QSF_WWveiGA&ab_channel=%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0 

https://kalynivka.city/tests/47567/chi-pravilno-vi-harchuetes

Загальна характеристика і зовнішня будова представників типу Молюски

 1. Загальна характеристика і зовнішня будова представників типу Молюски

Теорія:

Молюски (або М'якуни) — один з найчисельніших типів тварин. Відомо понад 130 тисяч видів молюсків. Вони живуть у морях, прісних водах, на суходолі. Деякі паразитують на інших тваринах.

Молюски — двобічно-симетричні тварини (у черевоногих тіло є асиметричним), мають раковину, мантію, мантійну порожнину, незамкнуту кровоносну систему.

Тип Молюски об'єднує класи: Черевоногі, Двостулкові, Головоногі.
 

Равлик — черевоногий молюск

 

Мідії — двостулкові молюски

 

Восьминіг — головоногий молюск

 

Зовнішня будова

Тіло молюсків є несегментованим і складається з голови (її немає у Двостулкових), тулуба і ноги.

 
Голова є майже у всіх молюсків, крім Двостулкових. На ній містяться ротовий отвір, щупальця і ​​очі.

Нога — м'язовий непарний виріст черевної стінки тулуба, який служить для повзання.

У більшості молюсків є черепашка — скелетне утворення, до якого кріпляться м'язи. і яке захищає тіло молюска.

Тулуб Молюсків покриває шкірна складка — мантія (речовина, з якої будується черепашка, виділяється клітинами мантії). Простір між стінками тулуба і мантією називається мантійною порожниною. У ній містяться органи дихання. У мантійну порожнину відкриваються анальний, статеві та видільні отвори.

Мантія молюска — це шкірна складка між тілом і черепашкою.
Мантійна порожнина — це простір між стінками тулуба і мантією.

 ДЖЕРЕЛО-https://miyklas.com.ua/p/biologiya/7-klas/riznomanitnist-tvarin-323580/zagalna-kharakteristika-tipu-moliuski-326196/re-0a54cd8c-1505-42d1-956a-8c8683de297d

http://irababych1010.blogspot.com/2015/11/blog-post_73.html