Уся життєдіяльність організму людини пов’язана з трьома загальними властивостями - саморегуляцією, самооноволенням та самовідтворенням. У процесі взаємодії із середовищем організм людини пристосовує свою життєдіяльність до мінливих умов зовнішнього середовища, зберігаючи сталість внутрішнього середовища завдяки саморегуляції.
Саморегуляція - це здатність організму автоматично підтримувати та відновлювати відносну сталість свого складу та функцій після їхньої зміни. Відбуваються процеси саморегуляції на всіх рівнях організації людського організму. На рівні клітин саморегуляція здійснюється за допомогою зміни активності ферментів у реакціях синтезу та розпаду. Власні механізми саморегуляції мають окремі органи. Так, серце має провідну систему, що забезпечує послідовні скорочення міокарда передсердь та шлуночків (автоматія серця), шлунково-кишковий тракт має власну гормональну (ентеринову) систему, що впливає на рухову та секреторну активність органів травлення. На рівні систем органів саморегуляція забезпечується діяльністю органів різних фізіологічних систем. Так, під час бігу узгоджено функціонують органи дихальної, кровоносної, опорно-рухової, нервової систем. Регуляція функцій організму людини є складовою частиною загальної сукупності процесів саморегуляції.
Регуляція функцій організму |
Нервова регуляція | Гуморальна регуляція | Імунна регуляція |
На рівні організму регуляція функцій здійснюється регуляторними системами - нервовою, ендокринною та імунною. Їхня діяльність відрізняється природою сигналів, шляхами проведення сигналів, тривалістю впливів, але всі три механізми регуляції діють у тісному взаємозв’язку. Регуляція функцій організму людини має особливості, пов’язані із біосоціальною природою людини, складною будовою головного мозку, життям у суспільстві, різноманітністю проявів поведінки. Наші уявлення про регуляцію функцій у людини будуть однобічними, якщо не врахувати розумову діяльність як складову частину набутої поведінки. Саме доцільна поведінка, спрямована свідомістю, є найбільш оптимальною формою пристосованості та одним із найефективніших механізмів підтримання гомеостазу.
Отже, РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ - сукупність процесів організму людини, що забезпечують сталість внутрішнього середовища, узгодженість процесів життєдіяльності та пристосованість до умов середовища.
Які особливості механізмів регуляції функцій у людини?
В організмі людини розрізняють механізми нервової, гуморальної та імунної регуляції.
Нервова регуляція - це тип регуляції функцій організму за участю нервових імпульсів, що передаються нервовими шляхами й мають спрямований короткочасний уплив. У людини нервова регуляція, як і у тварин, має рефлекторний характер. Її основою є безумовні й умовні рефлекси, інстинкти й динамічні стереотипи, що разом із проявами розумової діяльності забезпечують регуляцію функцій на поведінковому рівні. Ускладнення нервової регуляції у людини пов’язані з розвитком вищих відділів ЦНС, а саме кори й підкірки. Ще однією особливістю нервової регуляції функцій людини є нейросекреторні процеси. Нейросекреція - здатність особливих нейронів виробляти нейрогормони (надходять у кров і мозкову рідину) та нейромедіатори (виділяються в синаптичну щілину). У людини до секреції нейрогормонів здатні нервові клітини, що трапляються в різних ділянках мозку, але найбільше їх у гіпофізі та гіпоталамусі. Гіпоталамічні гормони можуть стимулювати (ліберини) або пригнічувати (статини) виділення гормонів гіпофіза, а також впливати на функції нейронів у різних відділах головного мозку. За допомогою нейромедіаторів здійснюється передача імпульсу з нейронів через синапси на інші клітини - нервові, м’язові та залозисті. До нейромедіаторів відносять ацетилхолін, норадреналін, адреналін, гістамін, енкефаліни, ендорфіни та ін. Нестача будь-якого з нейромедіаторів може викликати різноманітні порушення, наприклад різні види депресії, формування залежності від наркотиків тощо.
Іл. 111. Нейросекреторні органи людини: 1 - гіпоталамус; 2 - гіпофіз
Гуморальна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення тривалого й загального впливу на клітини, тканини й органи. Цей механізм регуляції є найдавнішим, тому регуляторні прояви мають вроджений характер. На життєві функції організму людини регулювальний вплив здійснюють такі речовини, як гормони, вітаміни, ферменти, нейрогормони, деякі неорганічні сполуки (наприклад, NО, СО2). Центральною ланкою гуморальної регуляції (лат. humor - волога) на рівні організму вважають рідкі середовища: для більшості органів це кров, лімфа і тканинна рідина, а для головного та спинного мозку - спинномозкова рідина (ліквор). Особливістю гуморальної регуляції є контроль з боку гіпоталамуса. Ця структура головного мозку є вищим відділом регуляції вегетативних функцій, пов’язаних з діяльністю всіх внутрішніх органів. Вплив гіпоталамуса на гіпофіз, секреція нейрогормонів і нейромедіаторів доводять умовність виділення в людини нервового й гуморального механізмів регуляції та вказують на існування нейрогуморальної регуляції фізіологічних функцій організму.
Імунна регуляція - це регуляція за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й органи. Для імунної регуляції в організмі є центральні органи (кістковий мозок, тимус) і периферичні (лімфовузли, апендикс), здатні реагувати на різні впливи, клітини, що запам’ятовують чужі білки. Органи імунної системи утворюють гормони (наприклад, тимозин), антитіла й клітини (наприклад, лімфоцити), що захищають внутрішнє середовище організму від дії чужорідних речовин та клітин. Поширення речовин і клітин по організму відбувається за участю крові, лімфи й тканинної рідини. Імунні реакції можуть бути вродженими (наприклад, стійкість проти захворювань, що проявляється одразу ж після народження) і набутими (наприклад, стійкість до правця, що набувається після щеплення). Регуляторні імунні впливи мають загальний і достатньо тривалий характер, тобто діють на весь організм і зберігаються впродовж років.
Отже, регуляція функцій в організмі людини забезпечується нервовим, гуморальним та імунним механізмами регуляції, тісно взаємопов'язаними між собою.
Які особливості ендокринної регуляції функцій?
Хімічні сполуки, які здійснюють гуморальну регуляцію, можуть бути продуктами обміну речовин (метаболітами) або вироблятися залозами секреції. Є три типи цих залоз:
- залози зовнішньої секреції (екзокринні залози) - це залози, які виділяють через протоки свої секрети на поверхню тіла або в порожнини тіла та органів (наприклад, слинні, потові, сальні, шлункові, молочні, слізні, кишкові);
- залози внутрішньої секреції (ендокринні залози) - це залози, які виділяють гормони (інкрети) у внутрішнє середовище й не мають вивідних шляхів. До цієї групи належать гіпофіз (1), епіфіз (2), щитоподібна (3), прищитоподібні (4), вилочкова (5), надниркові залози (6);
- залози змішаної секреції (мезокринні залози) - залози, які виділяють як секрети, так і гормони. Це підшлункова (7) й статеві залози: яєчники (8) та яєчка (9) (іл. 112).
Іл. 112. Ендокринна система людини
Гормони утворюють залози внутрішньої секреції та ендокринні частини залоз змішаної секреції. Саме ці залози й забезпечують ендокринну регуляцію, яка є частиною гуморальної регуляції функцій організму людини.
Таблиця 45. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕНДОКРИННОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ЛЮДИНИ
Рівень | Характеристика |
Молекулярний | Біологічно активними речовинами, що здійснюють регуляцію, є гормони |
Клітинний | Залози, в яких синтезуються гормони, утворені залозистим епітелієм. Гормони досягають клітин-мішеней і вступають у взаємодію із специфічними рецепторами |
Тканинний | Нейрони разом з міжклітинною нейроглією утворюють нервову тканину. Залози, в яких секретуються гормони, утворені залозистим епітелієм |
Органний | Органами ендокринної регуляції є залози внутрішньої та змішаної секреції |
Системний | Регуляцію функцій здійснює ендокринна система, в якій центральними органами є гіпоталамус і гіпофіз |
Організмовий | Діяльність ендокринної системи організована за принципами взаємодії, ієрархічності, зворотного зв'язку, взаємозв'язку із зовнішнім середовищем |
Отже, ЕНДОКРИННА РЕГУЛЯЦІЯ - це регуляція функцій організму, яка здійснюється через рідинні середовища за допомогою гормонів, що забезпечують загальний і тривалий уплив на клітини та органи.
Як організована робота ендокринної системи?
ЕНДОКРИННА СИСТЕМА - сукупність залоз, що утворюють гормони та забезпечують ендокринну регуляцію. Ендокринна система людини бере участь у гуморальній регуляції, забезпечує збереження гомеостазу в змінних умовах середовища, регулює ріст, розвиток, розмноження організму. Разом з імунною системою формує та підтримує імунітет, з нервовою - здійснює регуляцію діяльності органів, психічну діяльність, емоційну реакцію. Наука про будову і функцію залоз внутрішньої секреції називають ендокринологією. Діяльність ендокринної системи організована за певними принципами.
Принцип взаємодії вказує на те, що залози внутрішньої секреції функціонують не ізольовано, а пов’язані у своїй діяльності в єдину систему. Так, гормони гіпофіза впливають на роботу щитоподібної, підшлункової, надниркових та статевих залоз, гормони статевих залоз впливають на роботу щитоподібної залози, а гормони щитоподібної - на статеві. У гуморальній функції організму беруть участь не тільки ендокринні залози, а й окремі клітинні групи в складі органів травлення, кровообігу, виділення, розмноження. Так, у плаценті секретується жіночий гормон прогестерон, нирки секретують у кров еритропоетин, що стимулює утворення еритроцитів.
Принцип ієрархічності полягає в тому, що внутрішньоклітинні процеси регуляції підпорядковані регуляції на рівні органів. Ланцюжок нейрогуморальної регуляції має такий вигляд: гіпоталамус - гіпофіз - ендокринні залози - клітини-мішені з рецепторами. «Координаційним центром» ендокринної регуляції є гіпоталамус, який аналізує сигнали від ЦНС і виділяє ряд регуляторних нейрогормонів.
Принцип зворотного зв’язку вказує на зворотну дію результатів регуляції. Так, якщо в крові людини зростає рівень глюкози, то виділення інсуліну збільшується, якщо ж рівень глюкози знижується, тоді ж одразу знижується виділення інсуліну.
Принцип взаємозв’язку із зовнішнім середовищем полягає в тому, що процеси ендокринної регуляції змінюються відповідно до змін зовнішнього середовища. Так, уплив холоду, стресових ситуацій спричиняє стан емоційної напруги, під час якого активується виділення адреналіну.
Отже, діяльність ендокринної системи організована за принципами взаємодії, ієрархічності, зворотного зв'язку, взаємозв'язку із зовнішнім середовищем.
Які властивості та значення гормонів?
ГОРМОНИ - це біологічно активні речовини залоз внутрішньої секреції, що здійснюють ендокринну регуляцію. За хімічною природою гормони поділяють на три класи: 1) стероїдні гормони (наприклад, статеві гормони); 2) похідні амінокислот (наприклад,тироксин); 3) білкові (наприклад, гормон росту). За характером дії гормони поділяють на тропні (регулюють діяльність ендокринних залоз) та ефекторні (регулюють життєві функції). Дія гормонів визначається їхніми властивостями.
Висока біологічна активність гормонів пов’язана з їхньою здатністю в дуже малих кількостях викликати зміни у організмі. Свою дію на обмін речовин гормони виявляють у різний спосіб: підвищують проникність мембран, регулюють активність ферментів, діють на ядро клітини та ін.
Специфічність дії полягає в тому, що гормони здатні взаємодіяти з певними клітинами-мішенями завдяки наявності в них молекул-рецепторів. Наприклад, тиреотропний гормон гіпофіза взаємодіє лише з рецепторами щитоподібної залози.
Дистантність дії, тобто дія гормону на деякій відстані від залози, яка його утворює. Гормони переносяться від місця синтезу до клітин-мішеней, де взаємодіють з певним рецептором на мембранах клітин або проникають усередину клітини.
Короткочасність дії гормонів пов’язана з тим, що вони після виконання своєї функції швидко розщеплюються в лізосомах клітин-мішеней або видаляються із сечею, потом, неперетравленими рештками.
Полярність дії полягає в тому, що гормони змінюють діяльність органів, збуджуючи або гальмуючи їхню роботу. Так, інсулін знижує рівень цукру в крові, а глюкагон - підвищує.
Гормони регулюють обмін речовин та енергії (тироксин, інсулін), процеси росту й розвитку органів (гормон росту), статеве дозрівання й розмноження (статеві гормони), психічні явища (ендорфіни), реакцію організму на стресові ситуації (адреналін).
Отже, в організмі немає жодної фізіологічної функції, яка не перебувала б під упливом гормонів.
джерело-https://uahistory.co/pidruchniki/sobol-biology-8-class-2016-ua/65.php
РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
1
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
2
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
3
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
4
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
5
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
6
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
7
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
9
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
X
|
По
горизонтали
3. Сталість внутрішнього
середовища організму. 6. залози, які виділяють через
протоки свої секрети на поверхню тіла або в порожнини тіла та органів. 7. Властивість
організму / пристосовуватись до дії факторів зовнішнього середовища. 8. Залози,
які виділяють гормони (інкрети) у внутрішнє середовище й не мають вивідних
шляхів. 9. Здатність організму автоматично підтримувати та
відновлювати відносну сталість свого складу та функцій після їхньої зміни.
По
вертикали
1. Регуляція за допомогою
хімічних сполук, що поширюються в організмі рідинами внутрішнього середовища
для забезпечення тривалого й загального впливу на клітини, тканини й
органи. 2. Залози, які виділяють як секрети, так і гормони. 4. Регуляція
за допомогою хімічних сполук і клітин, що поширюються в організмі рідинами
внутрішнього середовища для забезпечення захисного впливу на клітини, тканини й
органи. 5. Регуляція функцій організму за участю нервових імпульсів,
що передаються нервовими шляхами й мають спрямований короткочасний уплив.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1Г
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
М
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2М
|
|
|
|
Р
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3Г
|
О
|
М
|
Е
|
О
|
С
|
Т
|
А
|
З
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З
|
|
|
|
Л
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О
|
|
4І
|
|
Ь
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
К
|
|
М
|
|
Н
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
5Н
|
|
|
|
|
|
Р
|
|
У
|
|
А
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
6Е
|
К
|
З
|
О
|
К
|
Р
|
И
|
Н
|
Н
|
І
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р
|
|
|
|
|
|
Н
|
|
Н
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В
|
|
|
|
|
|
Н
|
|
7А
|
Д
|
А
|
П
|
Т
|
А
|
Ц
|
І
|
Я
|
|
8Е
|
Н
|
Д
|
О
|
К
|
Р
|
И
|
Н
|
Н
|
І
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
9С
|
А
|
М
|
О
|
Р
|
Е
|
Г
|
У
|
Л
|
Я
|
Ц
|
І
|
Я
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
“РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГ
1Г
У
М
О
2М
Р
3Г
О
М
Е
О
С
Т
А
З
З
Л
О
4І
Ь
К
М
Н
5Н
Р
У
А
6Е
К
З
О
К
Р
И
Н
Н
І
Р
Н
Н
В
Н
7А
Д
А
П
Т
А
Ц
І
Я
8Е
Н
Д
О
К
Р
И
Н
Н
І
В
9С
А
М
О
Р
Е
Г
У
Л
Я
Ц
І
Я
“РЕГУЛЯЦІЯ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ”
